Category Archives: Долі людські

Музей, який був частиною життя. Історія Надії Скоропад з Грабовського

Leave a reply

Для Надії Скоропад музей Павла Грабовського у селі Грабовське був не просто місцем роботи. Ще п’ятикласницею вона стала екскурсоводкою, а згодом усе трудове життя присвятила бібліотеці й музею. Тут зустрічали гостей з усієї України та з-за кордону, збирали старовинні рушники, поповнювали експозицію новими знахідками, відкривали для відвідувачів життя поета, який народився саме в цьому селі. Continue reading →

Ягничка і чотири відра картоплі. Мрія Валентини Ярмош, про день, коли можна буде повернутися в Угроїди

Leave a reply

Валентина Іванівна Ярмош сьогодні мешкає в Сумах. Але сама вона на це лише сумно посміхається.

— Я не міська жителька, — каже жінка. — Мій дім в Угроїдах. Переїзд до міста не був її вибором. За неї це зробила війна.

Вона мешкає у квартирі, яку колись отримав її батько, працівник «Хімпрому», але справжнім домом вважає інше місце — свою садибу в Угроїдах, де пройшло майже все життя, де народилися і виросли діти, де кожне дерево посаджене власними руками і де залишилася частинка її душі.

— Я не розумію, як тут жити, — розводить руками Валентина Іванівна. — Це не життя.

Майже щотижня вона намагається вирватися додому. Туди, де зараз немає нормального життя, де небезпека чатує на кожному кроці. Де немає світла, газу і води. Де постійно чути війну. Але там залишилися її кури, коти, собаки, ягничка з ягнятком і спогади. І все це для неї однаково важливе. Continue reading →

Брати Федір і Григорій Помаленькі – розбудовники української аграрної науки та жертви тоталітарного режиму

Leave a reply

13 квітня 2026 року виповнилося 130 років від дня народження уродженця Миропілля, професора Григорія Григоровича Помаленького.

Наш сайт продовжує знайомити земляків з біографіями відомих діячів української аграрної освіти і науки братів Федора і Григорія Помаленьких. Брати були активними учасниками Української революції 1917-1921 років та подальших подій в житті України, зокрема розбудови і становлення сільськогосподарської освіти і науки. На жаль, жорна репресій і політичних переслідувань 1920-х – 1940-х років перемололи і їх долі.

*** Continue reading →

Одна родина — дві розбиті долі: Не стало захисника Олександра Корха, серце якого не витримало болю втрати брата

Leave a reply

Війна не завжди вбиває лише кулями чи снарядами. Іноді вона виснажує душу, підриває здоров’я та забирає життя через надлюдські випробування. Сумщина знову у жалобі: у ніч з 19 на 20 квітня 2026 року зупинилося серце Олександра Корха — воїна, який пройшов пекло Донецького аеропорту та повернувся з-за кордону в перші дні повномасштабного вторгнення, щоб захистити свій дім.

Шлях воїна: Від ДАПу до територіальної оборони

Військовий шлях Олександра розпочався ще у 2015 році. У складі славетної 81-ї окремої аеромобільної бригади він боронив околиці Донецького аеропорту. Жартівливо згадував, як дев’ять місяців був «біля кухні» за 150 метрів від «нуля». Після демобілізації чоловік працював далекобійником у Європі, але 24 лютого 2022 року все змінилося. Continue reading →

“Скитатися дуже важко”. Історія переселенців із Миропілля на Сумщині

Leave a reply

Жителька прикордонного Миропілля Тамара Гром восени 2022 року виїхала з рідного села через посилення обстрілів. Разом із нею тоді поїхав онук. Згодом, після оголошення обов’язкової евакуації, Миропілля залишили також її чоловік і донька. Відтоді родина змінила кілька орендованих помешкань. Нині родина, в якій двоє людей з інвалідністю, знайшла тимчасовий прихисток у зведених Товариством Червоного Хреста модульних будинках. Свою історію Тамара Гром розповіла Суспільному. Continue reading →

Після загибелі батька очолила господарство: як працює фермерка з Краснопілля за 10 кілометрів від РФ

Leave a reply

Дар’я Придатко — голова фермерського господарства у Краснопіллі, що за 10 кілометрів від кордону з Росією. Ще кілька років тому вона працювала лаборанткою, а нині керує господарством під обстрілами. 19 серпня 2022 року на міні загинув її батько — голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Сумської області Іван Дейнека. Після цього жінка взяла на себе справу його життя. Continue reading →

Міст між Куземином та Краснопіллям: історія евакуації, віри та вірності рідній газеті

Leave a reply

Два перших місяці весни 2025 року для нашого краю стали часом найбільшої катастрофи за весь час війни з рашистським агресором. Пік бомбардувань КАБами почався 18 березня і тривав понад місяць – до останньої декади квітня. За цей час (березень-квітень 2025-го) ворожа авіація “висипала” на Краснопільську громаду понад 1500(!!!) КАБів, а на сусідню Миропільську – понад 300 (яка ще більше потерпала від авіаударів та артобстрілів всю осінь 2024-го і зиму 2024/2025 років).

Саме тому масова евакуація з Краснопілля і сіл громади почалася 19 березня 2025 року. Наш край практично обезлюднів…

Цей нарис присвячений першим роковинам Краснопільської катастрофи. У ньому йдеться про одну з тисяч поламаних доль наших земляків…

*** Continue reading →

Десять дітей, одна війна і шлях крізь терни: історія переселенки Наталії Рудики

Leave a reply

Вона втратила дім і брата-прикордонника, але втримала світ своєї родини. Як живе сім’я, де навчаються діти, які мають мрії мама та її малеча— у цьому матеріалі. Це історія про жінку, багатодітну матір, яка має тяжку хворобу, статус вдови та невичерпний запас віри в те, що завтра обов’язково настане. Попри щоденні клопоти, Наталія знаходить час на навчання та прагне бути корисною. Continue reading →

Не вдома. Надії та спогади, якими живуть переселенці у лебединському гуртожитку

Leave a reply

Надії та спогади, якими живуть переселенці у лебединському гуртожитку

У підвал — з підвалу

— Посувайся, — каже Сергій до дружини, аби вмоститися поруч для спільного фото.

Вони одружені вже майже пів століття і не знають, як пережили б це поодинці. У березні минулого року пара була змушена покинути Краснопілля після того, як повз їхню багатоповерхівку пролетіли кілька шахедів, що потім влучили у місцеву лікарню. Continue reading →

«Хочеться чогось свого». Як живуть переселенці у модульному містечку в Нижній Сироватці

Leave a reply

Як живуть переселенці у модульному містечку в Нижній Сироватці.

***
Нібито вчора працівники сільради дивилися у вікно кабінету на вулицю й казали «О, будиночок поїхав, будиночок поїхав», насправді ж уже минув рік, як у Нижній Сироватці з’явилися десять модульних будинків для переселенців. Їх привозили фурами й встановлювали так швидко, що в селі кажуть — виросли, як гриби після дощу. Наразі в модульному містечку проживають 20 дорослих і 32 дитини, які переїхали сюди з прикордоння Сумщини й Донбасу. Про те, як переселенці влаштувалися на новому місці та з якими складнощами зіштовхнулися, дізналися журналісти сайту «Трибуна.Суми». Continue reading →