Уродженець нашого краю, відомий історик професор Федір Турченко нещодавно відзначив своє 75-річчя. Незважаючи на поважні роки, наш знаний земляк продовжує активно працювати. Зокрема, за минулі роки побачили світ дві нових книги Федора Турченка: «Міф про “Комбата” очима історика» (2017 рік) і «Перед викликами епохи. Спогади історика» (2023 рік). У цьому дописі пропонуємо нашим читачам ознайомитися з мемуарами поважного автора, у яких йдеться і про наш край, і про часи, свідками яких ми стали.

Ось як описує книгу спогадів анотація:

Автор книги – відомий український історик. Спогади охоплюють тривалий проміжок часу – від кінця 1940-х років до сьогодення. На підставі спогадів і документів вони відтворюють картини дитинства в слобожанській глибинці на Сумщині, навчання у сільській школі, активного життя студента історичного факультету Харківського університету і формування світогляду. Описується коротке вчительство, робота в апараті райкому комсомолу, аспірантура, становлення науковця, викладача Запорізького державного педагогічного інституту і Запорізького національного університету. Автобіографічні сюжети висвітлено на тлі складних і драматичних соціально-політичних процесів, очевидцем і активним учасником яких був автор. Подані портретні характеристики друзів, колег, знайомих, керівників різних рівнів. Життєвий шлях автора пройшов через дві суспільні епохи, дві різні держави – Радянський Союз і незалежну Україну, у будівництві якої він брав активну участь.

А це пряма мова автора у передмові до книги:

ПЕРЕДМОВА

Намір написати спогади виник у мене на початку 2022 р. Наближалося моє 75-річчя, а разом із ним – природне бажання оглянути пройдене. Попередньо ознайомився зі спогадами колег-істориків із Харківського, Одеського, Дніпровського та інших університетів. Дізнався багато цікавого і несподіваного. Знаючи декого особисто, довідався про мотиви тих чи інших їхніх вчинків, яких раніше не міг пояснити. Зрозумів, що в моїй біографії також є чимало такого, що могло б зацікавити інших.

У своєму житті я виділяю два великі періоди. Перший пов’язаний з українською Слобожанщиною, де я народився, навчався, де минуло моє дитинство і юність, де формувався характер і світогляд. Цей період охоплює перші тридцять років мого життя. Я виховувався в сільському середовищі, серед пересічних людей, які працювали різноробами у колгоспі. У їхніх розмовах і взаєминах не було ідеології і політики, а лише фізична праця і боротьба за існування. Мої дошкільні роки (1947-1953) в історичній літературі тепер характеризуються як «пізній сталінізм». Цих слів я, звичайно, не знав, хоча вперше тоді почув ім’я Сталіна. Тоді ж я дізнався, що недавно закінчилася війна і мій батько був її учасником. Ми часто «гралися у війну», причому всі хотіли бути «нашими» і ніхто – «німцями», тобто ворогами. Роки «хрущовської відлиги» я, вже підліток, осмислював більш-менш самостійно. Потім був історичний факультет Харківського державного університету, нетривале вчителювання, робота в райкомі комсомолу й аспірантура в ХДУ. Вважаю, що саме в ці роки сформувався мій світогляд.

Другий період – запорізький, який розпочався в 1977 р. і тривав до закінчення моєї трудової діяльності. Це роки брежнєвського «застою», горбачовської «перебудови» і останніх років перебування України в складі СРСР. Потім був розпад Радянського Союзу і проголошення незалежності України, Помаранчева революція, Революція Гідності і новітня російсько-українська війна. Увесь цей час я працював у Запорізькому університеті, який у мої роки пройшов еволюцію від Запорізького державного педагогічного інституту до Запорізького національного університету. Разом із моїм вишем «еволюціонізувався» і я – як науковець (кандидат історичних наук, доцент, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України), і як адміністратор (заступник декана, завідувач кафедри, декан факультету, перший проректор ЗНУ).

Спогади побудовані за хронологічним принципом. Епізоди власної біографії подані на тлі тогочасних подій і суспільних процесів на моїй малій Батьківщині і в Україні загалом. Як професійного історика мене цікавили не лише дати і події, а епоха і моє її бачення. У широкому сенсі – це доля покоління через призму індивідуального сприйняття.

Основним джерелом інформації для спогадів була власна пам’ять. У роки юності я вів щоденник, але обставини життя склалися так, що я змушений був його спалити. Цю втрату, до певної міри, компенсували яскраві враження, що закарбувалися в пам’яті. Дещо про корені мого роду, про життєвий шлях батьків і родичів, а також родичів дружини допомогли відтворити мої сестри, дружина і її родичі. Збереглися світлини і деякі документи.

Мій архів університетських років зберігся лише частково. Переважно це вирізки з газет, конспекти наукових і публіцистичних праць, студентських робіт, які я подавав на наукові конкурси, а також тексти курсових і дипломної робіт. Цікаві матеріали залишилися з часів мого учителювання, роботи в райкомі комсомолу і навчання в аспірантурі. Про мої студентські й аспірантські роки писали завідувач кафедри історії України Харківського державного університету, мій учитель – професор Іван Климентійович Рибалка і мої однокурсники, а тепер професори – Олександр Костянтинович Чаплигін і Руслан Якович Пиріг.

Запорізький період життя в моєму архіві і в матеріалах, доступних широкому загалу, висвітлений значно повніше. У спогадах я досить часто посилаюся на них. Водночас я пам’ятаю елементарну вимогу до роботи з історичними джерелами – їх критичний аналіз. Ця вимога особливо актуальна, коли йдеться про політичні процеси і міжособистісні стосунки.

…Коли я став дорослим, довго тішив себе надією, що моє покоління закінчить свій земний шлях в умовах миру, і що мої рідні, близькі та друзі житимуть у незалежній, мирній і заможній європейській Україні. Після 24 лютого 2022 р. і початку «гарячої фази» російсько-української війни цей оптимізм змінився тривогою. Але, попри все, моя точка зору залишається незмінною: Україна була, Україна є і Україна буде. Твердо переконаний у цьому, я писав свої спогади.

***

Уявлення про книгу мемуарів і про життєвий шлях автора можемо скласти з її змісту:

Зміст

ПЕРЕДМОВА … 5

Розділ 1 НА МАЛІЙ БАТЬКІВЩИНІ
Рід … 7
Дитинство … 17
Школа … 22

Розділ 2 У ХАРКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
Студент … 43
Конфлікт із “Системою” … 69

Розділ 3 ТРАНЗИТ: ХАРКІВ–СУМЩИНА–ХАРКІВ
Учитель … 85
Секретар райкому … 99
Аспірант … 116

Розділ 4 У ЗАПОРІЗЬКОМУ ПЕДІНСТИТУТІ
Історичний факультет і його люди … 133
“Методологічний вплив марксизму” … 149

Розділ 5 СТАНОВЛЕННЯ УНІВЕРСИТЕТУ
Від педінституту до класичного університету … 161
Докторська дисертація … 169

Розділ 6 ПЕРЕБУДОВА І ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Участь у Демплатформі КПРС … 179
Початок духовного розкріпачення … 184
Незавершена серпнева революція 1991 року … 193

Розділ 7 НА ЧОЛІ ІСТОРИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
Декан vs ректор … 199
Переваги інтелектуальної свободи … 209

Розділ 8 МОЇ ШКІЛЬНІ ПІДРУЧНИКИ З ІСТОРІЇ
Історія появи … 227
Боротьба за підручники … 236

Розділ 9 МІЖ НАУКОЮ І ПОЛІТИКОЮ (2001-2010)
Нові монографії … 263
Моя революція … 274
З новим ректором … 293

Розділ 10 В УМОВАХ ПРОРОСІЙСЬКОГО РЕВАНШУ І ЙОГО ПРОВАЛУ (2010-2014)
В опозиції … 307
Революція Гідності … 323

Розділ 11 ТИЛОВЕ ЖИТТЯ В УМОВАХ НОВІТНЬОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ
Політична повсякденність у постреволюційному Запоріжжі … 339
Наука … 349
Історія у школі і в університеті … 365

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ … 381
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК … 389
…

З книгою можна ознайомитися тут:
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history
Турченко Ф. Г. Перед викликами епохи. Спогади історика. Запоріжжя: Видавничий дім “Гельветика”, 2023. 400 с.