Є люди, поспілкувавшись із якими навіть кілька хвилин, ти наприкінці розмови можеш згадати якусь життєву історію і бути абсолютно впевненим, що вона про те, де ви вдвох взаємодіяли. В уяві навіть вимальовується картинка, і ти вже подумки говориш: «А пам’ятаєш, як…?» І лише за хвильку розумієш: спільного «а пам’ятаєш» у вас немає. Бо ви щойно познайомилися.
Світлана Семенова саме з таких людей. Вона може розповідати безліч історій зі свого життя — веселих і не дуже, хоча більшість усе ж веселі. Адже жінка переконана: у світ потрібно транслювати більше позитиву, бо горя і так забагато. І в її житті також, адже десять років тому втратила чоловіка, а зараз і дім. Continue reading
