5 липня Анатолій Таран міг би відзначати своє 80-річчя…
Але його земний шлях трагічно обірвався чверть століття тому…
Пропонуємо вибрані поезії Анатолія Тарана з його останньої – вже посмертної – збірки “Бродячий дощ”, виданої у 1995 році.
* * * Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(закінчення)
***
Шульга:
Товариш генерал. Звернутися. Дозвольте…
Ні, не чує.
Шульга:
Товариш генерал, простіть мене, простіть…
Мовчить Волошко, сивий, нерухомий.
Шульга оглянувсь й пада на коліна. Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(продовження)
***
Величко:
А що хіба?
Сергій:
Не знаєте нічого?
Величко:
Ні. Я ж весь ранок там,
на залізниці. Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(продовження)
***
Голос діда:
Убиті всі. І цей ось неживий…
Голос онука:
Дідусю, гляньте,
осьде у солдата в зубах чока,
граната біля губ.
Голос солдата:
Ви хто? Ви хто? Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(продовження)
***
Волошко:
То що ж воно за непорозуміння?
Шурлаков:
Є виступаючий один. Шульга тут проти.
Волошко:
Так, пізнаю Юхима,
тобто Йосиповича…
На все завжди своя у нього думка.
Аж неймовірно принциповий чоловік.
Так що ж він там? Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(продовження)
***
Оля:
Не була, а знаю.
Ось ця береза. Вишня. Зацвіла!
Я так хотіла, щоб вона цвіла!
І щоб сьогодні.
Ліда:
І лавочка ось поряд — біля неї.
Давай посидимо.
Давай. Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
(продовження)
***
Розгублено дивився Одігнало. Поставив ношу, щоб вона не впала.
Довкола оглянувся. І кинувсь до Волошка нестатечно.
Одігнало:
Товариш лейтенант!
Шульга:
Не лейтенант. Товариш генерал!
Одігнало:
Товариш лейтенант! Іван Григорович! Continue reading
Анатолій Таран
Військовий ритуал
Героїчна балада
ДІЙОВІ ОСОБИ
Вітчизна-мати
Вічний Солдат
Дід — Величко Тарас Григорович, рядовий, загинув восени 1941 року
Бабуся — Величко Тетяна Захарівна — його дружина, колгоспниця-пенсіонерка
Батько — Величко Володимир Тарасович, їхній син, інженер
Син — Величко Тарас Володимирович, рядовий Радянської Армії, ракетник
Бойовий побратим — Одігнало Іван Максимович, побратим Тараса Григоровича, колгоспний тесля, пенсіонер Continue reading
Писати вірші Анатолій Таран почав у дитинстві, ще навчаючись у Будильській середній школі, що в Лебединському районі. Це захоплення і любов він зберіг на все життя. Живе воно в Таранові й сьогоднішньому — журналістові однієї з військових газет.
А. Таран — член Спілки письменників України, автор п’яти поетичних збірок, багатьох прозових книг.
Сьогодні Анатолій Васильович, який прибув у відпустку на Сумщину, – гість «Червоного променя».
— Анатолію Васильовичу, нещодавно вийшла нова збірка Ваших поезій «Квіти вогню». Як Ви працювали над нею? Continue reading
Цього року маємо дві пам’ятних дати: у березні минуло вже чверть століття від трагічної загибелі нашого земляка, талановитого поета Анатолія Тарана, а у цьому липні йому було б лише вісімдесят…
Пропонуємо есей краєзнавця Михайла Шкурки про Анатолія Тарана, що побачив світ у художньо-літературному альманасі Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка “Рідний край” (2012, №2(27)).
—
Анатолій Васильович ТАРАН (05.07.1940 – 21.03.1995) побачив світ у селі Миропіллі Краснопільського району на Сумщині. Невдовзі родина переїхала в село Будилку Лебединського району, де він провів дитячі та шкільні роки. Як згадує моя дружина Ганна Єгорівна (вона тоді працювала піонервожатою в Будильській середній школі), Толя був одним із кращих учнів у класі, а у вивченні української мови та літератури не мав собі рівних. Уже школярем почав публікувати вірші в районній газеті, а згодом, здобувши атестат, пішов навчатися на факультет журналістики Львівського вищого військового училища. Continue reading
