Це було давно… Сорок років тому, навесні, до нашого села приїхала молода, симпатична , з вогником в очах дівчина. Стоїть біля сільської ради. Підійшли люди й цікавляться: “А хто ти? Звідкіля?”. “Та я приїхала з Чернігівської області. Буду робити у вас завідуючою сільським Будинком культури, а звати мене Надія”. Тоді ще вона не знала, що залишиться тут надовго. Йдеться про Надію Миколаївну Гасай.

Народилась вона 5 серпня 1950 року в селі Обмачів Бахмацького району Чернігівської області в родині колгоспників Коваленків Миколи Григоровича та Марії Олексіївни. Як і всі діти підростала і пішла до школи. Вчилася, допомагала мамі на фермі біля телят, а в школі працювала в городній бригаді.

В селі часто були різні свята – концерти в клубі, весілля, проводи в армію та інші. Надію дуже приваблювало звучання гармошки. Тим більш, що її рідний дядько, мамин брат, Іван Олексійович на ній дуже гарно грав. З одинадцяти років дядько Іван почав вчити її гри на гармошці і вибивати в бубон. Це їй вдавалося з легкістю і, з часом, Надію вже запрошували як професіонала грати на всіляких святах. Це захоплення зіграло велику роль у виборі професії.

Закінчивши школу, Надія вступила до Ніжинського культосвітнього училища, після якого у 1975 році потрапила до Малої Рибиці працювати завідувачем Будинку культури. Із тих пір вона прикипіла серцем і душею до улюбленої справи.

Акомпанувала на гармошці, а згодом і на баяні. Надія Миколаївна згуртувала біля себе молодь і людей старшого покоління, які охоче з ентузіазмом і новими ідеями приймали активну участь у культурному житті села.

Згадаємо про особисте. У 1976 році вийшла заміж за гарного хлопця Григорія Федоровича Гасая. У шлюбі родилося двоє діток Наталія і Анатолій. Виховувала дітей, а в скрутні 90-ті працювала ще й в колгоспі. Незчулася, як швидко пролетів час. Повиростали діти. Наталія залишилася в рідному селі. Анатолій живе і працює в місті Києві. У Надії дружна і працьовита родина. Вони по змозі зустрічаються з сестрою та братами, допомагають і підтримують одне одного.

Є у Надії Миколаївни онуки – Вікторія, Аделіна і Влада. Бабуся їх дуже любить. Але Вікторія – особлива. Як говорить Надія Миколаївна – «Вона ж моя!». Бабуся прищеплює їй любов до мистецтва. Вчить грати на баяні. І вже не один рік онука виступає на клубній сцені, де і співає, і танцює. Мабуть вдалася у бабусю. У Надії Миколаївни багато кумів, гарних друзів, які допомагають і в роботі, і люблять поспілкуватись і гарно поспівати.

Ще є одне захоплення у нашої героїні. Це риболовля. Ще змалечку ходила з татом ловити рибу, то на ставок, то на річку Сейм. І до цих пір з нею може позмагатися найзавзятіший рибалка. Вона все одно наловить більше риби. Отака в нас Надія!

Під керівництвом Надії Миколаївни та за підтримки сільської ради, колгоспу (раніше), спонсорів учасники художньої самодіяльності Малої Рибиці неодноразово з концертами побували на районній, обласній сценах. Відвідали багато сіл нашого району з концертними програмами. Одна з її заслуг – це створення жіночого ансамблю «Калина», який бере участь майже в усіх районних заходах. Пісні у його виконанні почули навіть за межами України. Також у цьому році ансамбль взяв участь у концертній програмі Національного Сорочинського ярмарку.

За 35 років роботи в культурі Надію Миколаївну не раз нагороджували грамотами, подяками та призами. З 2010 року вона на заслуженому відпочинку. Та це її не зупиняє. До цих пір дає поради молодим аматорам сцени, приймає активну участь у всіх концертах і громадському житті села.

Нещодавно героїня відзначила свій ювілей. Тож бажаємо її миру, здоров’я, наснаги і всього найкращого!

Життя хай буде , наче свято!
Вітання, друзі і пісні!
Щастя і радості багато
Несуть прийдешні, світлі дні!
Щасливих, довгих літ не рахувати,
У домі завжди затишок і лад,
Літам цвісти, мов яблуневий сад,
І щедрим урожаєм зустрічати!
Хай щастить!

А.Нікітіна

Джерело:
http://krasnews.at.ua/news/z_vognikom_v_ochakh_z_bajanom_u_rukakh/2015-09-08-5415
08.09.2015
З вогником в очах, з баяном у руках…