19 травня 2026 року виповнилося 150 років від дня народження професора Костя Мощенка, непересічної особистості із грона науковців ХХ століття, громадського діяча, музейника, етнографа, художника, архітектора, дослідника українського народного мистецтва.

***

Костянтин Васильович Мощенко – один із тих представників української інтелігенції, повернення яких із забуття стало можливим лише в незалежній Україні, – народився 19 травня 1876 року в Миропіллі (тоді містечко, нині – село) на Сумщині.

Закінчив Сумську чоловічу гімназію, навчався в Казанському художньому училищі, Львівському політехнічному інституті, на факультеті архітектури Петербурзької академії мистецтв. Вивчав і популяризував українське мистецтво, любов до якого прищепили батьки.

Розпочав службу в Київському губернському земстві, де брав участь у підготовці «Першої Південноросійської виставки» і близько зійшовся з директором Київського музею старовини та мистецтва Миколою Біляшівським. Саме під його впливом головною справою життя Костянтина Васильовича зрештою стала не архітектура, а музейництво.

З 1906 року працював на Полтавщині – спершу став незамінним помічником Василя Кричевського, що завершував спорудження будинку Полтавського губернського земства (споруду прикрасили майоліковими вставками із гербами губернських міст), а за кілька місяців прийняв пропозицію очолити етнографічний відділ Полтавського краєзнавчого музею. Неодноразово здійснював експедиції селами регіону, поповнював колекцію етнографічних матеріалів, організовував виставки.

У добу Української революції – голова Комітету охорони пам’яток, один із засновників Українського наукового товариства дослідження й охорони пам’яток старовини та мистецтва Полтавщини. Зібрав велику колекцію творів української народної культури, докладав чимало зусиль для збереження культурних цінностей краю.

Радянська влада його старання не оцінила: у 1920 р. Костянтина Мощенка заарештували за контрреволюційну діяльність. Якоїсь конкретики слідчі так і не знайшли, тож незабаром він вийшов на свободу. Але в 1924-му Костянтина Васильовича звільнили з роботи як «антирадянський елемент». Відтак за сприяння відомого мистецтвознавця Данила Щербаківського переїхав до Києва, продовжив працювати в музейній сфері.

У 1927 році досліджував козацькі пам’ятки на місці будівництва Дніпровської ГЕС. Зібрані матеріали лягли в основу масштабної праці «Селянське будівництво та його оздоби на землях колишнього Запоріжжя», а фото січових пам’яток передав відомому досліднику козацької доби Дмитру Яворницькому.

22 листопада 1933 року Костянтина Васильовича заарештували. Одним із пунктів звинувачень стала пропаганда куркульства і петлюрівщини в організованій ним виставці творів народних митців України в історичному музеї, і за кілька місяців судова трійка присудила йому три роки заслання до Казахстану за антирадянську пропаганду.

Відбувши заслання, викладав малювання та креслення у полтавських школах. До музейної справи зміг повернутися лише в жовтні 1941 року, коли після падіння радянської влади очолив Полтавський музей, ставлячи на перше місце пропаганду української культури. Восени 1943-го був змушений разом із дружиною виїхати до Галичини, а в 1944 році емігрував до Німеччини.

Вивезені ним рукописи та колекції згодом стали основою для музею Української православної церкви в містечку Баунд-Брук американського штату Нью-Джерсі.

У 1951 році, коли Костянтину Васильовичу вже виповнилося 75, оселився у притулку для пристарілих в німецькому Дорнштадті поблизу Мюнхена.

Як згадував протопресвітер Демид Бурко-Корецький: «Розмовляти з ним, слухати його натхненні думки, споглядати його кришталево чисту душу, по-дитячому просту, було для мене надзвичайною радістю. Благородна душа, мов самоцвіт у скромній оправі, з першого погляду здається вам такою непоказною, та тільки доторкнись до неї теплотою вашого серця, як вона враз засяє своєю духовною красою і величчям».

«Апостол українського мистецтва» і щирий патріот рідної культури помер 16 вересня 1963-го, на 88-му році життя. Похований на кладовищі при будинку опіки в Дорнштадті, де провів останні роки життя.

Джерело:
https://www.facebook.com/uinp.gov.ua/posts/pfbid0kT9LWLuzJuH4
Український інститут національної пам’яті
19 травень 2026 о 17:17
150 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АРХІТЕКТОРА, МУЗЕЄЗНАВЦЯ, ЕТНОГРАФА КОСТЯНТИНА МОЩЕНКА