150 років з дня народження архітектора, музеєзнавця, етнографа Костянтина Мощенка

19 травня 2026 року виповнилося 150 років від дня народження професора Костя Мощенка, непересічної особистості із грона науковців ХХ століття, громадського діяча, музейника, етнографа, художника, архітектора, дослідника українського народного мистецтва.

***

Костянтин Васильович Мощенко – один із тих представників української інтелігенції, повернення яких із забуття стало можливим лише в незалежній Україні, – народився 19 травня 1876 року в Миропіллі (тоді містечко, нині – село) на Сумщині.

Закінчив Сумську чоловічу гімназію, навчався в Казанському художньому училищі, Львівському політехнічному інституті, на факультеті архітектури Петербурзької академії мистецтв. Вивчав і популяризував українське мистецтво, любов до якого прищепили батьки.

Розпочав службу в Київському губернському земстві, де брав участь у підготовці «Першої Південноросійської виставки» і близько зійшовся з директором Київського музею старовини та мистецтва Миколою Біляшівським. Саме під його впливом головною справою життя Костянтина Васильовича зрештою стала не архітектура, а музейництво.

З 1906 року працював на Полтавщині – спершу став незамінним помічником Василя Кричевського, що завершував спорудження будинку Полтавського губернського земства (споруду прикрасили майоліковими вставками із гербами губернських міст), а за кілька місяців прийняв пропозицію очолити етнографічний відділ Полтавського краєзнавчого музею. Неодноразово здійснював експедиції селами регіону, поповнював колекцію етнографічних матеріалів, організовував виставки.

У добу Української революції – голова Комітету охорони пам’яток, один із засновників Українського наукового товариства дослідження й охорони пам’яток старовини та мистецтва Полтавщини. Зібрав велику колекцію творів української народної культури, докладав чимало зусиль для збереження культурних цінностей краю.

Радянська влада його старання не оцінила: у 1920 р. Костянтина Мощенка заарештували за контрреволюційну діяльність. Якоїсь конкретики слідчі так і не знайшли, тож незабаром він вийшов на свободу. Але в 1924-му Костянтина Васильовича звільнили з роботи як «антирадянський елемент». Відтак за сприяння відомого мистецтвознавця Данила Щербаківського переїхав до Києва, продовжив працювати в музейній сфері.

У 1927 році досліджував козацькі пам’ятки на місці будівництва Дніпровської ГЕС. Зібрані матеріали лягли в основу масштабної праці «Селянське будівництво та його оздоби на землях колишнього Запоріжжя», а фото січових пам’яток передав відомому досліднику козацької доби Дмитру Яворницькому.

22 листопада 1933 року Костянтина Васильовича заарештували. Одним із пунктів звинувачень стала пропаганда куркульства і петлюрівщини в організованій ним виставці творів народних митців України в історичному музеї, і за кілька місяців судова трійка присудила йому три роки заслання до Казахстану за антирадянську пропаганду.

Відбувши заслання, викладав малювання та креслення у полтавських школах. До музейної справи зміг повернутися лише в жовтні 1941 року, коли після падіння радянської влади очолив Полтавський музей, ставлячи на перше місце пропаганду української культури. Восени 1943-го був змушений разом із дружиною виїхати до Галичини, а в 1944 році емігрував до Німеччини.

Вивезені ним рукописи та колекції згодом стали основою для музею Української православної церкви в містечку Баунд-Брук американського штату Нью-Джерсі.

У 1951 році, коли Костянтину Васильовичу вже виповнилося 75, оселився у притулку для пристарілих в німецькому Дорнштадті поблизу Мюнхена.

Як згадував протопресвітер Демид Бурко-Корецький: «Розмовляти з ним, слухати його натхненні думки, споглядати його кришталево чисту душу, по-дитячому просту, було для мене надзвичайною радістю. Благородна душа, мов самоцвіт у скромній оправі, з першого погляду здається вам такою непоказною, та тільки доторкнись до неї теплотою вашого серця, як вона враз засяє своєю духовною красою і величчям».

«Апостол українського мистецтва» і щирий патріот рідної культури помер 16 вересня 1963-го, на 88-му році життя. Похований на кладовищі при будинку опіки в Дорнштадті, де провів останні роки життя.

Джерело:
https://www.facebook.com/uinp.gov.ua/posts/pfbid0kT9LWLuzJuH4
Український інститут національної пам’яті
19 травень 2026 о 17:17
150 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АРХІТЕКТОРА, МУЗЕЄЗНАВЦЯ, ЕТНОГРАФА КОСТЯНТИНА МОЩЕНКА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються дані ваших коментарів.