Monthly Archives: Лютий 2015

28-річна Героїня з чотирма класами освіти

Однією з перших звання Героя Соціалістичної Праці у нашому районі удостоєна Віра Никифорівна Ройко. Вона народилася 26 липня 1919 року у с.Мозкове в селянській родині.

Бог відміряв жінці довге життя, сповнене трудової звитяги і важких випробувань. Рано пізнала ціну хліба, неповнолітнім дівчам, залишившись без батьківської опіки, у 1930 році пішла працювати в колгосп після закінчення початкової школи, пережила фашистську окупацію.

Спочатку освоювала ази тваринницької справи, а потім її життєва дорога пролягла до рослинницької галузі. Саме праця на землі принесла їй визнання і славу. Свого часу її ім’я гриміло на всю Україну. Слава передової ланкової так і залишилася з нею до останніх днів життя.
Continue reading

Сивокозов Кирило Михайлович – Герой Соціалістичної Праці, уродженець села Порозок

150220_K_Syvokozov

Сивокозов Кирило Михайлович
Герой Соціалістичної Праці

Герой Соціалістичної Праці – почесне звання в СРСР у 1938–1991 роках, вища ступінь відзнаки за плідну працю людям, які «проявили виняткові заслуги перед Радянською державою, сприяли піднесенню народного господарства, науки, культури, зростанню могутності і слави СРСР». Положення про звання затверджено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 грудня 1938 року. За цей період найвищу нагороду отримали шість наших земляків: Гадяцький Олександр Васильович, Іскрич Федір Маркович, Ройко Віра Никифорівна, Сивокозов Кирило Михайлович, Смірнов Віктор Павлович, Чепульський Андрій Степанович.

Серед уродженців нашого району званням Героя Соціалістичної Праці першими були відзначені Віра Никифорівна Ройко та Кирило Михайлович Сивокозов.
Continue reading

Все, що він створив – залишилось людям!

150220_O_Tarasenko
Художник Олександр Петрович Тарасенко народився 27 травня 1918 року в селищі Краснопілля в сім’ї робітника. Ще в дитинстві Олександр захоплювався малюванням. З часом потяг до малюнків зростав і він обрав його своїм основним фахом. Але, перш, ніж здійснилася заповітна мрія, юнак пройшов немало важких років університетів життя.

Колишній курсант вищого військово-морського училища, під час служби на військовому кораблі і гадки не мав, що доведеться колись передчасно залишити море. Мріяв присвятити себе улюбленій справі. Війна перекреслила мрії. Він став піхотинцем. З першого дня «братішка», або «полундра», як жартома називали його друзі-солдати, припав побратимам до душі. Він завжди був попереду: і в розвідці, і в бою, в лавах автоматників 722 стрілецького полку 206 Червонопрапорної орденів Суворова, Кутузова та Богдана Хмельницького Корсунь-Шевченківської дивізії. А коли між боями залягала тиша, або випадали вільні години в обороні, Тарасенко брав олівця і малював. Пейзажі, портрети однополчан. Солдатські листи доносили їх з фронту матерям, дружинам, коханим.
Continue reading

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ: У МЕЗЕНІВЦІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ПІДПОЛКОВНИКОМ АРТУРОМ КОСТЮЧЕНКОМ

150218_A_Kostiuchenko1
Сьогодні Краснопільщина прощалась із своїм героєм. У Мезенівці поховали 38-річного Артура Костюченка, підполковника Збройних сил України, командира механізованого батальйону І танкової бригади в/ч 1815А, який загинув 14 лютого у Донецькій області.

Сільський будинок культури, де пройшла громадська панахида, не вміщав бажаючих проститися із загиблим. Зібралися сотні сельчан, однокласників, друзів, викладачів, товаришів Артура Івановича по Сумському артучилищу, бойових побратимів.
Continue reading

ОНЛАЙН-ЗУСТРІЧ ІЗ ЗЕМЛЯКОМ НАУКОВЦЕМ

150213_F_Turchenko
Нинішні події на сході України нікого не можуть залишити байдужими, а особливо науковців. Вони прагнуть своїми працями висловити своїми точку зору на агресію Росії, висвітлити передумови виникнення збройного вторгнення на терени України. Серед них активну, цілеспрямовану позицію посідає наш земляк, доктор історичних наук, професор Запорізького національного університету Ф.Г.Турченко. Він автор багатьох статей, розвідок на теми взаємовідносин сусідніх держав. Останньою його роботою є книга «Проект «Новоросія»: 1764-2014р. Ювілей на крові».

Спільно з доктором історичних наук, професором Г.Ф.Турченко ним розглянуто 250-річний шлях взаємовідносин між Росією і Україною, розкрито історичні передумови виникнення в Російській імперії проекту «Новоросія», а також спроби його реалізувати з XVIII до початку XX століття. На конкретних фактах автори довели, що цього дотримувалися і Тимчасовий уряд в 1917 році, керівники СРСР та сучасної Росії, які, не визнаючи існування України, прагнули взяти її під своє «крило», адже усіх приваблює географічне розташування, кліматичні, природні умови, багатства нашого краю.

З метою глибшого розуміння піднятої теми днями проведено скайп-зустріч з Ф.Г Турченком. Вона проходила в онлайн-режимі за участі Запорізької обласної бібліотеки для юнацтва та Сумської обласної універсальної бібліотеки. Так, серед сумських учасників зустрічі були відомі вчені обласного центру Г.М. Іванущенко – член вченої Ради Центру досліджень визвольного руху, головний редактор інтернет-проекту «Сумський історичний портал», кандидати історичних наук Г.І.Корогод, М.А.Михайліченко, Н.М.Демиденко, Л.І. Рожкова, Ю.О.Нікітін та інші.
Continue reading

ПО ТОЙ БІК ДНІПРА

150213_P_Kyrychenko
Народився Кириченко Петро Антонович 28 серпня 1917 року в селі Мар’їно Тур’янської сільради у бідній селянській сім’ї Антона Андрійовича і Тетяни Павлівни. Петро був п’ятою дитиною в сім’ї. Кириченки були великими трудівниками, споконвічними хліборобами, але через малоземелля та бідність змушені були найматися на тяжку виснажливу працю до місцевих глитаїв.

У 1933 році на колгоспу родину впало непоправне горе. Померла мати. Дуже тяжко було самому батькові годувати і утримувати дітей. Однак Антон Андрійович, працюючи в Ленінському відділку Угроїдського радгоспу їздовим, зумів дати сім’ї порядок.

Петра було віддано в 1927 році до першого класу Тур’янської школи, яку він успішно закінчив через сім років. Учився селянський син добре, дуже любив читати книги. Бувало, збере навколо себе малечу і захоплено починав розповідати зміст прочитаного.

Після семирічки хлопець бажав продовжувати навчання, але не зміг: треба було працювати, і він пішов на роботу в колгосп с. Піщане Бєловського району Курської області. Спершу працював «старшим, куди пошлють», а потім – учнем у конторі, завідував розрахунковим відділом бухгалтерії.
Continue reading

ЗДІЙСНИВ 417 БОЙОВИХ ВИЛЬОТИ

150213_I_Marchenko

Народився Іван Тимофійович Марченко 25 листопада 1917 року в с. Тимофіївка (тепер це частина с. Осоївка) в робітничій сім’ї. Скільки вірних синів вийшло з цього мальовничого старовинного села… Всіх й не перелічити. Та серед мужніх і відважних наших земляків особливо яскравою зіркою сяє ім’я Івана Марченка.

Життя його родини було тяжким, і дитинство не пестило малого Івана. Розповіді батька Тимофія Яковича й матері Варвари Григорівни про гірке минуле викликали у хлопця потяг до знань, любов до книги.

Початкову школу Іван закінчив у Тимофіївці в 1929 році, а потім з родиною переїздить у сусіднє село Угроїди, де його батько працює на цукровому заводі, а він навчається в семирічній школі, яку успішно закінчує в 1932 році. Будучи відмінником навчання, він багато читає, особливо захоплюється літературою про Можайського, його перший літак і перші польоти.

Часто, вийшовши з домівки, Іван захоплюється красою неба, його безкрайністю. Із своїми друзями він виготовляє паперових зміїв, запускає їх у повітря і милується, як вони плавно кружляють високо над селом. Поступово у хлопця визріває мрія вивчитись на льотчика.

Чи мріяв Іван про подвиги? Так. Як і всі його однолітки. Забереться було кудись в безлюдне місце, ляже горілиць і довго спостерігає політ яструба. І вже не птаха, а себе бачив хлопчик на швидкокрилому літаку.
Continue reading

«Проект «Новоросія». 1764-2014. Ювілей на крові»

150212_F_Turchenko
Нову книгу під такою назвою презентував запорізький професор історії, уродженець с. Тимофіївка Краснопільського району Федір Григорович Турченко.

Історію створення так званої “Новоросії” вчений описав у співавторстві з Галиною Турченко. Вони пояснили, з якою метою на території України створюється сепаратистський проект.

За словами історика, нав’язування міфу про приналежність окремих регіонів України до Росії триває вже 250 років. У зазначеній праці наводиться багато фактів, зокрема статистичних та картографічних даних, які характеризують особливості та особливо – спільні ризики політики російських режимів щодо нашої держави.

Передумовою цієї війни, за словами історика, стала тривала інформаційна пропаганда. У Росії вже давно виходять книги, у яких південно-східні регіони України називають не інакше, як “Новоросія”.
Continue reading

НА 22-Й ДЕНЬ ВІЙНИ

150212_S_Ridny
Народився Степан Григорович Рідний 26 березня 1917 року в селі Мала Рибиця в бідняцькій сім’ї. В ранньому дитинстві, ще чотирирічним, він залишився без батьків і до 12 років виховувався в сусіда Кузьми Федотовича Шаповалова.

Підлітком пішов працювати тваринником в Угроїдському цукрокомбінаті. У 1934 році закінчив однорічні курси зоотехніків в Охтирці, а наступного року виїхав до Одеси. Тут став штампувальником на одному з заводів і одночасно навчався в вечірній школі.

В 1937 році після закінчення навчання в Одеському аероклубі по комсомольській путівці вступив до Одеської школи військових льотчиків.

Восени 1938 року, одержавши звання молодшого лейтенанта, був направлений в одну з авіаційних частин на західний кордон.

Був він середнього зросту, кремезний, широкоплечий. Обличчя красиво обрамляло кучеряве волосся. Часто його можна було бачити в колі однополчан. У вільні хвилини любив розважати їх грою на губній гармошці, що зберігав за халявою чобота. Коли вертався з бойового завдання, то обов’язково діставав її і награвав улюблену мелодію: “Реве та стогне Дніпро широкий…”
Continue reading

«ТУТ БУВ ТАНКІСТ ЄГОР БАГАЦЬКИЙ…»

150212_Yehor_Bagatsky
Єгор Петрович Багацький народився 6 травня 1917 року в селі Покровка Краснопільського району. Працював спочатку на Михайлівському заводі вогнетривів, пізніше – в радгоспі завідував пунктом Сумського маслозаводу. Після закінчення технічного технікуму в Сумах став бухгалтером-контролером на Грязнянському цукрозаводі.

У липні 1941 року його призвали в армію і направили до Сталінградського танкового училища. З січня 1943 року лейтенант Багацький воював на Центральному, Першому і Другому Українських фронтах, Першому Білоруському, на Курській дузі, в районі Корсунь-Шевченківського, брав участь у визволенні Румунії.

У січні 1945 року війська 1-го Білоруського фронту розпочали наступ між Віслою і Одером. Вони прорвали оборону ворога, розгромили його резерви і швидкими темпами просувалися на захід. 17 січня радянські війська визволили Варшаву, а потім оточили познанське і шнайдемюльське угрупування німців. У боях відзначилася танкова рота під командуванням капітана Багацького. 27 січня вона переправилась через ріку Кюддов в районі населеного пункту Кюддовсталь і першою вступила на німецьку територію. Гітлерівці контратакували танкістів, намагаючись скинути у річку. Рота мужньо зустріла ворога, війська вистояли. В ході бою було знищено три танки, дві протитанкові гармати і понад 80 солдатів та офіцерів противника. Успішні дії танкістів Багацького дозволили переправитись через річку іншим підрозділам.
Continue reading