Павло Грабовський у Сибіру

Пропонуємо статтю про перебування Павла Грабовського на засланні в м. Тобольськ, що побачила світ у журналі “Всесвіт” (№29 від 15 липня 1928 року). Стаття написана за матеріалами справ, заведених поліційними і жандармськими органами Російської Імперії на “державного злочинця” Павла Грабовського.

***

П. О. ГРАБОВСЬКИЙ У СИБІРУ
Стаття М. Копотилова

На Тобольському цвинтарі, біля могили декабристів, за пам’ятником А. М. Муравйова стоїть скромний залізний хрест, зроблений під березу, з написом: Павел Арсеньевич Грабовский. Малорусский поэт. Родился в 1864 г., умер 29 ноября 1902 года”.

Якими ж шляхами і за віщо потрапив до Тобольську цей відомий український поет? Яка дорога привела його сюди?

На ці запитання відповідає нам, правда, не досить докладно, „Справа Тобольського губернського управління № 9 за 1899—1902 р. про дозвіл міщанинові з засланців Грабовському виїхати до м. Тобольського на мешкання”. Зберігається ця справа в Тобольському окружному архіві.

Документи справи не тільки дають змогу нам дати певну відповідь про причини приїзду до Сибіру українського поета, але і змальовують нам, хоч і коротенько, його сибірсько-тобольське життя.

Ці документи говорять нам, що дорогою П. О. Грабовського до Тобольську була стара відома терниста дорога, дорога, що нею до нас у Сибір ішли сотні й тисячі людей, тих, хто обрали своєю долею боротьбу з романівським самодержавством за щастя та інтереси трудового народу. Це дорога революції, це дорога до великого 1917 року.

Одним з основних документів справи є „статейний список на міщанина з засланців П. О. Грабовського”, складений канцелярією Якутського губернатора. Список подає докладно, хоч і сухо офіціяльно, увесь сибірський тюремний стаж та стаж заслання П. О. Грабовського.

Ми дізнаємося з нього, що „П. О. Грабовський, син псаломщика, з височайшого наказу від 2 січня 1888 року за обвинуваченням у державному злочині був висланий адміністративним порядком до Східного Сибіру під гласний догляд поліції на п’ять років.

„10 вересня 1888 року прибув до м. Іркутського, де й жив до 1892 року. Указом урядового сенату „высочайше” затвердженим у 8 день липня 1892 року П. О. Грабовський за обвинуваченням у злочинах, передбачених 1 п. 2 ч. арт. 251 улож. про кари був позбавлений усіх прав на майно та засланий на поселення до найдальших місць Сибіру, а саме з наказу головного тюремного управління був висланий в роспорядження Якутського губернатора для поселення в одній з найдальших місцевостей Якутського краю, і прибув до Якутську 18 грудня 1892 року. Потім, через чотирі роки, міністер внутрішніх справ постановив: застосувати до Грабовського відд. IV і II височайшого маніфесту 14 листопаду 1894 р., тобто зменшити призначений законом для перераховання засланців-поселенців у селяне десятилітній термін до чотирьох років, силою чого журнальною постановою Якутського краєвого правління, що відбулося 28 лютого 1897 року за № 187 його було перелічено у селяне с. Павловського, Якутської округи. Ще через рік з постанови того ж таки міністра внутрішніх справ до П. О. Грабовського дозволено було пристосувати відд. 13 і 19 царського маніфесту 14 травня 1896 року, силою чого йому було дозволено, коли він на це згодиться, приписатися до одної з міських міщанських громад Сибіру”.

Крім наведеної революційної біографії „Список” дає нам також поліційний опис зовнішнього вигляду засланця-поета а саме: „зріст 2 арш. 4 верш., волосся темно-русяве, очі сірі, обличчя чисте, ніс з горбком, рот і підборіддя звичайні, особливих прикмет немає”.

П. О. Грабовський у засланні, м. Тобольськ. Фотографія 1902 р.

З повідомлення Томської казенної палати від 23 лютого 1898 року за № 5005 видно, що Грабовського постановою цієї палати від 15 грудня 1897 року було зараховано в міщанську громаду м. Барнаула.

Про дальшу долю П. О. говорить нам решта паперів справи.

В 1898 році П. О. порушує клопотання перед Якутським губернатором про дозвіл переїхати йому на мешкання з Якутська до Тобольського. На жаль самої заяви у справі нема і говорити про мотиви, що змусили П. О. обміняти поселення в Тобольському, а не в Барнаулі, немає змоги.

Могила П. О. Грабовського на Тобольському кладовищі. Сфотографовано в липні 1928 р.

Головний начальник краю сповіщав про це клопотання міністра внутрішніх справ і останній відношенням від 22 грудня 1898 року повідомляє, що з його боку „к разрешению Павлу Грабовскому переезда в Тобольск препятствий не встречается“.

Діставши цей дозвіл Іркутський військовий генерал-губернатор відношенням від 13 січня 1899 року № 269, а потім і Якутський губернатор відношенням від 26 червня 1899 року за № 484 повідомляє про це Тобольського губернатора „для соответствующего с его стороны разрешения“.

Діставши повідомлення Іркутського та Якутського губернаторів, тобольський губернатор негайно інформує паперами від 5 лютого 1899 р. за № 71 і від 9 серпня 1899 р. за № 523 про майбутній переїзд Грабовського тобольського поліцмайстра, а відношеннями 8 лютого 1899 року того ж року і 9 серпня за № 533 – тобольське губерське жандарське управління, пропонуючи „о времени прибытия в Тобольск немедленно донести и затем установить за ним наблюдение“.

20 вересня 1899 року П. О. Грабовський, зрештою, приїздить до Тобольську, про що тобольський поліцмайстер і сповіщає губернатора рапортом від 6 жовтня того ж року за № 131, а губернатор, собі теж, сповіщав про це губернське жандармське управління відношенням від 11 жовтня за № 739.

13 квітня 1901 року начальник Тобольського губернського жандармського управління запитав тобольського губернатора „не відмовити сповістити, з якого і по який час віддано під гласний догляд поліції, державного злочинця П. Грабовського“.

Але на це губернатор, на підставі раніше одержаного повідомлення від Якутського губернатора відповідає, „що термін 14 літнього обов’язкового перебування Грабовського в Сибіру минає 8 червня 1906 року, коли з нього буде знято і догляд поліції, встановлений за правилами, зазначеними в арт. 506 статуту про засланців і 516 арт. законопол. про судочинство в справах про злочини. (XVI т., 2 ч., вид. 1892 р.)”.

Про життя П. О. Грабовського в Тобольському розглядувана справа ніяких відомостей не дає.

Друга таємна „Справа Тобольського губернатора для подачі до департаменту поліції річного звіту за 1899 рік про піддоглядних № 37, 1900 р.”, що зберігається в архіві, у „Ведомости о ссыльных государственных преступниках, проживающих в г. Тобольске за 1899 г.” подає про Грабовського також дуже коротенькі відомості, а саме, що він „служить у Тобольському Губернському управлінні, допомоги від казни не дістає, сім’ї не має і що за ним нічого особливого не запримічено“.

Тому за єдине джерело про тобольське життя поета-засланця стали нам ласково подані спогади про Грабовського його товариша по тобольському засланю А. І. Юрасова, а також коротенький некролог про небіжчика, що його вміщено в № 96 Тобольської газети „Сибірський Листок” від 5 грудня 1902 року.

З цих джерел ми дізнаємося, що П. О. приїхав до Тобольську вже досить хорою людиною. Деякий час був без заробітку, а потім дістав кілька приватних лекцій.

Майже одразу по приїзді до Тобольську П.О. одружився тут з ученицею місцевої акушерсько-фельшерської школи і в 1901 р. від цього шлюбу народився син.

П. О. Грабовський з родиною в Тобольському засланні. Сфотографовано в 1902 р.

До цього часу матеріяльне становище П. О. значно поліпшилось. За допомогою товаришів він дістав добре оплачувану лекцію в родині уповноваженого від головного підрядчика по збудуванню винного складу, якогось гр. Чекулаєва, що приїхав до Тобольську, знайомого А. І. Юрасова по революційній роботі в Петербурзі.

Умови заслання не припинили громадсько-літературної роботи П. О. Він періодично друкувався в низці сибірських газет, наприклад: „Сибирская жизнь”, „Восточное обозрение” і Тобольський „Сибирский листок”, де він умістив був біографію Шевченка та інші статті. П. О. палко любив Україну і завжди мріяв про поворот до „рідного краю”, підтримуючи з ним жвавий звязок: він діставав чимало української літератури. Зокрема, він акуратно одержував один з українських журналів зі Львова.

Місяців за три до смерти П. О. майже припинив усю свою роботу, виходячи з дому тільки для коротеньких прогулянок. Хороба кінець-кінцем прив’язала його до крісла. П. О. вже тяжко було розмовляти з одвідувачами, його знайомими і він часто умлівав. Опухли ноги, а потім цей опух перейшов і до легенів, а все це наближувало кінець життя П. О.

Тобольськ, Велика Жовтнева вул. (кол. Б. Петропавловка), — будинок, де мешкав (у першому поверсі) П. О. Грабовський. Сфотографовано в липні 1928 р.

Зі слів дружини А. І. Юрасова, що одвідала П. О. за кілька годин до смерти, він уже тоді втратив свідомість і почав марити вражіннями заслання, бачив ніби своїх товаришів, називав їх прізвища, доки зрештою не помер. Це сталося 29 листопаду 1902 року. Через день після смерти П. О. тобольський поліцмайстер повідомляв про це І-й віділ Тобольського губернського управління таким відношенням за № 200: „Имею честь донести, что состоявший под гласным надзором полиции в г. Тобольске с 19 сентября 1899 года бывший государственный преступник Павел Арсенев Грабовский 29 минувшего ноября умер“.

7-го грудня того ж таки року за № 922 тобольський губернатор повідомляє про смерть Грабовського і департамент поліції і цим папером „Дело Тобольского Губернского управления в разрешении мещанину из ссыльных Грабовскому выехать в г. Тобольск на жительство” закінчується.

Веб-джерело:
http://history.sumy.ua/research/article/9215-kopotylov-m-hrabovskyi-na-zaslanni.html
Четвер, 23 липня 2020 15:20
Копотилов М. Грабовський на засланні

/орфографію оригіналу збережено; для перегляду ілюстрацій у повному розмірі – клікнути на зображення/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.