Як 100 років тому Краснопілля та Суми “визволяли”

Ось такий документ. Може становити інтерес – як початок для глибшого вивчення історії нашого краю сторіччя тому.

Спогади “червоного” партизана про взяття міста Суми 5 січня 1919 року загоном Панаса Багацького.

Це історичне джерело зберігається в фондах Сумського обласного краєзначого музею.

ВЫПИСКА
статьи, напечатанной в 1932 г. в Сумской газете, посвященной наступлению ХУ годовщины Великой Октябрьской Социалистической Революции

ЯК БУЛО ВЗЯТО СУМИ ТА ПОВАЛЕНО ВЛАДУ ДИРЕКТОРІЇ
(Із спогадів)

Україна в кінці 1918 року спалахнула новою велетенською пожежею революційних повстань під прапором пролетарської революції.

Українська сільська біднота, за проводом Комуністичної партії повстала партизанами, йшла на своїх класових ворогів – панів, підпанків та їхніх лакеїв.

Червонопартиванські вагони проганяли з маєтків і економій поміщиків, а разом із ними і їхніх охоронців – німців, громилося гетьманське і петлюрівське військо, зметали владу гетьмана, а за нею і владу директорії, і проголошували радянську владу.

Одне з перших підняло повстання на Сумщині с.Покровське. Організував це повстання місцевий революціонер – бідняк Афанасій БАГАЦЬКИЙ. Було розігнато варту, повалено гетьманщину, взято владу в свої руки, скликано загальний схід, проголошено радянську владу і обрано революційний комітет. Тут же для дальнішої збройної боротьби за владу рад було оформлено Червонопартизанський загін і проголошено заклик – вступити в партизани. Червонопартизанський загін с.Покровського організувався в кількості 28 чоловіка. Начальником цього загону став його організатор – БАГАЦЬКИЙ Афанасій Семенович.

П.Багацький

Німецько-гетманське командування, довідавшись про повстання, вислало в с.Покровське карну експедицію.

Червоні партизани не тільки не допустили німецького війська до села, а навіть після денного бою примусили німців відступити. Революційний ентузіазм, відвага й завзяття Покровських Червоних партизан перемогли в декілька разів сильнішого ворога.

Після цієї перемоги загін вирушив з Покровського, зайняв с.Графовку, потім Тур”ю, проголосивши в цих селах радянську владу. Далі загін зайняв село Угроїди, с.Успенське і велику слободу /волосний центр/ Краснопілля.

В той час у Краснопілля прибув і другий Червонопартизанський загін під командою тов. ЛЕПЕХИ Константина. Цей загін організувався в селах демаркаційної лінії в районі Жолобівки і разом із загоном т.ПРИМАКОВА зайняли велику слободу Миропілля, а звідти вирушив на Краснопілля.

Загін Лепехи на той час складав, приблизно, 160-180 чоловіка і мав біля 140 багнетів, 15 сабель, 1 кулемет і невелику кількість патронів.

Перед зайняттям Краснопілля вагін Багацького зв”язався з загоном Примакова, що стояв у с.Миропілля, звідки мав оперативні завдання і одержав деяку допомогу зброєю і патронами.

0б”єднавшись і зосередивши сили та поповнивши озброєння, наш загін із Краснопілля під командою т.БАГАЦЬКОГО (Лепеха був його помішником) бойовим порядком, розвернувшись в групи, вирушив на Суми. Групами загону в підступах до Сум було зайнято такі села: група БАГАЦЬКОГО зайняла Тимофіївку, Желізняк; группа ЛЕПЕХИ зайняла Самотоївку, Верхню Сироватку і потім ст.Баси. Це було в останніх числах грудня 1918р., в Сумах була вже влада директорії.

Петлюрівське командування гарячково провадило формування своїх військових частин та зосереджувало в Сумах збройний кулак “щоб дати відпор більшовикам”.

Було проведено добровільну мобілізацію бувших офіцерів Сумського повіту, з яких формувалося два стрілецьких батальони.

З рештків колишнього імперіалістичного 10-го драгунського полку, що раніш стояв у Сумах, полковник КОБЕЛЯЦЬКИЙ формував кінний полк. Якщо взяти на увагу й те, що в Сумах у мирний час стояв драгунський полк, існував до останніх днів директорії кадетський корпус і що за часів гетьмана і німців тут зосереджувалися військові частини, то в Сумах для формування петлюрівських військових частин – були надзвичайно сприятливі умови щодо командних кадрів, озброєння та військового знаряження.

Отже, перед нашим загоном повстало перше серйозне завдання – взяти таке велике місто, як Суми, де ворог і військом, і зброєю в декілька разів сильніший і більший за наш загін.

Попередні бойові успіхи нашого загону в сутичках з німцями та рада зустріч і велетенська симпатія і підтримка, що її мав наш загін з боку бідняцько-середняцького селянства – створили в бійцях нашого загону високий революційний ентузіазм і безмежний бойовий запал. У кожному селі відбувалися велелюдні мітинги, на які виходило буквально все населення – старе й мале. Найкраща революційна частина села вступала в наш загін.

Робітництво цукроварних заводів дуже допомогало нашому вагону, особливо в сутичках і переговорах із німцями. Багато робітників із цукроварних заводів, як от: з Угроїдського та других вступало в наш загін.

Так само ми знали, що і Сумські робітники нас ждуть і нам допоможуть повалити владу директорії. В загоні вже були разом зі мною й інші сумські робітники.

Ми мали зв”язок в робітниками міста Сум і від них одержували потрібні відомості. Все це було запорукою нашого успіху, нашої перемоги.

Перед наступом на Суми нами велася ретельна розвідка. Крім того, нам дав цінні відомості селянин ВОВК Трохим /с. Ново-Дмитрівка/, що повертався через Суми з німецького полону й потім вступив в наш загін, не дійшовши додому. Так само мали відомості й від телеграфіста ст.Баси ЧОРНОГО ГРИцька.

Готуючись до наступу на Суми, наше командування стягло всі сили загону на ст.Баси. Тут було приведено в бойовий порядок весь загін.

Сумська буржуазія, почувши про те, що ми зайняли Желізняк, Самотоївку, Сироватку і Баси, вдарилася в паніку, деякі почали тікати, деякі побігли до своїх “спасителів” – петлюрівського штабу перевіряти достометність чуток про більшовиків. Петлюрівський комендант Соболь, як потім нам розповідали робітники, заявив: “Що ніяких більшовиків немає, а що десь там на Сироватці чи біля Басів появилася невеличка банда повстанців і щоб її розігнати він посилає на ст.Баси спеціальний загін”.

Дійсно в ніч з 3 на 4 січня на нас раптово зробив наскок петлюрівський загін. Але ми не розгубилися, перейшли в контратаку і відбили наступ петлюрівців, які відступили в паніці, залишивши кулеметний щит і декілька кулеметних стрічок. Ранком червоні плями на снігу там, де був петлюрівський загін, показали, що в них були поранені. Цей наскок петлюрівського вагону на ст.Баси нам підтвердив, що треба негайно переходити в наступ на Суми, не дати ворогові зосередитися.

Четвертого січня весь загін приведено в бойову готовність, скликано командирів загону і проведено нараду. Було вирішено взяти Суми обходом з флангів і раптовою атакою в трьох напрямках. Загін було розділено на 4 групи, або колони.

Перша колона під командою БАГАЦЬКОГО мала повести наступ правим шлангом, залізничною колією через залізничний міст, Луку і зайняти такі важливіші стратегичні пункти, як: залізничну станцію Суми, Павлівський /тепер Червонозоряний/ завод та Бельгійський завод /тепер Фрунзе/.

Суми. Кадетський корпус

Друга колона під командою ОРЛОВА мала зробити обход з лівого флангу через Баси, Пришиб, дачу Штейнера і атакувати кадетський корпус.

Треття колона і кіннота під командою ЛЕПЕХИ мала повести наступ через бойні, Харківські мости, лобовою атакою взяти центр міста.

Четверта резервна колона і штаб мали розташуватися в с.Василівці.

Наступаючи на Суми, наш загін мав біля 300 багнетів, 40 сабель, 2 кулемети і дуже малу кількість патронів. Партизанам було дано спеціального наказа берегти патрони й стріляти тільки у вірну ціль.

В Сумах у петлюрівців за тими відомостями, що ми мали, було 2 офіцерських батальони, приблизно в 500-600 багнетів, кіннота під командою полковника Кобеляцького, кулеметні команди при 4-х кулеметах. Петлюрівське командування було дуже самовпевнене й до останнього дня заспокоювало перелякану сумську буржуазію, що більшовиків не пустять.

Але петлюрівське командування не врахувало та і нездатне було врахувати того революційного бойового запалу і ентузіазму, яким горів кожний партизан нашого загону. Воно не врахувало тієї зненависти до своїх визискувачів, гнобителів-панів, заводчиків Харитоненкових, Суханових та ін., що клекотила в грудях кожного робітника, наймита, і бідняка. Не врахувало й того, що сумські робітники і все бідняцьке та середняцьке селянство на нашому боці і нам допомагає.

На світанку 5 січня загін розвернувся і вирушив з ст. Баси в наступ на Суми. Наступ було поведено надзвичайно організовано, дружно. Раптова атака Сум з трьох сторон на якийсь час розгубила петлюрівців, але зосередившись вони відкрили по нас вогонь і вступили з нами в бій. На залізничному мосту майже без шуму було знято петлюрівську заставу, але на підступах до Павлівського заводу петлюрівці відкрили вогонь. Заклекотав перший петлюрівський кулемет на Троїцькому соборі, потім другий – з Павлівського заводу, за ним третій і четвертий – з кадетських корпусів.

На всіх трьох участках загорівся бій. Партизани безупинною лавою сунули вперед, збиваючи з позицій петлюрівські частини.

Раптова й рішуча атака, безупинний біглий вінтовочний вогонь з трьох напрямів міста остаточно здезорієнтували петлюрівців.

Раптовою лобовою атакою харківських мостів загін ЛЕПЕХИ збив петлюрівські заслони, що захищали мости. Петлюрівці кинулися врозтіч та вже пізно. На плечах відступаючих петлюрівців наша кіннота в голими клинками шабель у скаженім галопі, мов буря, вірвалась через харківські мости на Покровську площу, врізалася в петлюрівську кінноту і почала рубати. Петлюрівська кіннота від несподіваної атаки на весь кар”єр в паниці почала тікати через базар по Іллінській вулиці на Роменський шлях.

БАГАЦЬКИЙ штурмом бере Павлівський завод, вибиває петлюрівців, які відступають /вірніше тікають/ на Стецьківку. Але станція не здається. Та дарма. Ще один натиск і залізнична станція в руках Багацького. Бельгійський завод займається без бою.

В цей же час на лівому флангові ОРЛОВ з боєм займає кадетський корпус.

Біля 8 годин ранку 5 січня ст.ст. 1918 року після майже двохгодинного бою Суми нашим червонопартизанським загоном під командою БАГАЦЬКОГО та його помічника ЛЕПЕХИ було зайнято.

Владу директорії повалено а її розбите військо тікало трьома шляхами – на Лебедин, на Ромни, на Стецьківку. Решта взята в полон і обеззброєна. Червоний прапор пролетарської революції заріяв над Сумами. Так було вдруге здобуто і настановлено Радянську владу на Сумщині.

В Сумах було утворено ревком, до складу якого від нашого загону увійшов наш політробітник тов.РУДНЕВ Василь Іванович.

КОВАЛЬОВ М.Д. кол.начальник зв”язку і розвідки червонопартизанського загону А.С.БАГАЦЬКОГО.

Джерело:
http://history.sumy.ua/sources/writing/9032-kovalov-m-d-yak-bulo-vziato
Середа, 03 квітня 2019 05:11
Ковальов М. Д. Як було взято Суми та повалено владу Директорії [Із спогадів]
М. Д. Ковальов, партизан

Сканування і підготовка тексту – krasnopillia.info

***

Детальніше про події тих днів можна почитати тут:

http://www.historians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/2441-kudinov-d-v-vijskove-protistoyannya
Дмитро Кудінов. ВІЙСЬКОВЕ ПРОТИСТОЯННЯ БІЛЬШОВИЦЬКИХ ТА РЕСПУБЛІКАНСЬКИХ ВІЙСЬК ЗА М. СУМИ У ГРУДНІ 1918 Р. – СІЧНІ 1919 Р.
27 March 2018

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.