До 100-річчя поета-шістдесятника Миколи Данька

Увазі читачів пропонується нарис-презентація поетичної збірки Миколи Данька “Червоне соло”, надрукований 1967 року у числі 4 літературного журналу словацьких українців “Дукля” (м. Пряшів, ЧССР)*. Автор нарису – редактор згаданого журналу Павло Мурашко**, чехословацький літературознавець, українець за походженням, дисидент, який у 1972 році був заарештований і ув’язнений за участь у передачі з УРСР (“контрабанді”) та публікації українського самвидаву і опозиційної літератури. У цьому ж числі журналу, на с.39, було вміщено невеличку добірку поезій Миколи Данька.

***

Павло МУРАШКО
ПОЕЗІЯ МИКОЛИ ДАНЬКА

Чому між сотнями книжок, які з’являються щороку, лише дуже рідко трапляється книга, яка відразу підіймається своїм значенням над поточною літературною продукцією і викликає загальне захоплення? Чому поезія Василя Симоненка мала такий вплив на формування сучасного українського мислення?

Такі питання виникають, коли читати нову збірку поезій Миколи Данька «Червоне соло», яка нещодавно вийшла в харківському видавництві «Прапор» (Микола Данько. Червоне соло. – Харків: Прапор, 1967. – 92 с., тираж 6000.)

Звичайно Данько – не Симоненко і ототожнювати їх не можна. Їхні художні прийоми часто розбіжні й обидва вони по-різному використовують поетичні засоби. Але коли розглядають поезію як відображення найактуальніших проблем сучасності, як вперті пошуки правдивого тлумачення світу, як пролог до активної дії в житті – то спорідненість тут незаперечна.

Василь Симоненко виріс з невідомого журналіста обласної преси на трибуна загальноукраїнського значення. Микола Данько, який народився 1926 року в селі Словгород на Сумщині, також працює в редакції обласної газети «Ленінська правда» і шлях його до поезії подібний, хоч, здається, ще складніший, ніж у Симоненка. «Червоне соло» – друга збірка М. Данька (першою було «Зоряне вікно»), і вона свідчить про прихід в українську літературу поетичної індивідуальності першорядного значення.

Тому й не диво, що збірка «Червоне соло» розійшлася зразу ж після її виходу і зникла з книгарень України ще до того дня, коли надійшла до продажу.

В цілій книжці містяться 71 поезія і три довші твори, які є органічним закінченням книги.

Наприклад, невелика драматична поема «Перед боєм», є, власне, діалогом між Олексою Довбушем та малим Олексиком.

Дія цієї поеми відбувається в Австро-Угорщині в кінці ХVІІІ сторіччя і в поемі знаходимо таке місце, яке може послужити мірою художності цілої книги:

Олексик
То правду кажуть, що в коморах ляцьких
Сам дідько не зрахує срібла-золота?

Олекса Довбуш
Нам рабувати, синку, не подоба.
За інші скарби треба купно дбати,
Та вивести з неволі Україну,
Щоб хлопська правда панувала владно,
Щоб не глумились добрії сусіди,
Не збиткували над коханим словом…
Ти крихітний… Збагнеш колись, напевно,
Що діється у рідному краю:
Тут чужоземці кубляться щосили,
Коріння, мов гадюччя, запускають
У наші душі… Ми як в павутинні,
Що в’ється, мов курмей… Із кожним роком
Все грубше путо наоколо шиї,
А люди тільки ляпають вухами…

Олексик
Той мотуз… де він? Чом його не бачу?
Якби завидів – тирх! ножем, та й вже.

Олекса Довбуш
Він неухватний… Але тим страшніший,
Що ми його, сліпці, не помічаєм
І з любістю осмішуєм себе
В очах народів вольних…

Жодна література ніколи не мала забагато справді великих художніх талантів – навіть українська, яка не може скаржитися, зокрема в поезії, на їхню нестачу – тому приємно засвідчити прихід до нашої літератури мужнього і поетично довершеного слова Миколи Данька, якому властиві всі ознаки, потрібні для того, щоб конструктивно формувати мислення сучасних українських генерацій.

(Дукля. Пряшів, 1967. – № 4. – С. 21)

Джерело:
Творчість Миколи Данька (1926–1993): Навчально-методичний комплекс для студентів спеціальності «Журналістика» / Укладач В. О. Садівничий. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007. – 172 с.; іл.
/ С. 133-134 /

Веб-джерело:
https://chtyvo.org.ua/authors/Sadivnychyi_Volodymyr/Tvorchist_Mykoly_Danka_1926-1993/
http://shron1.chtyvo.org.ua/Sadivnychyi_Volodymyr/Tvorchist_Mykoly_Danka_1926-1993.pdf

Використані світлини та ілюстрації:

Журнал Дукля. – 1967. – Ч. 4
Веб-джерело:
https://diasporiana.org.ua/periodika/duklya-1967-ch-4/
https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/25995/file.pdf

—
Примітки від Краснопілля Інфо

* “Дукля” – літературно-мистецький журнал (м. Пряшів, ЧССР), орган Української філії Спілки словацьких письменників.

** Павло Мурашко (*22 жовтня 1939 Прага) — чехословацький літературознавець, українець за походженням, редактор літературно-мистецького журналу “Дукля” (м. Пряшів), дисидент, політичний в’язень. У 1968–1980 роках брав участь у передачі з УРСР (“контрабанді”) та публікації українського самвидаву і опозиційної літератури.