18 квітня 2026 року виповнилося 110 років від дня народження уродженця Миропілля, професора, видатного педагога Івана Гавриловича Єременка (1916 – 2002). Все його життя було присвячене служінню дітям, які потребують особливої уваги й підтримки. Без його наукового внеску неможливо уявити становлення цілої галузі педагогічної науки.

Народився Іван Єременко у місті Миропілля на Сумщині в селянській родині. У 1938 році закінчив Полтавський педагогічний інститут. Учасник 2-ї світової війни, мав бойові нагороди. Доктор педагогічних наук (1968), професор (1969). Понад чверть століття (1959–86) його діяльність була пов’язана з Науково-дослідним інститутом педагогіки (нині Інститут педагогіки НАПН України): від завідувача відділу дефектології до керівника лабораторії олігофренопедагогіки. Саме тут формувалися наукові засади, які визначили розвиток української корекційної педагогіки.

Педагогічний досвід професора Івана Гавриловича Єременка пам’ятають і розвивають колеги-педагоги. Пропонуємо одну із недавніх статей, присвячених науковій спадщині видатного вченого.

***

Ніна Кравець, Ірина Матющенко
(Київ)

ІВАН ГАВРИЛОВИЧ ЄРЕМЕНКО (1916-2002) ПРО РОБОТУ З УЧНЯМИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Іван Гаврилович Єременко – відомий український вчений у галузі спеціальної освіти, насамперед освіти учнів допоміжної школи (далі: учні з інтелектуальними порушеннями), свого часу висловив багато досить цінних думок щодо навчання й виховання дітей з інтелектуальними порушеннями, що вартує непересічної уваги і в наш час. Усе своє наукове життя вчений присвятив навчанню та вихованню учнівської молоді. Зокрема ще в далекому 1952 році Іван Гаврилович захистив кандидатську дисертацію на тему: «Роль особистого прикладу вчителя у вихованні», а у 1967 році захистив докторську дисертацію на тему: «Організація учбової діяльності учнів допоміжної школи на основі підвищення їхньої пізнавальної активності».

За виданим у 1985 році підручником «Олигофренопедагогика» навчалося і навчається не одне покоління студентів, які опановують спеціальну освіту [4].

Значну увагу вчений приділяв корекційній роботі та завданням спеціальної школи, які насамперед вбачав у виправленні наявних у дітей порушень розумового розвитку: у підвищенні рівня розвитку узагальнень, абстрагувань, удосконалення мовлення – тобто радив коригувати найбільш виражені в дітей порушення центральної нервової системи [1, с. 8]. Корекційну роботу з дітьми з інтелектуальними порушеннями розглядав як глибоко індивідуалізовану роботу, що має проводитися за принципом організації практичної діяльності учнів, у процесі якої виправляються, уточнюються та перебудовуються дії [4, с. 133]. Акцентуючи увагу на значенні корекційної роботи, Іван Гаврилович наголошував, що виправленню підлягає вся особистість дитини, і корекцію потрібно проводити на протязі усіх років навчання. Лише за дотримання такої умови можна досягнути бажаного результату корекційної роботи [4]. Головним об’єктом виправлення вважав центральну нервову систему учнів, наголошуючи на необхідності удосконалювати у школярів мисленнєві процеси аналізу й синтезу. В цьому вчений вбачав сутність корекційної роботи [3, с. 9].

У докторській дисертації розглянув структуру і типи уроків, яких дотримуються і сьогоднішні корекційні педагоги. Аналізуючи структуру уроку, вчений звернув увагу на заключну частину уроку, оскільки заключна частина уроку виконує важливу психокорекційну роль: знижує перевтому і послаблює нервову напругу, що виникла в учнів на уроці, зникають порушення дисципліни, викликані афективним станом дітей [4, с. 129]. Це важливо враховувати не лише в умовах спеціального навчання, а й в умовах інклюзії.

У роботі з учнями з інтелектуальними порушеннями радив звертати увагу на активізацію їхньої пізнавальної діяльності, яка відіграє першочергову роль у підвищенні якості навчально-виховної корекційної роботи, стимулює школярів до самостійної організації своїх розумових дій у процесі виконання навчального завдання [2, с. 83].

Не втратили актуальності й розроблені Єременком принципи засвоєння знань учнями з інтелектуальними порушеннями. Неабиякого значення надавав дотриманню педагогами принципу наочності, особливо у роботі з учнями різних вікових груп: «Наочність у навчанні завжди приносить користь, якщо вона використовується коректно і в міру» [4, с. 76].

Наголошуючи на значенні систематичної корекційної роботи з учнями як під час уроків, так і в позакласній роботі, виділив умови, яких варто дотримуватися учителю в роботі з учнями з інтелектуальними порушеннями: досить повне вивчення дітей класу, знання та володіння прийомами корекції, єдність діяльності шкільної команди щодо проведення корекційної роботи (учителі, вихователі, медичний персонал тощо), дотримання централізованого керівництва корекційною роботою, правильне комплектування класів [4, с. 48].

У дітей з інтелектуальними порушеннями вищий аналіз і синтез сигналів, що поступають від аналізаторів, порушений. У зв’язку з цим вчений радив проводити з учнями спеціальну роботу з перевірки чуттєвих образів, організовуючи стимулювання умов пошукової діяльності з метою подолання пасивного й індиферентного ставлення школярів до навчання [4, с. 78].

Неабиякого значення Іван Гаврилович надавав дотриманню диференційованого навчання у навчально-виховній роботі з учнями з інтелектуальними порушеннями. Вчений вважав диференційоване навчання дієвим засобом, що забезпечує учням достатність знань. «Завдяки диференційованому навчанню досягаються високі результати» [4, с. 78]. Як вказує Н. Кравець, «концепції Івана Гавриловича Єременка щодо запровадження диференційованого навчання, типів і структури уроків у допоміжній школі, немає аналогів у олігофренопедагогіці» [7, с. 31].

Аналізуючи особливості сприймання та результати засвоєння знань, умінь і навичок учнями з інтелектуальними порушеннями, вчений звертав увагу педагогів на особливості засвоєння знань учнями на початковому етапі навчання. «Розумово відстала дитина на початковому етапі навчання ще не може самотужки досягнути розуміння фактів і явищ, що становлять зміст навчального предмета» [9, с. 3]. Це також важливо враховувати педагогам, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзії.

Приділяючи увагу пропедевтичній підготовці учнів як до шкільного навчання взагалі, так і до засвоєння нових знань і умінь у процесі вивчення нового навчального матеріалу, І. Єременко визначив психолого-педагогічні передумови готовності до шкільного навчання: адаптація дитини до умов шкільного життя і навчальної діяльності, формування у кожного школяра пізнавальної установки [9].

Неабияке значення вчений надавав самостійному читанню школярів. Він неодноразово порушував питання щодо виховання в учнів з інтелектуальними порушеннями потреби читати художню та науково-пізнавальну літературу, формування в них умінь і навичок організовувати власну читацьку діяльність. Вчений звертав увагу педагогів і батьків на те, що звичка читати самостійно літературу ще не стала для учнів з інтелектуальними порушеннями потребою, вони не виявляють активності щодо читання як художньої, так і науково-пізнавальної літератури. На це варто звернути увагу сучасним педагогам і батькам, оскільки діти з інтелектуальними порушеннями через несприятливі соціально-економічні умови, що склалися в країні (Covid-19, військовий напад росії на Україну) майже втрачають інтерес до читання літератури, що негативно проявляється на їхньому психічному розвитку. Адже лише художня література забезпечує розвиток словесно-логічного мислення, яке в учнів з інтелектуальними порушеннями спонтанно не формується.

Акцентуючи увагу на значенні для учнів читання художньої літератури, Іван Гаврилович вказав етапи роботи над текстом літературного твору: пропедевтична частина, активізація процесу засвоєння зразка виразного читання, аналітичне читання твору, корекційна робота на етапі систематизації інформації, здобутої у процесі диференційованого аналізу тексту твору; узагальнення інтерпретації твору, яка полягає у визначенні теми і головної думки твору. Важливе місце у роботі над текстом твору вчений приділив навчанню учнів аналізувати складні елементи твору. Об’єктами аналізу визначив опис, розповідь, дійових осіб твору. Також звернув увагу на роботу над художніми засобами мови, що важливо для стану мови і мовлення в учнів з інтелектуальними порушеннями різних вікових груп [8, с. 16-17].

Не оминув науковець і питання, що стосуються дотримання корекції у вихованні учнів. Радив педагогам звертати увагу на зміст навчального предмету та дотримання належної позакласної й позашкільної роботи з дітьми. Адже «виховання позитивних рис особистості у розумово відсталих дітей ускладнене властивим їм недорозвитком пізнавальних процесів, що негативно впливає на вирішення корекційних завдань» [3, с. 8].

Виховну роботу з дітьми радив починати з дошкільного віку. Особливу увагу звертав на роль суспільного дошкільного виховання в розвитку і корекції кожної дитини за належної постановки корекційно-виховного процесу. «Перевага ранньої корекції проявляється повністю з раннього віку, коли в дитини формуються важливі сенситивні періоди; якщо ж корекційна робота запізнюється, тобто розгортається після завершення сенситивного періоду, коли в певній мірі сформовані й закріплені структурні порушення розвитку і вступили в дію вторинні порушення, ефективність корекційно-виховної роботи стає незначною» ‒ наголошував вчений [4, с. 306].

Поради і настанови Івана Гавриловича Єременка щодо навчання, виховання та корекційної роботи з учнями з інтелектуальними порушеннями не втратили своєї актуальності і в наш час та вартують дотримання їх у роботі з учнями з особливими освітніми потребами як в умовах спеціального, так і інклюзивного навчання.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Еременко И. Г. Материалы исследования процесса обучения во вспомогательной школе. Ч. І. Киев: Педобщество УССР, 1972. 111 с.
2. Еременко И. Г. Материалы исследования процесса обучения во вспомогательной школе. Ч. ІІ. Киев: Педобщество УССР, 1972. 83 с.
3. Єременко І. Г. Наукові основи корекційно-виховної роботи в допоміжній школі: метод. лист. Київ: Рад. школа, 1970. 51 с.
4. Еременко И. Г. Олигофренопедагогика. Київ: Вища школа, 1985. 326 с.
5. Еременко И. Г. Организация учебной деятельности учащихся вспомогательной школы на основе повышения их познавательной активности: автореф. дисс. … д-ра пед. наук,13.00.03 – специальная педагогика. Киев, 1967. 68 с.
6. Єременко І. Г. Проблема ефективності корекційно-виховної роботи в спеціальних школах. Питання дефектології: республ. збірник / Відп. ред. М. Д. Ярмаченко. Вип. 12. Київ: Рад. школа, 1978. С. 3-15.
7. Кравець Н. П. Проблема засвоєння знань учнями допоміжної школи у працях І. Г. Єременка. Дидактичні та спеціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: метод. збірник / За ред. Бондаря В. І., Засенка В. В. Вип. 4. Київ: Знання, 2002. С. 27-31.
8. Методичні вказівки щодо роботи над підручником з літературного читання в допоміжній школі / Упор. І. Г. Єременко. Київ: РУМК Міносвіти УРСР, 1986. 42 с.
9. Пропедевтична основа формування готовності до навчання учнів допоміжної школи: метод. рекомендації / Уклад. І. Г. Єременко. Київ: ІЗМН, 1997. 72 с.

Джерела:

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: Зб. наук. праць. Переяслав, 2022. Вип. 80. 143 с. (С. 50-53)

https://www.facebook.com/pedmuzua/posts/pfbid0L3mLpWPEX
Педагогічний музей України
18 квітня 2026 о 10:00
18 квітня 2026 – 110 років від дня народження Івана Єременка (1916–2002)

Веб-джерело:
https://enpuir.udu.edu.ua/entities/publication/0dec3fe1-f2b6-45eb-af06-59ec3f8bfdee
Кравець, Ніна Павлівна
Матющенко, Ірина
Іван Гаврилович Єременко (1916-2002) про роботу з учнями з інтелектуальними порушеннями

( PDF-файл статті за адресою: https://enpuirb.udu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/56e7e477/content )