Відділення поштового зв’язку с.Михайлівське нагадує затишне приватне подвір’я. Гостинно відчинені двері, поруч з ними поштова скринька з написом “Укрпошта” – в очікуванні листів для відправки в будь яку точку світу. За охайно облаштованим бар’єром керівник і листоноша в одній особі – Тетяна Іванівна Вольвач.

По закінченню у 1983 році Сумського технікуму радянської торгівлі за спеціальністю “Технік-технолог приготування їжі”, дівчина розпочала трудову діяльність технологом Краснопільського комбінату громадського харчування, згодом стала касиром. Після декретної відпустки, для зручності за місцем проживання, влаштувалась диспетчером автопарку на Михайлівський завод вогнетривів. І так склалось, що знову стала касиром, потім бухгалтером, головним бухгалтером вже ТОВ “Демпург”. З посади звільнилась за власним бажанням, так як не мала кваліфікації бухгалтера, а відчувала велику відповідальність.

Згодом, за направленням Центру зайнятості, Тетяна Іванівна закінчила курси бухгалтерів, але залишилась домогосподаркою, так як матеріально родину забезпечував чоловік. Виросли сини, підростає онучок Андрійко – бабусина втіха. Та біда не минула родину – раптово помер чоловік. В цей час колишня завідуюча поштовим відділенням с. Михайлівське збиралася на заслужений відпочинок і саме пані Тетяну бачила своєю послідовницею.

“Важко переживала сімейну трагедію. Сподівалась, що спілкування з людьми, постійна зайнятість будуть відволікати від сумних думок. Так і прийшла я на цю посаду“, – згадує жінка.

Сьогодні відділення зв’язку – це серце селища. Тут можна переслати листа, телеграму, переказати кошти, сплатити за комунальні послуги, передплатити пресу, замовити товар поштою, поповнити рахунок мобільного телефону, зняти кошти з банківського рахунку, отримати соціальні виплати, придбати товар першої необхідності.

– Тетяно Іванівно, на Вашому робочому столі відсутня електронна обчислювальна техніка, як у сучасному світі без неї?

– Тут у мене перевага – кібератака не загрожує, – жартує жінка. Насправді багато операцій проводиться через диспетчера, банківські термінали, у телефонному режимі. А фіксується все, звичайно, у окремих паперових журналах. Робота копітка, за все треба звітувати, зводити залишки готівкових коштів. Я полюбляю в усьому порядок, де б не працювала – докладаю всіх зусиль, щоб не було соромно за свою працю. Пишаюсь, коли саме наше відділення є серед найкращих сільських в області.

– Пані Тетяно, Ви виконуєте функції завідуючої та листоноші. Ви керівник і підлегла, не важко?

– Я б сказала, що навіть цікавіше. Як керівник, зацікавлена у виконанні поставлених планів, а як у листоноші – у мене більше можливостей їх виконати. У першій половині дня працюю безпосередньо у відділенні, а в другій – доставляю кореспонденцію до адресатів.

Поспілкувавшись з Тетяною Іванівною Вольвач розумію, що вона не лише якісно виконує свої посадові обов’язки, вона живе роботою, життям свого селища та односельців, які відвідують пошту не лише у справах, а й задля спілкування з приємною, щирою, світлою людиною.

І.ЗАГОРУЛЬКО
Газета “Перемога”

Джерело:
http://krasnews.at.ua/news/tetjana_ivanivna_volvach_z_ljubov_ju_do_roboti_z_dusheju_do_ljudej/2017-07-30-8145
30.07.2017
Тетяна Іванівна Вольвач – з любов’ю до роботи, з душею до людей