Гнат Михайличенко

Із циклу «МІСТО»

КРИК

… Кривавий сніг кружляв у повітрі. Тротуаром паркан перекинувся. Тротуаром кривавим.

Кривавими краплями збризканий…

Замордованим трупом прибитий.

Сипеться сніг. З темної низини в сивину небосхилу знімається, сипеться сніг. То стиск мого серця закляклого заставив його сипаться знизу до неба, незнаною досі путею. То пекуча печаль у душі скавучить, то жахливий кошмар шаленіє в очах. То пір’ям сухим снігосіється вулиця міста.
Continue reading →