19 СЕРПНЯ МИНАЄ РІК З ДНЯ СМЕРТІ ІВАНА ГРИГОРОВИЧА ДЕЙНЕКИ
Добігає час, коли душа залишить цей обрій та полине у вись.
На жаль, словами важко загоїти на серці страшну рану від втрати, знайти слова втіхи, проте спогади про Івана Григоровича завжди будуть світлими.
Він жив, радів світу, людям, що оточують його, був відданий своїй справі. Continue reading
ТОВ «Михайлівські вогнетриви», на жаль, єдине промислове підприємство на Краснопільщині. Навіть в умовах нинішньої складної економічної ситуації воно не лише виживає, а й розвивається. Нині на підприємстві мають роботу і гарантовану заробітну плату більше 200 працівників. Про сьогодення ТОВ «Михайлівські вогнетриви», плани на майбутнє наше інтерв’ю з його генеральним директором Світланою Швець.
– Світлано Олексіївно, які результати виробничої діяльності підприємства за останні роки?
– Назву тільки декілька цифр. У порівнянні з відповідним періодом 2015 року вироблено продукції на суму 8881 тис. гривень, реалізовано її на 10432,3 тисячі гривень, що більше торішніх обсягів, податків теж сплачено вдвічі більше, зросла і заробітна плата працівників підприємства. Це досягнуто за рахунок оптимізації виробництва, нарощування обсягів випуску, підвищення якості ультралегковагової цегли, яку ми реалізуємо енергетичним підприємствам України та близького зарубіжжя. Віднедавна освоїли і польський ринок. Дякуючи цьому замовленню, наше підприємство змогло розпочати виробничий сезон у березні нинішнього року. З освоєнням польського ринку ми пересвідчилися, що наша продукція якісна і конкурентоздатна. Це відзначили представники компанії з Польщі. Для нас це приємний факт. Він надає колективу впевненості на освоєння інших ринків зарубіжжя.
Continue reading
Днями депутат районної ради, директор ТОВ “Родина” Вячеслав Тимошенко побував в Порозчанській загальноосвітній школі, де вручив прапор України, який передали навчальному закладу бійці окремої мотопіхотної бригади м. Авдіївка. Вячеслав Володимирович родом з м. Красногорівка Донецької області, а це поруч з Авдіївкою, нещодавно він перебував в складі делегації Краснопільського району на передовій, у цих населених пунктах, звідки і привіз прапор з підписами та побажаннями наших визволителів.
Continue reading
Нещодавно до селищної ради зателефонувала жителька селища Дзюба Олександра Миколаївна та запропонувала подарувати для прикрашення селища три ящики квітів петуній. Ми з вдячністю прийняли такий подарунок. І вже найближчим часом вони будуть висаджені на центральних квітниках селища.
Також дякуємо Грищенко Людмилі Петрівні, яка своїми квітами прикрасила клумбу біля збудованого пам’ятника ліквідаторам аварії на ЧАЕС.
Депутат районної ради Сухіх Ірина Олексіївна організувала суботник на дитячому майданчику. Селищна рада закупила необхідні матеріали, а ось робочих рук, як завжди, не вистачає. Ми дякуємо всім, хто прийшов цього недільного дня попрацювати на благо громади та наших діток.
Continue reading
Дорога редакція нашої рідної «районки»! Від імені всіх 33-х жителів села Ясенок (так-так, є ще таке село в районі) звертаюся до вас з великим проханням: надрукуйте цього листа!
Село Ясенок є одним з найвіддаленіших в районі, а останнім часом забуте і Богом і районним керівництвом. А тут ще до всіх економічних негараздів на фоні напруженої обстановки на сході і матінка-природа пред’явила випробування на міцність. Чарівниця-зима завітала до нас не лише із Новорічними святами, колядками та щедрівками, а ще й із сильними снігопадами, заметілями та морозами. Навіть старожили дивуються такому снігопаду! І що вже чекати такому селу як Ясенок, якщо три дні (17, 18 і 19 січня) із снігом не могли впоратися навіть обласний та райцентри. Снігова завіса закрила сім областей України! Та порятунок прийшов до нас зовсім неочікувано.
Continue reading
Життєві дороги покликали його свого часу до Сибіру – романтика, молодечий запал зіграли тоді вирішальну роль у становленні нашого земляка, випускника Краснопільської середньої школи Анатолія Ярошенка. Коли закінчував Охтирське училище зв’язку, їх групу запросили радіофікувати і телефонізувати сільську місцевість Красноярського краю. Працював нарівні з усіма, а згодом рідні дізналися, що він уже студент сільськогосподарського інституту.
Отримавши фах інженера-механіка, залишився у Канському районі на все життя. Довірили роботу за фахом, потім керував виробничим підрозділом – до виконання службових обов’язків ставився з душею, отож молодого спеціаліста помітили, відзначили творчий підхід і вже невдовзі Анатолія Івановича призначають директором новоствореного радгоспу у с. Велика Уря. Саме на цій посаді (а директором А.Ярошенко трудився більше 20 років) зарекомендував себе сучасним керівником, умілим господарником, таким, що для нього не було перепон для вирішення тієї чи іншої проблеми.
Радгосп за короткий строк вийшов на рівень передових у Сибіру, а це завдяки тому, що рослинницька і тваринницька галузі розвивалися інтенсивними методами, велика увага приділялася створенню для робітників належних соціально-побутових умов. За роки роботи нашого земляка тут побудовано сто двоквартирних будинків, Палац культури, музична школа, дитсадок, картинна галерея, торговельний центр, майстерні та інші об’єкти. Про А.Ярошенка схвально відгукувалися місцева і центральна преса. Керівника нагородили орденами Знак Пошани, Трудового Червоного Прапора, медалями, йому пропонували нові посади, але він не полишив радгоспу. Це було його дітище, він до нього прикипів, зійшовся з сільчанами.
А ще Анатолій Іванович причарував людей своїм співом. Він майстерно виконував пісні різного плану, його голосом заслуховувалися на концертах, які відбувалися на сценах різного рівня.
Розкрилася тут і ще одна грань таланту А.Ярошенка – він у селі організував самодіяльний хор, який згодом став народним, а Анатолій солістом, першою скрипкою. Його помітили не лише у регіоні, а й у Москві, розпочали запрошувати виступати перед вишуканою аудиторією. Та хіба ж не замилуєшся, коли він виконував на високому рівні “Когда я на почте служил ямщиком”, “Вот мчится тройка почтовая” та чи не найвіртуозніше співав ті, що супроводжували його з дитинства – українські народні пісні “Дивлюсь я на небо”, “Казав мені батько”, “Їхав козак за Дунай”.
Continue reading
