Варіантів заголовка до цього коротенького матеріалу було декілька, хоча б «Для сильних духом немає меж», але погляньте на цю світлину, і зрозумієте, що кращого варіанту годі шукати. Це Анатолій Горбенко «Бугор» – герой, боєць АТО! А поряд його дружина Оля. Для людей не знаючих може здатися, що цю ідилію фотограф зафіксував в готелі на узбережжі моря. Але ми знаємо, що це фото зроблено в Київському центральному клінічному військовому шпиталі, і що кілька тижнів тому медики боролися за життя Анатолія.

Анатолій народився у селі Велика Рибиця, останні роки із сім’єю мешкав у Маріуполі. Навесні 2014 року, коли почалася російська агресія і коли росіяни вже попрямували на Маріуполь, він зібрав речі і пішов в батальйон “Донбас”. У складі мінометного взводу Бугор брав участь у визволенні Попасної, Лисичанська, Первомайська, Мар’їнки. Власне, найбільший подвиг він здійснив уже в оточенні, тому що виявив нелюдську витримку, нелюдську хоробрість, не здавався, і головне – коли вони потрапили в оточення в селі Червоносільське – пройшов через “коридор смерті”. Довгий час перебував у полоні бойовиків, де вкотре продемонстрував дива незламності духу воїна. Подвиги були майже неймовірними. За них Анатолій Горбенко отримав Орден “За мужність” і кілька медалей.

За іронією долі Бугор підірвався на міні біля Мар’їнки, яку раніше звільняв. Вибухом бійцю відірвало ноги, більше 20 осколків застрягли в тілі. Він стікав кров’ю… Пораненого встиг витягти з-під обстрілу військовий медик. Але лікарі спочатку давали лише 10%, що буде жити… 10 проти 90… Міна бойовиків залишила 36-річного Анатолія без ніг, але не зламала його зразкової волі до життя. А тепер ще раз подивіться на ці усміхнені обличчя – це найкраща відповідь тим, хто сумнівається в незламності духу українців! А найголовніше, ці усмішки – це подяка усім вам, хто повірив і вірить у нього!

Анатолій та Оля просять передати вітання і слова вдячності тим жителям Краснопільщини, всієї України, хто всі ці важкі для них дні молився за одужання, хто підтримав родину морально й матеріально.

Жодного дня Толя та Оля не залишалися сам-на-сам із своєю бідою, щодня їх відвідували і відвідують друзі, бойові побратими, волонтери.

Сотні незнайомих людей передавали вітання герою в соціальних мережах, перераховували кошти – хто кілька гривень, хто кілька тисяч. Анатолій і Оля щиро вдячні за фінансову підтримку Запсільській сільській громаді, директору ТОВ «Псьол» М. П. Калініченку, всім безіменним благодійникам Краснопільщини та України.

Приємно бачити радісні, усміхнені обличчя Анатолія та Олі. Ці посмішки дорогого варті. Молодці, що не здаєтесь. Попереду у Бугра тривале лікування і реабілітація, але чоловік не занепадає духом і бажає усім землякам того ж, а ще віри в перемогу, та дякує небайдужим людям, які допомагають українським воїнам на передовій і не забувають про поранених.

Така реальність. Така війна. Підтримуйте свою армію. Анатолій, і такі як він, там не заради себе отримують такі поранення і виживають.

Карта дружини Приватбанк 4149 4978 1468 5568 Горбенко Ольга Павлівна.

Джерело:
http://krasnews.at.ua/news/tolja_ta_olja/2016-07-23-6638
23.07.2016
Толя та Оля