На Різдво, коли випили чарку під холодець, а потім ще й під ковбасу, і під вареники, товариство, що зібралося на «фазенді» фермера Остапа Михайловича, затягнуло: «Цві-і-т-е-е те-е-ерен!». Терен «цвів» недовго, оскільки більшість з нас знає майже всі народні пісні, але… не далі першого куплета.

Отож ентузіазм згас на словах:

«Хто з любов’ю
не знає-є-ється,
Той горя не знає-є-є…»

Аби не знати горя, налили ще по чарці. І тут, відкашлявшись, мовив дід Микола: Continue reading →