20 листопада — Всесвітній день дитини, також із 2025 року в Україні — це День захисту дітей. За період повномасштабної війни у Сумській області російські військові вбили 27 дітей, повідомили в обласній прокуратурі.
Фото: Суспільне Суми
Найменшій було півтора року. Ще понад 120 дітей поранені через російські обстріли. Згадуємо імена загиблих. Continue reading
Наші захисники – гордість нації. Воїни, чиї імена вписані у новітню історію України разом із високими державними нагородами. Кожен із них – це не просто історія окремої людини, а частинка великого літопису боротьби нашого народу за свободу й незалежність. Завдяки ініціативі начальника Сумської ОВА Олега Григорова розпочинаємо серію публікацій про історії наших мужніх захисників, аби зберегти пам’ять про їхній подвиг. Ці історії водночас болять та надихають, мотивують та нагадують, якою ціною ми тримаємо небо над головою. Історії Героїв залишаються символом мужності, незламності та любові до України. Бо саме з таких життів і подвигів складається книга нашої Перемоги. Continue reading
Сокіл (Харченко) Галина Іванівна – вчителька із селища Угроїди, Краснопільської громади Сумської області, зв’язкова УПА, жертва сталінського терору в Україні. Народилася 18 серпня 1930 року, місто Жовква, Львівська область, — померла 27 липня 2012 року, селище Угроїди, Краснопільський район Сумської області). Була засуджена як діячка ОУН, зв’язкова УПА, жертва сталінського терору в Україні. Потрапила в полон 28 червня 1948 р. Після року допитів, особливою нарадою при МГБ СССР, за статтями 20-54 «а», 54-11 КК УРСР, засуджена на 10 років, які мала відбувати у таборах РСФСР (зокрема на території Республіки Мордовія). В ув’язненні в таборах СССР каралася 6 років 9 місяців.
*** Continue reading
Про Інну Мигаль із прикордонного селища Михайлівське, Краснопільської громади, що на Сумщині, виходив матеріал у газеті «Перемога» у вересні минулого року. Молода жінка втратила чоловіка Олександра у 2023-му, його серце не витримало переживань за дітей через щоденні обстріли та вибухи. Тікаючи від війни та спогадів, щоб убезпечити донечок Варю та Маринку, Інна переїхала до Сум та винаймала кімнату в гуртожитку. У своєму селищі жінка працювала завідуючою лабораторії на заводі, адже має спеціальність «Виробництво тугоплавких, неметалевих силікатних матеріалів і виробів».
В обласному центрі вона знайшла роботу продавчині. Її дівчатка продовжували дистанційно навчатись у Краснопільському ліцеї №1, оскільки їх мама була задоволена ставленням та знаннями, що давали вчителі цього закладу освіти. Молоду жінку дуже підтримували родичі, куми та нові сусіди по гуртожитку, які іноді приглядали за Варею та Маринкою. Сім’я жила на соціальні виплати, зарплату Інни та продукти, що передавала її мама, яка лишалася жити у Михайлівському. У Сумах і тоді лунали повітряні тривоги, аби убезпечити доньок, часто доводилося сходити на перший поверх або лишатися на ніч у родичів. Вона говорила: «Заради дітей тримаюся, буде гучніше – будемо тікати подалі…». Continue reading
Стукаю в кімнати гуртожитку до переселенців у пошуках охочих поговорити з журналістами. На контакт ідуть не всі. Хтось прямо відмовляється спілкуватися чи вигадує більш оригінальний спосіб – ховається за дверима в кімнаті. А одна жінка похилого віку радо погоджується на розмову. Ще й запрошує поїсти щойно зварених вареників з вишнями. Це 77-річна Надія, ВПО з Краснопілля. Вона розказує, що має два імені. У паспорті – Анастасія, а в житті всі називають Надією. Запитую, як мені написати в тексті, й зупиняємося на другому варіанті, більш відомому серед друзів і родини. Continue reading
На вихідних вкотре побувала у рідному Краснопіллі. Метою поїздки була доставка свіжого номера газети «Перемога» нашим відданим передплатникам. Доводилося діяти по-різному: декому передавала видання через знайомих і сусідів, а тим, хто мешкає за залізничним переїздом – у Кленках та Михнівці – залишила у магазині «Слов’янка» для того, щоб люди змогли забрати черговий номер «районки».
Коли потрапляю в цей дорогий серцю куточок малої батьківщини, відчуваю цілу палітру емоцій. Тут гарно і затишно, але водночас моторошно та сумно. Прифронтове селище живе під постійною загрозою. Continue reading
Алла Овчар завжди була втіленням ділової хватки. Її шлях від офіціантки до співвласниці кафе-бару «Візаві» у Краснопіллі, був описаний на сторінках нашої газети. Це було майже рік тому. Всі ми ще були у рідному селищі. Працювали, вірили, жили… Затишний батьківський дім – був місцем сили для Алли, а власний, ретельно вибудуваний бізнес, здавалося, був її долею. Роками вона вкладала в нього не лише гроші, але й душу, даруючи людям свято та підтримуючи у скорботну годину. Свого часу «Візаві» був найпопулярнішим закладом Краснопілля у цій бізнесовій площині. Але 5-го квітня російський КАБ зруйнував родинне гніздечко Овчарів. Втрата бізнесу стала болючим ударом, що геть вибивав ґрунт з-під ніг… Continue reading
З початку повномасштабного вторгнення Росії понад 4,6 мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами. Більшість із них досі не має постійного житла та змушена проживати в місцях компактного поселення, які часто не відповідають елементарним нормам. Понад 1,2-1,3 мільйона українських сімей втратили житло через війну — це не лише ВПО, а й мешканці зруйнованих міст і селищ. За оцінками Світового банку, для відновлення зруйнованого та пошкодженого житлового фонду в Україні потрібно щонайменше 86 мільярдів доларів. Через систему «Дія» громадяни подали понад 850 тисяч заявок про пошкодження житла, що складає понад 60 мільйонів квадратних метрів.
Вже більше чотирьох місяців краснопільчанка Валерія Бондаренко працює у територіальному центрі соціального обслуговування Шевченківського району м.Києва, а нещодавно оселилася у гуртожитку для медиків. Continue reading
На Краснопільську громаду опустилася не просто жалоба, а гнітюча, чорна тінь, що забрала світло і радість. Сьогодні, у другий день скорботи і в перший день нового, осіннього місяця, село Чернеччина попрощалась з цілою, молодою родиною. З родиною Лєсніченків.
Тридцяте вересня 2025 року, о другій годині тридцять хвилин, стало фатальною межею, за якою обірвалося чисте, сповнене надій життя. російський безпілотник типу «ГЕРАНЬ» нещадно влучив у будинок, де міцно спали, обійнявши свої мрії, батьки, їхні маленькі сини та домашні улюбленці. Continue reading
У селі Глибне на Сумщині, що за 20 км від російського кордону, мешканці кажуть, що бояться залишитися без доставки пенсій, адже транспортне сполучення з населеним пунктом майже відсутнє. Водій відділення Андрій Кулак розповідає, що під час обстрілів у село не заїжджають та намагаються працювати адресно.
Кореспонденти Суспільного проїхали разом із пересувним відділенням та побачили, як працюють поштарі в умовах прикордоння. Continue reading
