Наші захисники – гордість нації. Воїни, чиї імена вписані у новітню історію України разом із високими державними нагородами. Кожен із них – це не просто історія окремої людини, а частинка великого літопису боротьби нашого народу за свободу й незалежність. Завдяки ініціативі начальника Сумської ОВА Олега Григорова розпочинаємо серію публікацій про історії наших мужніх захисників, аби зберегти пам’ять про їхній подвиг. Ці історії водночас болять та надихають, мотивують та нагадують, якою ціною ми тримаємо небо над головою. Історії Героїв залишаються символом мужності, незламності та любові до України. Бо саме з таких життів і подвигів складається книга нашої Перемоги. Continue reading
Tag Archives: відзнака
Людмила Фурсова: «Роль вчителя Господь велів мені»
Цікава зустріч, наче подорож у минуле, чудове шкільне життя. Добре пам’ятаю зовсім юну, елегантну Людмилу Олексіївну Фурсову – вчительку російської мови та літератури Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ст. у далекому 1989-му. На неї мріяли бути схожі всі наші дівчатка. Доля дружини офіцера підготувала їй особливий життєвий шлях і завела далеко від рідного Краснопілля.
Людмила Фурсова: Вже минуло більше тридцяти років, як я залишила рідне селище. Але ніколи його не забуваю і залюбки приїжджаю до батьківського дому, де на мене чекає моя люба матуся, друзі дитинства та і взагалі це особливо рідне краснопільське повітря. Обожнюю рідну школу, яку я закінчила з золотою медаллю. Пам’ятаю своїх вчителів та перший трудовий досвід саме у редакції районної газети «Перемога». Це був чудовий старт і надійний фундамент для побудови подальшої кар’єри. Continue reading
На Трійцю у Славгороді
Славгород… сама назва характеризує цей населений пункт. Він дійсно славний своєю історією, людьми, ремеслами, традиціями і звичаями. У його минувшині одночасно тісно переплелися хліборобські і робітничі корені славгородців. Адже тут діяла у дореволюційні часи цукроварня князя Голіцина, де виробляли солодкий продукт місцеві робітники цукровари. Про той давній період тепер свідчать хіба що історичні хроніки, матеріали та експонати музею села, що знаходиться у загальноосвітній школі. Зокрема залізна вивіска, що колись була прикріплена на цьому цукровому заводі. Центром духовності для багатьох поколінь жителів Славгорода був, є і буде прекрасний храм, зведений у 1807 році і освячений на честь Святої Трійці. Відтоді з року в рік тут цього дня на свято Святої Трійці весело і змістовно відзначають славгородці День села.
Нинішнього року у сценарій святкових дійств були враховані і світські, і духовні заходи, побажання різних вікових груп жителів села.
Continue reading
Самотоївка святкує свій день народження
Як і кожного року, у Зелену неділю, на православну Трійцю, Самотоївка святкує свій день народження – відзначаючи традиційний День села. Скориставшись чудовою нагодою, на батьківщину з’їжджаються земляки, збираються на зустрічі випускники школи минулих років. У рамках “Краєзнавчої години” випускники 1982 року відвідали шкільне подвір’я, дізналися про маловідомі факти з історії села та новини сільського життя, провідали місце вічного спочинку свого вчителя Токаря М.Г., котрий нещодавно постав перед Богом.

Малеча отримала можливість активно провести час на батутах та в різних ігрових розвагах, а старші любителі спорту – взяти участь у товариському футбольному матчі на стадіоні, або ж просто повболівати за рідну команду, яка цього сезону не бере участі в чемпіонаті району.
Continue reading
Медаль «Захисник Вітчизни» – від Президента України

Днями у районному військовому комісаріаті було вручено медаль «Захисник Вітчизни» демобілізованому учаснику антитерористичної операції Євгену Роживцю з Миропілля. Зачитав Указ Президента України та вручив нагороду військовий комісар районного військкомату, підполковник Євген Євченко, який привітав відважного хлопця з отриманою відзнакою та подякував за мужність.
Попри свій юний вік, Євген Роживець пройшов горнило війни старшим стрільцем, побувавши у найгарячіших точках на Сході України. Він як ніхто інший знає, що війна – це не красива картинка для репортерів, а страшна, сповнена крові і смертей реальність. Під час виконання бойового завдання, пробиваючись до своїх побратимів, БТР із українськими солдатами підірвався на міні. З дев’яти бійців живими залишилися лише двоє. Попри отримані поранення Євген намагався винести до своїх тяжко пораненого водія бойової машини, але той помер буквально у нього на руках.
Continue reading
Прості мужики. Звичайні герої.

Українці ніколи не мріяли про нових військових героїв, але нас ніхто не питав — просто поставили перед фактом. Практично жоден день у зоні АТО не минає без подвигів наших армійців, зрештою, сам факт того, що вони не стали ховатися від повісток і сьогодні несуть службу – вже подвиг. Але що ми знаємо про цих хлопців? Майже нічого. В усі часи армія трималась на простих сільських чоловіках, хлопцях. Павло Козаков з Угроїд один з таких нічим не примітних чоловіків. Білорус за національністю, він у 2005 році отримав український паспорт і вже як Громадянин України у вересні 2014 року пішов захищати тепер вже свою землю.
Читачі районки мабуть пам’ятають коротку розповідь про Павла в одній з волонтерських хронік. Як механік-водій-електрик воював у населених пунктах Горняк, Курахово, Піски, Карловка. Там у нього з’явився другий день народження – 20 листопада 2014 року, коли за кілька метрів від нього вибухнула міна, проте жодних ушкоджень не отримав. Але холод, сирість і старі болячки дали про себе знати відтак війна для Павла Козакова мала б скінчитися. Та лікарі виявилися іншої думки і чоловік вирушив, як каже, на свою «другу військову кампанію».
Continue reading
