Для Надії Скоропад музей Павла Грабовського у селі Грабовське був не просто місцем роботи. Ще п’ятикласницею вона стала екскурсоводкою, а згодом усе трудове життя присвятила бібліотеці й музею. Тут зустрічали гостей з усієї України та з-за кордону, збирали старовинні рушники, поповнювали експозицію новими знахідками, відкривали для відвідувачів життя поета, який народився саме в цьому селі. Continue reading
Tag Archives: Павло Грабовський
Три кохання, син-винахідник і заслання до Сибіру. Розповідаємо про поета із Сумщини Павла Грабовського
Павло Грабовський із Сумщини був поетом, публіцистом і перекладачем. У пам’ять про нього назвали село, у якому народився, — Грабовським. Коли поету було трохи більш як 20 років, його заарештували, а згодом відправили на заслання. Жити до України він більше не повернувся. Розповідаємо, як поет друкувався у Львові — за тисячі кілометрів від поселень, у яких жив, мав три кохання, а його син став фізиком — і долучився до створення сучасного телебачення. Continue reading
Син відомого поета, що винайшов електронне телебачення. Цікаві факти про Бориса Грабовського
26 травня 2026 року виповнилося 125 років від дня народження Бориса Павловича Грабовського (1901 —1966) — українського винахідника, сина відомого українського поета-революціонера Павла Арсеновича Грабовського. Борис Грабовський – один з перших винахідників електронної системи телебачення, вперше в світі здійснив безпровідну передачу на відстань рухомого зображення.
*** Continue reading
«Ми не планували служити разом»: як брати з Краснопілля опинилися в одному підрозділі Сил безпілотних систем
Роман та Андрій Завгородні – брати, які народилися й виросли в Краснопіллі, за 10 кілометрів від кордону з Росією. Ще до повномасштабної війни вони поїхали в Харків, здобували освіту, будували життя, але з початком вторгнення Росії обоє зрозуміли, що залишатися осторонь – неможливо. І хоча не домовлялись, зрештою доля звела їх у 412 полку Nemesis.
Букви поспілкувалися з братами про життя до війни, про вибір піти на службу, про щоденну рутину екіпажу аеророзвідки, а також про те, як не втратити себе у складні часи. Continue reading
Сергій Єфремов. НА РІДНІ МОГИЛИ. Пам’яти П. Грабовського (29.XI.1902) та П. Якубовича (1911 p.)
Розбираючи листування небіжчика Павла Грабовського, натрапив я на жмуток листів тепер теж небіжчика, відомого російського письменника П. Якубовича (П. Я., Мельшин, Гриневич). Обидва письменники, український і російський, були товариші по недолі, одбуваючи разом заслання та в’язниці. Спільність інтересів не тільки політичних, а й літературних, навіть деяка схожість духовної вдачі товаришів призвела до того, що вони щиро заприязнились між собою і потім, коли доля їх розлучила, не поривали дружніх зв’язків. Свідоцтвом цього й було їхнє досить інтенсивне, як на становище засланців, листування. Continue reading
Павло Грабовський: «Я закликаю і буду закликати земляків у тому напрямку до праці на ґрунті українському, коло народу українського, в мові українській»
11 вересня 1864 року на Харківщині народився Павло Грабовський. У майбутньому поет-лірик, публіцист, революціонер, самостійник, поборник національної свободи українців і визволення їх із-під імперського самодержавства.
Пам’ятник Павлу Грабовському у місті Валки Харківської області
Сім’я була бідною, батько служив паламарем у місцевій церкві. Початкову освіту здобув в Охтирській бурсі, після – у Харківській духовній семінарії. Саме тут Павло зацікавився суспільними проблемами, таємно перечитував політичну літературу, завів знайомства із представниками народницької організації “Чорний переділ” (таємна революційна організація “народників”-терористів, що виникла в серпні 1879 року внаслідок розколу “Землі і Волі”. Керівним центром був Виконавчий комітет у Петербурзі, до складу якого входили Андрій Желябов, О. Михайлов, Микола Морозов, Софія Перовська, В. Фігнер, М. Фроленко та інші. В Україні місцеві групи діяли в Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві, Ніжині тощо. Загальна кількість членів організації налічувала в 1881 близько 500 осіб). Continue reading
У Харкові можуть з’явитися вулиці імені наших видатних земляків – Павла Грабовського і Леоніда Ушкалова
Харківські письменники просять Терехова перейменувати вулиці на честь Ушкалова та Йогансена
Вулицю Ахсарова у Харкові необхідно перейменувати на честь письменника Леоніда Ушкалова, вулицю Лермонтівську — на честь Майка Йогансена. З такою пропозицією до мера Ігоря Терехова звернулася обласна Спілка письменників.
Звернення опублікувала громадська діячка Ірина Гончарова. Continue reading
Осип Маковей: Павло Грабовський (Дещо про його життя і діяльність) (II)
ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ.
(Дещо про його житє і дїяльність).*
(закінчення)
…
Посилаючи свій перший збірник поезий, „Пролїсок” видавцеви Костеви Паньківському до друку, Грабовський писав: „Убогенький мій Пролїсок, але від щирого серця… Не шукайте в нїм солодких пахощів, тай не барвистий він до того; звичайно, як усякий пролїсок, що ледви-ледви пробив ся зпід снїгу на мир… Тож вибачте! Заманулось до божого сьвітла — от і склалась збірочка. Вже чого варта, так нехай і витають. Зміщує вона переважну частину моїх самостійних творів; відкинув я поеми, просторі річи епічні та дещо змісту особистого, не рушивши і перекладів, котрі згодом гадаю видати окремою книжечкою. Все, що в Пролїску, написане мною, починаючи з 1890 року; віршів два-три хиба складені ранїйше, але потім перероблені — остав ся один зміст“. Continue reading
Осип Маковей: Павло Грабовський (Дещо про його життя і діяльність) (I)
ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ.
(Дещо про його житє і дїяльність).*
В р. 1897-ім усї наші часописи повторили за „Житєм і Словом” сумну вістку, що десь там далеко на півночи в Сибірі пропадає щирий і талановитий поет-Українець Павло Граб, котрого росийські власти за молодечі ідеали, за самі пориви молодечого серця, бо він ще не мав нї часу нї нагоди нї сили їх виконати, запроторили в північні болота та лїси на довголїтню самоту та муку душі і тіла. І ся сумна вістка звучала нам так, як гомін колишніх мук українських патріотів з минувших століть і сего столїтя, — Павло Граб здавав ся нам епіґоном тих мучеників, котрих на-силу забирали з України і велїли їм коротати гірке житє в чужинї і в неволї. Continue reading
Павло Грабовський. Автобіографія
Автобіоґрафія Павла Грабовського*
Родив ся я 1864 року в Охтирському повітї, Харківської губернїї. Батько мій був паламарем у слободї, занедужав на сухоти і помер у молодому віцї, лишивши пятеро дїтий ; так жили вбого, а тепер стало іще гірше. Менї було всього віcїм лїт і я ходив до школи; вчив дякон і вчив погано. По десятому роцї мати віддала мене до охтирської бурси, де я перебув пять лїт і з початку не мав великого нахилу до науки, бо вчитель-піп відбивав усяку охоту вчитись: він приїхав з якоїсь великоруської ґубернїї, нї слова не розумів по нашому, сьміяв ся з нас, як Українцїв, і всїх подїлив на два табори — коханців, з котрими поводив ся ласкаво, і нелюбих, до котрих був суворий і несправедливий ; я належав до останнїх і був певний, що після еґзамену мене виженуть. Одначе якимсь чудом мене не вигнали; я почав учитись і в 1879 р. перейшов до харківської семінарії. Continue reading
