Tag Archives: відзнака

Людмила Фурсова: «Роль вчителя Господь велів мені»

Цікава зустріч, наче подорож у минуле, чудове шкільне життя. Добре пам’ятаю зовсім юну, елегантну Людмилу Олексіївну Фурсову – вчительку російської мови та літератури Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ст. у далекому 1989-му. На неї мріяли бути схожі всі наші дівчатка. Доля дружини офіцера підготувала їй особливий життєвий шлях і завела далеко від рідного Краснопілля.

Людмила Фурсова: Вже минуло більше тридцяти років, як я залишила рідне селище. Але ніколи його не забуваю і залюбки приїжджаю до батьківського дому, де на мене чекає моя люба матуся, друзі дитинства та і взагалі це особливо рідне краснопільське повітря. Обожнюю рідну школу, яку я закінчила з золотою медаллю. Пам’ятаю своїх вчителів та перший трудовий досвід саме у редакції районної газети «Перемога». Це був чудовий старт і надійний фундамент для побудови подальшої кар’єри. Continue reading

На Трійцю у Славгороді

160624_Slavhorod1Славгород… сама назва характеризує цей населений пункт. Він дійсно славний своєю історією, людьми, ремеслами, традиціями і звичаями. У його минувшині одночасно тісно переплелися хліборобські і робітничі корені славгородців. Адже тут діяла у дореволюційні часи цукроварня князя Голіцина, де виробляли солодкий продукт місцеві робітники цукровари. Про той давній період тепер свідчать хіба що історичні хроніки, матеріали та експонати музею села, що знаходиться у загальноосвітній школі. Зокрема залізна вивіска, що колись була прикріплена на цьому цукровому заводі. Центром духовності для багатьох поколінь жителів Славгорода був, є і буде прекрасний храм, зведений у 1807 році і освячений на честь Святої Трійці. Відтоді з року в рік тут цього дня на свято Святої Трійці весело і змістовно відзначають славгородці День села.

Нинішнього року у сценарій святкових дійств були враховані і світські, і духовні заходи, побажання різних вікових груп жителів села.
Continue reading

Самотоївка святкує свій день народження

160623_Samotoivka1Як і кожного року, у Зелену неділю, на православну Трійцю, Самотоївка святкує свій день народження – відзначаючи традиційний День села. Скориставшись чудовою нагодою, на батьківщину з’їжджаються земляки, збираються на зустрічі випускники школи минулих років. У рамках “Краєзнавчої години” випускники 1982 року відвідали шкільне подвір’я, дізналися про маловідомі факти з історії села та новини сільського життя, провідали місце вічного спочинку свого вчителя Токаря М.Г., котрий нещодавно постав перед Богом.
160623_Samotoivka2
Малеча отримала можливість активно провести час на батутах та в різних ігрових розвагах, а старші любителі спорту – взяти участь у товариському футбольному матчі на стадіоні, або ж просто повболівати за рідну команду, яка цього сезону не бере участі в чемпіонаті району.
Continue reading

Медаль «Захисник Вітчизни» – від Президента України

160606_E_Rozhyvets1
Днями у районному військовому комісаріаті було вручено медаль «Захисник Вітчизни» демобілізованому учаснику антитерористичної операції Євгену Роживцю з Миропілля. Зачитав Указ Президента України та вручив нагороду військовий комісар районного військкомату, підполковник Євген Євченко, який привітав відважного хлопця з отриманою відзнакою та подякував за мужність.

Попри свій юний вік, Євген Роживець пройшов горнило війни старшим стрільцем, побувавши у найгарячіших точках на Сході України. Він як ніхто інший знає, що війна – це не красива картинка для репортерів, а страшна, сповнена крові і смертей реальність. Під час виконання бойового завдання, пробиваючись до своїх побратимів, БТР із українськими солдатами підірвався на міні. З дев’яти бійців живими залишилися лише двоє. Попри отримані поранення Євген намагався винести до своїх тяжко пораненого водія бойової машини, але той помер буквально у нього на руках.
Continue reading

Прості мужики. Звичайні герої.

151214_P_Kozakov1
Українці ніколи не мріяли про нових військових героїв, але нас ніхто не питав — просто поставили перед фактом. Практично жоден день у зоні АТО не минає без подвигів наших армійців, зрештою, сам факт того, що вони не стали ховатися від повісток і сьогодні несуть службу – вже подвиг. Але що ми знаємо про цих хлопців? Майже нічого. В усі часи армія трималась на простих сільських чоловіках, хлопцях. Павло Козаков з Угроїд один з таких нічим не примітних чоловіків. Білорус за національністю, він у 2005 році отримав український паспорт і вже як Громадянин України у вересні 2014 року пішов захищати тепер вже свою землю.

Читачі районки мабуть пам’ятають коротку розповідь про Павла в одній з волонтерських хронік. Як механік-водій-електрик воював у населених пунктах Горняк, Курахово, Піски, Карловка. Там у нього з’явився другий день народження – 20 листопада 2014 року, коли за кілька метрів від нього вибухнула міна, проте жодних ушкоджень не отримав. Але холод, сирість і старі болячки дали про себе знати відтак війна для Павла Козакова мала б скінчитися. Та лікарі виявилися іншої думки і чоловік вирушив, як каже, на свою «другу військову кампанію».
Continue reading