70 років тому, 28 січня 1945 року, героїчно загинув Змисля Михайло Федорович, Герой Радянського Союзу, уродженець с. Осоївка
***
Зовсім небагато нам відомо про бойовий шлях Змислі Михайла Федоровича. Народився він в с. Осоївка 1923 року. Море вабило юнака. Багато різних книг прочитав він про неозорі морські простори. І доля ніби змилувалася над ним: Михайло приїздить до Севастополя, щоб вступити до морехідного училища. Місто з його великими бухтами дуже сподобалось юнакові.
Ось і рішення комісії: зарахувати Михайла Змислю курсантом морехідного училища.
Але здійснити мрії до кінця не вдалося. Віроломний напад гітлерівської Німеччини на нашу країну перешкодив навчанню. Комсомолець Змисля добивається в командування відправити його на фронт, щоб особисто бити ворога.
Вісімнадцятирічним юнаком прийшов Михайло на Чорноморський флот. Та ось навчання змінилось нелегкими буднями війни: фронт, госпіталь і знову фронт…
Наприкінці Великої Вітчизняної війни молодший лейтенант Михайло Змисля командував ротою.
У січні 1945 року війська 1-го Українського фронту, розвиваючи наступальні операції на території Польщі, в складних умовах гористо-лісистої місцевості, просунулися далеко на захід.
26 січня 1945 року, коли радянські війська звільнили Польщу, біля села Сугаївка йшли запеклі бої за висоту 611. Гітлерівці міцно закріпились на висоті, яка дозволяла їм контролювати навколишню місцевість. Ворог за всяку ціну намагався втримати позиції, бо звідси контролювався шлях стратегічного значення. Це перешкоджало дальшому просуванню наших підрозділів. Необхідно було вибити ворога з висоти. Виконати це бойове завдання командування 257-ї стрілецької дивізії доручило 3-й стрілецькій роті, яку очолював молодший лейтенант Змисля.
– Будемо наступати, – таке рішення прийняв він.
На світанку, коли ворог ще спав, рота після невеликої вогневої підготовки, на чолі з своїм командиром рушила до німецьких позиції. Командир роти повів бійців в атаку. Сміливість, відвага, ненависть до ворога примножували сили бійців. Захоплені відвагою молодшого лейтенанта, воїни, долаючи глибокий сніг, під шквальним вогнем увірвались в траншеї противника. Зав’язався рукопашний бій. Ось вони вже зайняли траншеї. Сотні німецьких солдатів і офіцерів знайшли свій кінець на висоті. Більше десятка вбитих гітлерівців було тоді на рахунку командира роти. Німці не витримали навального натиску радянських бійців і покинули висоту. На висоті 611 закріпилися радянські війська.
28 січня рота М. Змислі першою увійшла в місто Макув. Рота вела важкі вуличні бої в місті. Ворог відчайдушно відбивався, безперервно контратакував позиції третьої роти переважаючими силами піхоти при підтримці танків і самохідних гармат. Сили були нерівними. До того ж ворог підтягнув нові підкріплення: танки, самохідну артилерію.
Мужньо діяв у цій обстановці командир роти Змисля. Він особисто знищив близько 20 фашистів. Його приклад запалював бійців і вони билися на смерть. Коли закінчились патрони, бійці пустили в хід приклади. Тільки один Змисля знешкодив прикладом вісім гітлерівців.
Та ось командир похитнувся і впав. Коли ворожа куля скосила командира, бійці не втратили бойового духу, не відступили ні на крок. До командира підбігли бойові товариші:
– Не здавайтеся…, – почули вони останні слова юнака.
Це були не просто слова, а бойовий наказ бити ворога. І радянські війська пішли на захід, звільняючи країни Європи від фашизму. Воїни утримали зайнятий рубіж до підходу головних сил з’єднання.
Відзначаючи мужність і сміливість молодшого лейтенанта Змислі, командир 876-го стрілецького полку підполковник Пономарьов в нагородному листі писав: “Незважаючи на величезну перевагу противника, молодший лейтенант Змисля з бійцями продовжував вести бій, використовуючи свою і трофейну зброю. Коли патрони вичерпалися, командир роти кинувся на ворога. Його приклад наслідували всі воїни. Зав’язалася рукопашна сутичка, в якій Змисля був убитий ворожою кулею. Гідний присвоєння звання Героя Радянського Союзу“.
За героїзм, мужність і відвагу, виявлені в боях з німецькими загарбниками, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 травня 1945 року Михайлу Федоровичу Змислі посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Похований М. Ф. Змисля в м. Макув-Подхалянські (Польща).
Уривки з робочого варіанту книги Л. ДІДОРЕНКА, О. МОЦНОГО та О. КОЗИРЯ “ЗОЛОТЕ СУЗІР’Я НАШОГО КРАЮ”.
Джерело:
http://krasnews.at.ua/publ/rozpovidi_pro_zemljakiv/geroji_nashogo_kraju/quot_gidnij_zvannja_geroja_quot/16-1-0-75
21.04.2010
“ГІДНИЙ ЗВАННЯ ГЕРОЯ…”
Стаття про Михайла Змислю на сайті «Герои страны»:
http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=2624
Змисля Михайло Федорович
26.05.1923 – 28.01.1945
Герой Радянського Союзу
