Єрмолаєва Євгенія В’ячеславівна (04.11.1914, с. Угроїди Охтирського повіту Харківської губернії (нині – Сумський район Сумської області)) – доктор хімічних наук (1967), дослідниця фізико-хімічних характеристик вогнетривів і застосування їх у металургії. Вища освіта: хімічний факультет Харківського державного університету (1937). 1940–41 – працювала у 2-му Харківському медичному інституті, 1941–43 – на заводі № 537 (м. Кіров, РФ), 1943–44 – у Сталінському РК КП(б)У Харкова. 1944–65 – в Українському НДІ вогнетривів: від 1951 – завідувач хіміко-аналітичною лабораторією; 1965–75 – в Українському НДІ металів (обидва – Харків): 1965–71 – старший науковий співробітник, 1971–75 – старший науковий співробітник-консультант. Вивчала фізико-хімічні процеси, які відбуваються у вогнетривах при високих температурах, електровід’ємність катіонів металів та їх використання під час дослідження змочування вогнетривів силікатними розплавами. Continue reading
Tag Archives: Харківський державний університет
Анатолій Новиков: «…він незрідка виручав усю групу, викликаючи на себе «вогонь» і зачаровуючи викладачів своєю ерудицією»
До 65-річчя від дня народження професора Леоніда Ушкалова
5 листопада Леоніду Ушкалову виповнилося б 65 років. Пропонуємо вашій увазі спогади доктора філологічних наук, професора Анатолія Новикова – однокурсника і колеги нашого незабутнього земляка. Спогади написані у листопаді 2019 року.
ПРО ЛЕОНІДА УШКАЛОВА І ДОБУ, В ЯКУ МИ ЖИЛИ
Звістка про раптову, неочікувану смерть Леоніда Ушкалова мене, по суті, приголомшила. Цю реальність (для мене це якийсь сюрреалізм) досить важко усвідомити навіть тепер, коли пройшло вже чимало часу – понад дев’ять місяців. Адже він був у розквіті своїх творчих сил і начебто мав для свого віку відносно непогане фізичне здоров’я. Але це, мабуть, так здавалося лише на перший погляд. Очевидно, велика перевтома (Леонід в останні роки щороку друкував по кілька книг, поєднуючи це з викладацькою діяльністю) далася взнаки. Якось Льоня мені навіть жалівся, що від перевтоми непритомнів, проте не хотів збавляти темпів. Таке враження, що він постійно перебував у творчому цейтноті, поспішаючи якомога швидше виплеснути в електронну комп’ютерну пам’ять, а потім на папір свій величезний запас знань, свої непересічні думки. Однак організм не витримав таких темпів, і, на превеликий жаль, сталося те, що сталося. Continue reading