Tag Archives: Угроїди

Світлана Семенова: Я з тих жінок, у кого все в порядку

Є люди, поспілкувавшись із якими навіть кілька хвилин, ти наприкінці розмови можеш згадати якусь життєву історію і бути абсолютно впевненим, що вона про те, де ви вдвох взаємодіяли. В уяві навіть вимальовується картинка, і ти вже подумки говориш: «А пам’ятаєш, як…?» І лише за хвильку розумієш: спільного «а пам’ятаєш» у вас немає. Бо ви щойно познайомилися.

Світлана Семенова саме з таких людей. Вона може розповідати безліч історій зі свого життя — веселих і не дуже, хоча більшість усе ж веселі. Адже жінка переконана: у світ потрібно транслювати більше позитиву, бо горя і так забагато. І в її житті також, адже десять років тому втратила чоловіка, а зараз і дім. Continue reading →

Ягничка і чотири відра картоплі. Мрія Валентини Ярмош, про день, коли можна буде повернутися в Угроїди

Валентина Іванівна Ярмош сьогодні мешкає в Сумах. Але сама вона на це лише сумно посміхається.

— Я не міська жителька, — каже жінка. — Мій дім в Угроїдах. Переїзд до міста не був її вибором. За неї це зробила війна.

Вона мешкає у квартирі, яку колись отримав її батько, працівник «Хімпрому», але справжнім домом вважає інше місце — свою садибу в Угроїдах, де пройшло майже все життя, де народилися і виросли діти, де кожне дерево посаджене власними руками і де залишилася частинка її душі.

— Я не розумію, як тут жити, — розводить руками Валентина Іванівна. — Це не життя.

Майже щотижня вона намагається вирватися додому. Туди, де зараз немає нормального життя, де небезпека чатує на кожному кроці. Де немає світла, газу і води. Де постійно чути війну. Але там залишилися її кури, коти, собаки, ягничка з ягнятком і спогади. І все це для неї однаково важливе. Continue reading →

Кури ходили через кордон, а селяни робили віники. Яким було життя прикордонних сіл Сумщини до вторгнення

До початку великої війни в Рижівці хати стояли впритул до російських осель, кури спокійно гуляли через кордон. В Іскрисківщині людей об’єднував сільський клуб, пісні й ремесла. А в Миропіллі селяни виготовляли віники — цим і заробляли. Так до повномасштабного вторгнення жили прикордонні села Сумщини. Знайшли архівні відео на сайті «Суспільне Медіатека» про сім населених пунктів на кордоні з Росією. зараз частина з них зруйнована, а деякі окуповані. Розказуємо, яким тут було життя до вторгнення. Continue reading →

Релокація з-під обстрілів, власне виробництво і плани на майбутнє: історія Світлани Ганночки та її лавандового поля

Любов до краси, яка переросла у справу життя. Понад три тисячі кущів лаванди на 34 сотках вирощує підприємиця Світлана Ганночка. Через постійні обстріли та близькість до російського кордону жінка була змушена релокувати своє лавандове поле із села Угроїди до Бездрика. Як доглядати за лавандою, аби вона щороку рясно квітувала, та чому робота серед рослин стала для неї способом відновлення, жінка розповіла кореспондентам Суспільного.

Нині лавандове поле Світлани Ганночки — у селі Бездрик. Жінка каже, робота з рослинами для неї — не лише бізнес, а й спосіб відновитися та створювати красу навколо. Continue reading →

Сергій Миронов: «Ми все одно повернемося»

Коли почалася повномасштабна війна, у прикордонних селах Краснопільщини люди найбільше боялися одного: що залишаться без хліба. Але навіть у найважчі дні він там був.

Як працював хлібозавод під обстрілами, як водії їхали через російські блокпости і чому сьогодні підприємство змушене зупинити роботу, розповідає голова правління Краснопільської районної спілки споживчих товариств, депутат селищної ради, і з кінця минулого року Почесний громадянин Сумського району Сергій Миронов. Continue reading →

Не вдома. Надії та спогади, якими живуть переселенці у лебединському гуртожитку

Надії та спогади, якими живуть переселенці у лебединському гуртожитку

У підвал — з підвалу

— Посувайся, — каже Сергій до дружини, аби вмоститися поруч для спільного фото.

Вони одружені вже майже пів століття і не знають, як пережили б це поодинці. У березні минулого року пара була змушена покинути Краснопілля після того, як повз їхню багатоповерхівку пролетіли кілька шахедів, що потім влучили у місцеву лікарню. Continue reading →

«Хочеться чогось свого». Як живуть переселенці у модульному містечку в Нижній Сироватці

Як живуть переселенці у модульному містечку в Нижній Сироватці.

***
Нібито вчора працівники сільради дивилися у вікно кабінету на вулицю й казали «О, будиночок поїхав, будиночок поїхав», насправді ж уже минув рік, як у Нижній Сироватці з’явилися десять модульних будинків для переселенців. Їх привозили фурами й встановлювали так швидко, що в селі кажуть — виросли, як гриби після дощу. Наразі в модульному містечку проживають 20 дорослих і 32 дитини, які переїхали сюди з прикордоння Сумщини й Донбасу. Про те, як переселенці влаштувалися на новому місці та з якими складнощами зіштовхнулися, дізналися журналісти сайту «Трибуна.Суми». Continue reading →

Загурська-Архимович Кіра Іванівна – вчена-селекціонер, доктор агрономії, учасниця українського наукового та громадсько-культурного життя в США

Загурська-Архимович Кіра Іванівна (17(30).01.1902, с. Угроїди Охтирського повіту Харківської губернії (нині – Сумський район Сумської області) – 02.03.1991, м. Розендейл, штат Нью-Йорк, похована у містечку Бавнд Брук, штат Нью-Джерсі, США) – українська вчена-селекціонер, доктор агрономії (1969). Дружина Олександра Зиновійовича Архимовича, відомого українського вченого, президента УВАН у 1962-1970 роках.

Загурська Кіра Іванівна закінчила 2-у Сумську жіночу гімназію (1919), Київський сільськогосподарський інститут і Московський інститут цукрової промисловості (1936). Працювала в Українському НДІ цукрової промисловості (Київ) та Київському політехнічному інституті, розробляла методику щеплень однорічних рослин. Від 1943 року – разом з чоловіком на еміграції. Співробітниця селекційної станції поблизу Відня. Брала участь у створенні в Німеччині УВАН, НТШ, Українського технічно-господарського інституту, в якому викладала. Від 1948 року – в Іспанії, де на насіннєвій фірмі «Продес» допомагала чоловікові в дослідницькій роботі з питань буряківництва і картоплярства, а також займалася селекцією томатів. 1953 року переїхала до США, працювала у Бруклінському ботанічному саду (м. Розендейл, до 1956). Авторка спогадів «Голод», «Українські ботаніки світового масштабу і роль І. Мічуріна в їх загибелі», нарису «Сумський художній музей очима гімназистки» («Нові дні», Канада, червень 1985, присвячений пам’яті його фундатора Н. Онацького). Continue reading →

Росія вбила 27 дітей на Сумщині з лютого 2022 року. П’ятеро з них – з Краснопільщини

20 листопада — Всесвітній день дитини, також із 2025 року в Україні — це День захисту дітей. За період повномасштабної війни у Сумській області російські військові вбили 27 дітей, повідомили в обласній прокуратурі.

Фото: Суспільне Суми

Найменшій було півтора року. Ще понад 120 дітей поранені через російські обстріли. Згадуємо імена загиблих. Continue reading →

«Для нас була страшна не радянська зброя, а радянська пропаганда»

Сокіл (Харченко) Галина Іванівна – вчителька із селища Угроїди, Краснопільської громади Сумської області, зв’язкова УПА, жертва сталінського терору в Україні. Народилася 18 серпня 1930 року, місто Жовква, Львівська область, — померла 27 липня 2012 року, селище Угроїди, Краснопільський район Сумської області). Була засуджена як діячка ОУН, зв’язкова УПА, жертва сталінського терору в Україні. Потрапила в полон 28 червня 1948 р. Після року допитів, особливою нарадою при МГБ СССР, за статтями 20-54 «а», 54-11 КК УРСР, засуджена на 10 років, які мала відбувати у таборах РСФСР (зокрема на території Республіки Мордовія). В ув’язненні в таборах СССР каралася 6 років 9 місяців.

*** Continue reading →