11 соціальних маршрутів на Сумщині відкрила гуманітарна місія “Проліска”. Проїзд для мешканців – безоплатний.
Соціальний транспорт місії “Проліска” на Сумщині. Червень 2023 р. Фото: Суспільне Суми
Один з останніх маршрутів – “Бранцівка – Краснопілля“. З початку повномасштабної війни, розповіли мешканці села, до них не їздили рейсові автобуси, тепер же матимуть постійний рейс до центра громади раз на тиждень. Continue reading
/ закінчення /
СПОРТ
В громаді приділяється велика увага розвитку фізичної культури та спорту.
Так, в рамках проведення заходів з покращення спортивної інфраструктури громади придбано велотренажер магнітний, лижоролери з кріпленнями, гетри, форма футбольна, замінено освітлення у спортивній залі ДЮСШ. Continue reading
/ продовження /
ОСВІТА
Протягом 2021 року освітня галузь зарекомендувала себе на достатньому рівні у питанні надання якісних освітніх послуг. Пріоритетним завданням освіти є задоволення потреб населення громади, їх національно-культурних, освітніх прав і запитів. Ці потреби задовольняються сформованою мережею підпорядкованих закладів освіти. Continue reading
ЗВІТ КРАСНОПІЛЬСЬКОГО СЕЛИЩНОГО ГОЛОВИ ЯРЕМЧУКА ЮРІЯ АНАТОЛІЙОВИЧА ПРО РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ РАДИ ЗА 2021 РІК
Дорогі Земляки!
Позаду ще один рік нашої з вами спільної роботи в умовах реформи місцевого самоврядування та впровадження принципів децентралізації. Вже четвертий рік поспіль Краснопільська громада продовжує своє успішне функціонування. Роботу селищної ради можна відзначити як конструктивну й послідовну, оскільки всупереч непростій соціально-економічній ситуації ми намагаємося зберігати стабільність, приймати виважені рішення на користь нашої громади.
Всім здобуткам року, що минає, ми маємо завдячувати, перш за все, праці та наполегливості працівникам, депутатам та членам виконкому селищної ради, платникам податків до бюджету громади, підприємцям та активним громадянам, яким не байдужа доля рідного краю. Селищна рада є колегіальним органом, який представляє спільні інтереси територіальної громади. Тому все, що зроблено за звітний період, є результатом колективної роботи кожного з нас. Continue reading
До 95-річчя від дня народження Дідоренка Леоніда Дмитровича
ХРАМИ КРАСНОПІЛЬЩИНИ (VIII)
(продовження)
…
Храм Різдва Христового у Тимофіївці
На початку XVIII ст. в селі Тимофіївка (тепер це частина села Осоївка) був збудований дерев’яний храм, але проіснував він недовго, з часом прийшов у непридатність і замість нього побудували кам’яний храм. Він мав особливо величний вигляд, бо ж спорудили його на високому місці, і спостерігати його білі сліпучі стіни можна було здалеку – з сусідніх сіл. Continue reading
До 95-річчя від дня народження Дідоренка Леоніда Дмитровича
ХРАМИ КРАСНОПІЛЬЩИНИ (II)
(продовження)
Храми Краснопілля
Храм Успіння Пресвятої Богородиці
Перші храми в Краснопіллі будувалися в середині XVII ст. Згадаємо лише про найперший храм фортеці Краснополь, а от про решту маємо відомості лише з 1730 р.
Отже, безперечно, Успенський храм у центрі Краснопілля свою історію веде з початку будівництва фортеці, але відомості про нього маємо лише з 1730 р. Остання дерев’яна Успенська церква в Краснопіллі була побудована 1782 року на кам’яному фундаменті. Приходові належали села Веселе і Хмелеве, хутори: Ступівка, Гребельки, Петровський і Ярковський з 1099 душами прихожан. 1838 року церковний староста казенний селянин Юхим Максимович Дзюбан власними зусиллями відновив іконостас на суму 550 рублів і закупив дубове дерево на нову огорожу навколо храму. Continue reading
На території нашого краю маємо унікальне адміністративно-територіальне утворення – поєднання великого робітничого поселення Грязне з невеликим селом Чернеччина. Грязне, котре значно переважає за станом та кількістю населення Чернеччину, підпорядковується останній. Навіть сама назва «Грязне» не вживається в офіційному документообігу, як окреме село, а тільки як історична частина Чернеччини. Continue reading
Село Чернеччина було засноване в другій половині 17 ст. на березі річки Конопельки, притоки річки Сироватки (от вже ж вміли давати назви, так і ввижається річка з кисільними берегами) ченці Сумського Успенського монастиря на дарованих їм землях. Звідси й назва – від ченців, чи чернеців. Спочатку це був невеличкий хутір, який так і називався – Чернецький хутір. Continue reading
Історія зародження народної освіти у Самотоївці сягає далеких часів кінця XVII – початку XVIII ст. Українські переселенці з Наддніпрянщини принесли на Слобожанщину свої звичаї, культуру, будували козацькі православні храми, при яких діяли школи. Так, станом на 1732 р., вчителями в Свято-Миколаївському приході Самотоївки працювали дячки Маркін Іван Іванович, Попов Іван Карпович та Прокофьєв Іван Карпович. Метою такої школи було навчити хлопців у мірі, достатній для розуміння храмової служби та використання грамоти у повсякденному житті: читати, писати, рахувати, співати.
Після скасування у 1765 р. Катериною ІІ слобідських козацьких полків, навчання в цих школах було припинено. Перша шкільна реформа (1768 р.) передбачала створення, по можливості, повітових народних училищ з російською мовою навчання, – в Охтирці таку відкрили у 1790 р. 24 січня 1803 р. імператор Олександр І підписує указ “О предварительных правилах народного просвещения”, яким вже наказувалось влаштовувати церковно-парафіяльні школи при місцевих храмах та монастирях. У Самотоївці знову запрацювала школа при Свято-Миколаївській церкві. Continue reading
Характер залишає відмітини на обличчі кожної людини. Очі часто називають відображенням душі і з цим поширеним твердженням згодні і мудреці старовини, і метри сучасної психології. Ні до перших, ні до других не маю жодного відношення, але коли у липні минулого року разом із страшною звісткою про загибель на російсько-українській війні нашого земляка Сергія Лисенка із Чернеччини отримав на електронку його фото, першою думкою, що промайнула в голові, була: “Надзвичайно добре обличчя, якісь сумні очі… Мабуть спокійної вдачі хлопець…”. А ще через день був на його похороні, як завжди “автоматично” взяв із собою фотокамеру, довго вагався, чи варто нею користуватися на такому скорботному заході, та все ж зробив кілька знімків. А спілкування із знайомими Сергія підтвердили мої припущення про його характер: життєрадісний, порядний, щирий, позитивний та справжній – таким його запам’ятали односельці. Кажуть, що Сергій вирізнявся своєю простотою і людяністю. Continue reading
