Tag Archives: Краснопільщина

Кури ходили через кордон, а селяни робили віники. Яким було життя прикордонних сіл Сумщини до вторгнення

Leave a reply

До початку великої війни в Рижівці хати стояли впритул до російських осель, кури спокійно гуляли через кордон. В Іскрисківщині людей об’єднував сільський клуб, пісні й ремесла. А в Миропіллі селяни виготовляли віники — цим і заробляли. Так до повномасштабного вторгнення жили прикордонні села Сумщини. Знайшли архівні відео на сайті «Суспільне Медіатека» про сім населених пунктів на кордоні з Росією. зараз частина з них зруйнована, а деякі окуповані. Розказуємо, яким тут було життя до вторгнення. Continue reading →

Релокація з-під обстрілів, власне виробництво і плани на майбутнє: історія Світлани Ганночки та її лавандового поля

Leave a reply

Любов до краси, яка переросла у справу життя. Понад три тисячі кущів лаванди на 34 сотках вирощує підприємиця Світлана Ганночка. Через постійні обстріли та близькість до російського кордону жінка була змушена релокувати своє лавандове поле із села Угроїди до Бездрика. Як доглядати за лавандою, аби вона щороку рясно квітувала, та чому робота серед рослин стала для неї способом відновлення, жінка розповіла кореспондентам Суспільного.

Нині лавандове поле Світлани Ганночки — у селі Бездрик. Жінка каже, робота з рослинами для неї — не лише бізнес, а й спосіб відновитися та створювати красу навколо. Continue reading →

Історія зі щасливим хвостом. Як врятована з Краснопільщини собака Аліса знайшла дім у родині журналіста

Leave a reply

Війна змусила тисячі людей покинути свої домівки. Зазвичай у новинах це звучить сухо – цифрами, статистикою, зведеннями. Але за кожною цифрою стоїть окрема доля, окрема трагедія, окрема історія втрати.

І дуже часто ці історії – ще й про братів і сестер наших менших. Бо коли люди евакуюються у невідомість, далеко не завжди є можливість забрати із собою тварин. Знайти житло навіть для себе – складно. А знайти прихисток, де погодяться прийняти ще й песика чи кішку, – задача із зірочкою. Не кожен готовий впустити чужу людину, а тим більше – людину з тваринами. Самим тваринам теж потрібні умови, увага, лікування. Continue reading →

Одна родина — дві розбиті долі: Не стало захисника Олександра Корха, серце якого не витримало болю втрати брата

Leave a reply

Війна не завжди вбиває лише кулями чи снарядами. Іноді вона виснажує душу, підриває здоров’я та забирає життя через надлюдські випробування. Сумщина знову у жалобі: у ніч з 19 на 20 квітня 2026 року зупинилося серце Олександра Корха — воїна, який пройшов пекло Донецького аеропорту та повернувся з-за кордону в перші дні повномасштабного вторгнення, щоб захистити свій дім.

Шлях воїна: Від ДАПу до територіальної оборони

Військовий шлях Олександра розпочався ще у 2015 році. У складі славетної 81-ї окремої аеромобільної бригади він боронив околиці Донецького аеропорту. Жартівливо згадував, як дев’ять місяців був «біля кухні» за 150 метрів від «нуля». Після демобілізації чоловік працював далекобійником у Європі, але 24 лютого 2022 року все змінилося. Continue reading →

Замість футбольного м’яча — пульт БПЛА: історія 19-річного Кирила, який обрав фронт замість закордону

Leave a reply

У тексті однієї з популярних пісень лунає фраза: «Війна — це справа молодих». Слова звучать красиво, майже романтично, але насправді в цій формулі прихована велика трагедія. Війна — це за своєю суттю явище, що суперечить природі людського буття, адже юність має асоціюватися з навчанням, коханням та мріями про майбутнє, а не з окопами та вибухами. Проте саме на плечах таких відчайдушних юнаків сьогодні тримається незалежність України.

Один із них — Кирило Сергійович Карпенко — солдат, номер обслуги гармати у 27-й окремій артилерійській бригаді імені кошового отамана Петра Калнишевського. Йому лише 19. 3 травня він відсвяткує свій двадцятий день народження. Але за плечима у цього хлопця досвід, який не кожен дорослий зможе осягнути. Continue reading →

До 200-річчя від дня народження Костянтина Трутовського

Leave a reply

9 лютого виповнюється 200 років від дня народження українського художника-живописця і графіка Трутовського Костянтина Олександровича (1826-1893).

Народився Костянтин Трутовський 9 лютого 1826 року в місті Курську, в збіднілій дворянській родині. Виховувався в родинному маєтку в селі Попівці на Харківщині. Дитинство, проведене в Україні, на все життя справило світле враження на майбутнього художника і в подальшому українські мотиви стали провідною темою його творів. Любов до малювання хлопцеві прищепив батько. Він був освіченою людиною, захоплювався мистецтвом і сам на дозвіллі малював. На жаль, батька не стало, коли хлопчику було 11 років. Continue reading →

Сила волі та бажання захищати Василя Лаврентєва

Leave a reply

Проста мрія та перші випробування

Про кращу долю, ніж жити у рідній Хмелівці, створити сім’ю, працювати у місцевому колгоспі трактористом, як батько, Василь з дитинства і не мріяв. А життя, зі свого боку, з повагою ставилося до його планів. Народився наш герой 26 липня 1978 року. Швидко промайнуло щасливе дитинство у звичайних турботах сільської сім’ї. Навчався у Краснопільській ЗОШ, але випускником став Хмелівської школи, яка вперше зустрічала сільських дітлахів, коли Василь Лаврентєв вже йшов до дев’ятого класу. Здобувши базову загальну середню освіту, юнак вступив до Краснопільського ДПТНЗ-43. Continue reading →

Руслан Коваленко – від муляра до КОРДу

Leave a reply

З дитинства він мріяв про спортивну кар’єру, але здобув спеціальність муляра. Одинадцять років присвятив залізниці. Фінансові потреби родини змусили працювати за кордоном. Після років перебування у Чехії Руслан приймає рішення залишитись там на постійне місце проживання. Але війна в Україні кардинально змінила життєві плани краснопільчанина.

П’ятнадцятого квітня 1978 року народився Руслан. Він став первістком у подружжя Раїси та Анатолія Борщ. Згодом родина поповнилась ще двома донечками. У любові та турботі зростали діти. Руслан захоплювався спортом і мріяв стати професіоналом саме у спорті. Але по закінченню Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів обрав робітничу професію муляра і вступив до Сумського професійно-технічного училища. Continue reading →

Шлях воїна: Олексій Пиленко – від строкового вишколу до пекла війни

Leave a reply

Олексій Пиленко – від строкового вишколу до пекла війни

У затишному селі Хмелівка на Краснопільщині 12 березня 1990 року народився Олексій Пиленко. Хлопчина зростав у звичайній сільській родині. У місцевій сільській школі здобув базову загальну середню освіту. Вступив до Краснопільського ПТУ-43. Олексій обрав професію тракториста, але певні обставини змусили хлопця покинути навчання. Наступного року Олексій став студентом цього ж закладу, але за спеціальністю «муляр-штукатур». З 2009 року Олексій Пиленко («Пел») у лавах Збройних сил України. Continue reading →

Тихий Герой Краснопільщини. Як волонтер пробації Сергій Юрійович рятує життя

Leave a reply

Історія волонтера пробації Краснопільщини, яка змінює життя

Він завжди каже, що не робить нічого особливого. Просто «допомагає там, де бачить потребу». Але за цими простими словами – цілий всесвіт людяності.

Сергій Юрійович став волонтером пробації тихо, без пафосу. Йому зателефонували й попросили провести кілька занять для підлітків, які вперше оступилися. «Хай приходять, заварю їм чаю», – відповів він. Так почалася його дорога довжиною у чотири роки. Continue reading →