11 травня Рада Європейського Союзу затвердила законодавчу пропозицію щодо скасування віз для громадян Української держави, а вже 17 травня документ було підписано головою Європарламенту і вступить в силу 11 червня. У Краснопіллі, так само як і по всій державі, підписання договору про скасування візового режиму між Україною та країнами Шенгенської зони ознаменувалося підняттям прапора Європейського Союзу. Поряд з національним Державним прапором прапор Євросоюзу майорить на будівлях органів влади, освітніх та дозвіллєвих закладах району.

А минулої суботи на центральній площі селища відбулася урочиста церемонія підняття Державного Прапора України та встановлення Прапора Європейського Союзу. В заході взяли участь представники влади, трудових колективів підприємств, установ та організацій, молодь, громадськість.

Багато було проголошено гучних і разом з тим правильних слів щодо складного шляху до Європи, який долала Україна. Не помилюсь, коли скажу, що жодна країна не заплатила такої високої ціни за прагнення сповідувати європейські цінності. Саме за моральні цінності, серед яких повага до себе і оточуючих тебе людей, дотримання законів, а не задля “шопінгу” в європейських магазинах, як думає більшість з нас, віддали життя сотні українців на майдані, тисячі героїв поклали голови на Донбасі.

Здавалося б, їдь, українець, на інших дивись, себе покажи, роби висновки, будуй нову державу… Подивитись і повчитись там дійсно є чому, а ось себе показати – тут з нами коїться велика біда. Сумно було дивитись на купи лушпиння від насіння, сміття на нашій міні-європейській площі, і це в той момент, коли тут же, біля прапора Євросоюзу, ми даємо обіцянки сповідувати вказані вище цінності. Справді сумно, адже на власні очі бачив, як напередодні заходу, та й у будні, вихідні, працівники з благоустрою у центрі селища прибирають сміття.

Навряд із своїми зарплатами вони у найближчий час вирушать у подорож Європою, але попри це хоч якось намагаються зробити власне селище чистішим. Навіть у снах не бачать Європи із своєю мізерною пенсією і слабким здоров’ям наші краснопільські пенсіонери, та навряд у них підніметься рука кинути сміття у майбутній фонтан чи налузати насіння собі під ноги. Мабуть, не підніметься рука в них зламати чи украсти троянди, висаджені у центрі, а між тим за даними селищної ради в зоні відсутності фіксації відеокамер було вкрадено 6 та зламано 2 троянди.

Тоді хто це робить? За для кого і задля чого принесені такі величезні жертви? А може це не ми, а може це взагалі природне явище чи еволюційний процес? Може й справді їх стиль життя абсолютно нам не підходить і ми вимремо, як мамонти, на другий день після того, як наші яри, посадки, вулиці, площі стануть чистими? Адже справа не лише в свинстві в центрі, це лише мізер з того, що ми бачимо, а скільки не бачимо, чи не хочемо бачити…

Не варто ідеалізувати Європу, бо є і в ній свої покидьки, але там покидьок – це ізгой, бо він в меншості, а в нас, таке враження – їх більшість, інакше не дозволяли б вони собі те, що ми спостерігаємо щодня.

Ось такі невеселі роздуми з нагоди справді історичної для України події. Хочеться сподіватися, що європейці дають нам шанс стати кращими, а чи скористаємось ми ним – це залежить тільки від нас. Так приємно чути: “Вітаємо Вас, українці!”, і так боляче: “Стережись, Європа, хохли йдуть!”.

З повагою,
редактор газети “Перемога”
О. МОЦНИЙ.

Джерело:
http://krasnews.at.ua/news/sterezhis_evropa_mi_jdemo/2017-05-28-7835
28.05.2017
Колонка редактора: СТЕРЕЖИСЬ, ЄВРОПО! МИ ЙДЕМО!