Автомобіль з вантажем автозапчастин та знаряддя для рибальства затримали учора неподалік від кордону з Росією військовослужбовці мобільного підрозділу Сумського загону.
Прикордонний патруль, здійснюючи перевірку держрубежу на напрямку між російським населеним пунктом Старосілля та українським Грабовське, в безпосередній близькості від кордону зупинив автомобіль «Опель» з двома громадянами України.
Continue reading
Автомобіль ЛуАЗ української реєстрації з вантажем сала та волоських горіхів затримали учора ввечері неподалік від кордону з Росією військовослужбовці відділу «Краснопілля» та мобільного підрозділу Сумського загону. Про це повідомляє прес-служба Сумського прикордонного загону.
В ході реалізації отриманої інформації про можливу протиправну діяльність, прикордонний патруль на напрямку між українським населеним пунктом Грабовське та російським Старосілля, за кількасот метрів від кордону затримав автомобіль ЛуАЗ з двома громадянами України.
Continue reading
Автомобіль «УАЗ Хантер», вщент завантажений коробками з мобільними телефонами та медикаментами, затримали учора на українсько-російському кордоні прикордонники Сумського загону.
У ході проведення спеціальних заходів, направлених на протидію незаконному переміщенню через державний кордон України товарів та вантажів, оперативні співробітники прикордонного відомства отримали інформацію про підготовку до протиправної діяльності. Для реалізації інформації також були залучені співробітники СБУ, а цей напрямок посилили додатковими прикордонними нарядами. Continue reading
Славгород – це маленьке село в Краснопільському районі. Живе в ньому менше тисячі осіб, з підприємств – тільки пилорама і величезні поля чорнозему, засіяні соняшником. Головна особливість цього населеного пункту – що знаходиться він на кордоні з Росією (Білгородська область), так що найчастіше межа проходить прямо по городу. У цьому селі дислокується відділ прикордонної служби (ВПС) Сумського прикордонного загону, де ми і побували.
Славгородський відділ – один з найбільш малочисельних, служить в ньому близько 40 осіб, які охороняють 30 км кордону. Проходить він по непростій місцевості – вздовж маленької річки Корова, зарослої очеретом, що місцями перетворюється на болото, глибоких ярів і посадок. Наряду до крайньої точки в дощову погоду доводиться йти 14 км, і це по глині та чорнозему, коли через кожні 5 м на берці налипають кілограми бруду.
Continue reading
А правда наша ще і досі бранка.
Не відвертайся. І чоло не морщ.
Моя земля – повія. І повстанка!
Як гріх і святість, блискавка і дощ!
Віками платимо за блуд оцей…
(А. Листопад)
Велика частка мого особистого дитинства та трохи старших років промайнула на Сумщині у селі Грабовське, або, як по-колишньому, то село Пушкарне Краснопільського повіту. На краю села, де колись була хата мого діда Івана та бабусі Василиси, і яку разом з дідом у році 37-му забрали червоні варвари, починається моя Україна.
І то правда, що починається саме там, бо якщо навпрошки перескочити яром та ще трошки через греблю у гайок, то вже простягається Курщина, або, як по-теперішньому, то Білгородщина, тобто Росія. І якийсь дивний був цей куточок нашого села, батьківщини моєї бабусі, мами, діда. Тут завжди співали тужливих пісень. Співали та плакали, а ще згадували, – і кожен про своє, і про тяжке гуртове, – колгоспне та воєнне життя.
Continue reading
Прикордонне село на Сумщині робить поправку на воєнний конфлікт
Про те, що наш автобус наблизився до прикордонної зони, нагадали кілька правоохоронців у зелених кашкетах і камуфляжній формі, які подали знак зупинитися за кілька кілометрів від села. Зі зброєю напереваги вони спершу оглянули транспортний засіб, а затим зазирнули в салон.
Але, побачивши представників Краснопільської РДА, відділів освіти та культури, які їхали на урочистості з нагоди 150-річчя із дня народження відомого земляка, поета Павла Грабовського, відразу ж побажали всім щасливої дороги і знову зайняли місце на узбіччі.
А за 5—7 хвилин село постало в усій осінній красі: з притрушеними позолотою кронами дерев, світлими чепурними будинками, доглянутими дворами та рівною асфальтівкою, обабіч якої тішили погляд акуратні магазини, кафе, пошта та інші, переважно цегляні, будівлі — одне слово, як і належить у населеному пункті зразкового порядку.
Continue reading
