(закінчення, перші дві частини див. тут і тут )
***
VII. СВОБОДА В ІДЕЙНИХ КООРДИНАТАХ ХХ–ХХІ СТОЛІТЬ
Переважна більшість українських політичних партій початку ХХ ст., а надто – опозиційних до режимів, проголошувала ідею свободи в різних її трактуваннях. Ось, для прикладу, відозва Української партії соціалістів-революціонерів (есерів) від серпня 1911 р. Вона звучить як панегірик революції 1905–1907 рр. і свободі: «Товариші! Недавно ми були свідками одного з найбільш величних і прекрасних явищ в історії революції народів. Під ярмом кривавого царату віками стогнали народи, схилившись над тяжкою працею, не маючи змоги дати одсіч лютим катам. Та нараз перед нашими очима, почувши в собі силу, той споконвічний раб розправив свій стан, гордо підняв до гори голову і з усмішкою на устах та з окликом – “Свобода!”, завзято кинувся в бій з тиранами» [Українська думка І, с. 165].
Під гаслами свободи проходила й Українська революція 1917–1921 рр. Так, 19 березня (1 квітня) 1917 р. за ініціативою Центральної Ради в Києві відбулися великі збори української громадськості, що мали назву «перше Українське Свято Свободи». Відозва цих зборів розпочиналася словами: «Ми, українці, зібрані в Київі 19 березоля на першім Українськім Святі Свободи, вітаємо відновленє народовластя, знищеного царським деспотизмом» [Українська думка І, с. 263].
А 10 (23) червня 1917 р. Центральна Рада, звертаючись до українського народу, у своєму Першому Універсалі проголошувала: «Волею своєю, ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей Української Землі» [Українська думка І, с. 295]. Ці слова звучать як ремінісценція старовинної фрази «права та вольності», знаної ще з часів України козацької доби. Натомість у програмі Української партії самостійників-соціалістів, ухваленої в грудні 1917 р., поняття свободи звучить цілком по-драгоманівськи: «Свобода друку, слова і освіти. Свобода національности, релігії, совісти, переконань. Свобода зборів, товариств, спілок, організацій» [Українська думка І, с. 346]. А насамкінець тут сказано: «Самостійна Україна будучини мусить бути республікою вільних людей, свободних від гніту і експльоатації, республікою людей свободної праці» [Українська думка І, с. 362]. Іще виразніше драгоманівська візія свободи проглядає в програмі Української соціалістично-радикальної партії 1927 р., що її очолював Лев Бачинський: «Не повинно бути життя коштом другого; не може бути неволі національної і особистої. Має бути рівність, свобода і товариська любов між людьми, як проповідували Христос, Будда, Шевченко, Драгоманів, Франко і многі, многі інші» [Українська думка ІІ, с. 234].
Військовий парад 7 листопада 1938 р. на Хрещатику в Києві
Це було відлуння ідей ХІХ ст. з його пієтетом до свободи. Тим часом ХХ ст. толерувало свободу куди менше. Це століття стало добою панування ідей тоталітаризму. У Радянській Україні (УСРР / УРСР) було побудоване суспільство за зразком Енґельсової «народної держави», на засадах «диктатури пролетаріату», що, як і передбачав Франко, цілком руйнувало людську свободу й перетворювало суспільство на одну велику в’язницю. З другого боку, не толерують «ідеал свобідного духа» й ідеологи українського націоналізму. Пригадаймо, наприклад, Миколу Шлемкевича, який у 1936 р. говорив: «Сьогодні все вимагає впертих зусиль і обмежень. Але саме обмеження в ім’я внутрішньої свободи – це передумова суворої краси характеру, що мусить у нашім світі замінити вилинялий уже ідеал свобідного духа. Той ідеал – це моральний плід ХІХ століття, отруйна, солодка ягода з розкішної квітки. Свобідний дух – це заперечення всіх обмежень, це вільний, пестрий метелик, що навідується до всіх квіток, приносячи їм свої легкі, безпристрасні поцілунки. Дух – свобідний, незвязаний ніякою вірою, навіть ніяким напоєним кровю переконанням. Він готовий не тільки все зрозуміти, але й усе прийняти з поблажливою усмішкою вищости, що її дає смертельно холодна душевна порожнеча. Він до того свобідний, що вкінці стає невільником кожної примхи, кожного ззовні накинутого настрою» [Українська думка ІІ, с. 388].
Після грандіозних катастроф першої половини та середини ХХ ст. свобода знову набуває цінності в системі координат екзистенціалізму. Це особливо помітно в тому розумінні свободи, що було характерне для діячів Мистецького Українського Руху (1945–1948). Так, Святослав Гординський трактував екзистенціалізм, зокрема позицію Альбера Камю, висловлену ним у «Міті про Сизифа», як заперечення всілякого тоталітаризму [Гординський, с. 88]. І далі він подав виклад засад екзистенціалізму: «Той факт, що людина в своєму світі існує, – факт непереможний, як фатум. Проте, наперекір цьому фатумові, що наперед визначає долю людини, ця людина не пасивна, бо вона має свою власну волю. Себто: людина – вільна. Це – основна теза. Звідси заперечення детермінізму, що відмовляє людині свобідної волі, мовляв, вона – та воля – зовсім зумовлена зовнішніми причинами, незалежними від волі людини. Екзистенціалісти наперекір цьому кажуть: людина завжди вільна, вона в усіх умовах має свободу з цими умовами погодитися, їх прийняти або – ні. <…> Одне слово: людина завжди і скрізь відповідальна за саму себе, за свою долю; навіть поступаючися обставинам, людина є завжди собою. Не диво, що щоденне життя людини стає внутрішньою драмою, вічним боєм; перед нею справжня “безодня волі”» [Гординський, с. 88]. І в цій «безодні волі» можна вбачати особливе поєднання «волі» як «прагнення» (voluntas) та «волі» як «свободи» (libertas).
Василь Стус
«Трагічний гуманізм» екзистенціалістського ґатунку став визначальний і для «мурівців», і для пізніших «шістдесятників». Недарма, наприклад, Василь Стус студіював філософів-екзистенціалістів, зокрема Гайдеґґера й Сартра [див.: Дзюба, с. 118: Коцюбинська, с. 228]. На думку Івана Дзюби, поезію Стуса взагалі природно було б розглядати в контексті «екзистенціалістської літератури і філософії» [Дзюба, с. 122] хоч би тому, що для неї характерна опозиція: «закиненість у буття – осягнення свободи» [Дзюба, с. 122]. Можна зробити висновок, що екзистенціальна філософія справила вирішальний вплив на формування світогляду Стуса, з характерним для нього прагненням до «абсолютної внутрішньої свободи наперекір усьому» [Коцюбинська, с. 229]. Це розуміння свободи залишилося в українських «шістдесятників» загалом незмінним і пізніше, за часів незалежної України. Про це свідчить, зокрема, інтерв’ю Дмитра Павличка, дане в листопаді 2014 р.: «Свобода – це вигадка, але вона, як і поезія, принадлива. Треба вміти бути вільним не на свободі, а тоді, коли свободи немає» [Терен 2, с. 159].
Любомир Гузар
Зрештою, і в поглядах на свободу українських інтелектуалів нової генерації відлунює уявлення екзистенціалістів про те, що свобода – це фундаментальна умова людського існування. Можна пригадати хоч би те окреслення свободи, що його дав Юрій Андрухович в інтерв’ю, записаному у квітні 2015 р.: «Свобода – це повітря. Найнеобхідніша передумова існування» [Терен 1, с. 43]. Утім, сьогоднішні українські інтелектуали можуть мислити свободу й в інакших системах координат.
Наприклад, кардинал Любомир Гузар у статті 2013 р. «Про свободу» писав: «Свобода не є сама в собі цінністю. Свобода – це обставина бути людиною. Свобода – це лишень право творити добро. Свобода не в тому, щоби робити, що заманеться. Свобода – то змога служити людям. <…> Свобода є умовою, вона не є ціллю» [Гузар]. Тим часом філософ Ігор Бичко подав таке окреслення свободи: «Свобода – особливий спосіб детермінації духовної реальності. Оскільки духовність є специфічною властивістю людського існування (екзистенції), свобода безпосередньо виявляє себе у людській життєдіяльності, що становить взаємодію духовних (свідомих і несвідомих) і природних (тілесно-біологічних) чинників. Тому свобода насамперед є усвідомленням можливісних меж людської поведінки <…>» [Бичко, с. 570]. До цього окреслення свободи, здається, близькі міркування письменника Тараса Прохаська: «Люди, які є вільні, вибирають самі ступінь своєї вільності. Абсолютна свобода полягає в тому, щоби вибрати міру своєї свободи» [Терен 2, с. 198–199]. І все це складне переплетіння значень та історичних ремінісценцій поняття «свобода» відлунює у словах, що стали приспівом Державного Гімну України: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу, / І покажем, що ми, браття, козацького роду».
БІБЛІОГРАФІЯ
Бичко – Бичко І. Свобода // Філософський енциклопедичний словник. – К. : Абрис, 2002. – С. 570–571.
Білецький – Білецький Л. Руська правда й історія її тексту / За ред. Юрія Книша. – Вінніпеґ : Українська Вільна Академія Наук в Канаді, 1993. – 166 с.
Боплан – Боплан Гийом Левассер де. Описание Украины / Пер. с фр. З. П. Борисюк; ред. перевода А. Л. Хорошкевич, Е. Н. Ющенко. – М. : Древлехранилище, 2004. – 576 с.
Братковський – Братковський Д. Світ, по частинах розглянутий: Фототипічне видання. Переклад. Джерела. Студії. – Луцьк, 2004. – 464 с.
Величко – Величко С. Летопись событий в Югозападной России в XVII-м веке. – К. : В лито-типографическом заведении Иосифа Вальнера, 1848. – Т. 1. – 454+50+ХХХ с.
Владимирский-Буданов – Владимирский-Буданов М. Христоматия по истории русского права. Вып. первый. Изд. второе, дополненное. – К. : В типографии Университета св. Владимира, 1876. – 228 с.
Гординський – С. Г. [Святослав Гординський] Паноптикум нової французької літератури // МУР. Мистецький Український Рух: Збірники літературно-мистецької проблематики. – Мюнхен; Карльсфельд, 1946. – Зб. І. – С. 84–91.
Гузар – Гузар Л. Про свободу // Дзеркало тижня. – 2013. – 15 лютого.
Ґрачотті – Ґрачотті С. Українська культура XVII ст. і Європа // Україна XVII ст. між Заходом та Сходом Європи: Матеріали І-го українсько-італійського симпозіуму 13–16 вересня 1994 р. – Київ; Венеція, 1996. – С. 1–27.
Дзюба – Дзюба І. Різьбяр власного духу // Василь Стус: Поет і Громадянин: книга спогадів та роздумів / Упорядник Василь Овсієнко. – К. : ТОВ «Видавництво “Кліо”», 2013. – С. 105–123.
Драгоманов 1864 – Драгоманов М. О состоянии женщины в первый век Римской империи (Пробная лекция, читанная в Университете Св. Владимира для получения звания приват-доцента М. Драгомановым) // Невідомий Драгоманов (Хроніка–2000. Український культурологічний альманах. Вип. 79). – К., 2009. – С. 110–141.
Драгоманов 1881 – Драгоманов М. Историческая Польша и великорусская демократия // Собрание политических сочинений М. П. Драгоманова. – Paris, 1905. – T. I. – С. 1–268.
Драгоманов 1883 – Драгоманов М. Динамитно-анархическая эпидемия и самоуправление // Собрание политических сочинений М. П. Драгоманова. С биографическим очерком и портретом автора. – Paris, 1906. – T. II. – С. 682–707.
Драгоманов 1887 – Письмо М. Драгоманова, опубликованное в журнале «Самоуправление», № 1, 1887 г. // Собрание политических сочинений М. П. Драгоманова. С биографическим очерком и портретом автора. – Paris, 1906. – T. II. – С. 873–874.
За віру – За віру, нарід і права. Руські Ради Надсяння 1848–1850 рр. / Вступ та упорядкування: Володимир Пилипович. – Перемишль: Перемиський відділ ОУП, 2005. – 359 с.
Заславский – Заславский Д. Михаил Петрович Драгоманов. Критико-биографический очерк. – К. : Издательство «Сорабкоп», 1924. – 171 с.
Исторія русов – Исторія русов или Малой Россіи. Сочиненіе Георгія Конискаго, архіепископа Бѣлорускаго. – Москва : В Университетской типографіи, 1846. – 261+45 с.
Косач – Косач Ю. Вечір у Розумовського // Проза про життя інших : Юрій Косач : тексти, інтерпретації, коментарі / Упоряд. В. Агеєва. – К. : Факт, 2003. – С. 137–168.
Костомаров – Костомаров Н. Две русские народности // Основа. – 1861. – № 3. – С. 33–80.
Коцюбинська – Коцюбинська М. Поетове «самособоюнаповнення». Із роздумів над поезією і листами Василя Стуса // Василь Стус: Поет і Громадянин: книга спогадів та роздумів / Упорядник Василь Овсієнко. – К. : ТОВ «Видавництво “Кліо”», 2013. – С. 225–232.
Липа – Липа Ю. Призначення України. Друге назмінене видання. – Нью-Йорк : Накладом Української книгарні «Говерля», 1953. – 307 с.
Максимейко – Максимейко Н. Источники уголовных законов Литовского Статута. – К. : [Б. и.], 1894. – 185 с.
Могила – Могила П. Крест Христа Спасителя // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI–XVIII в. в. : Всезбірка передмов до українських стародруків. – К. : З друкарні Української Академії Наук, 1924. – С. 267–290.
Начатки – Начатки догмато-нравоучителнаго богословія образом народовѣщанія. – Почаїв, 1770. – 44+917 с.
Радивиловський 1676 – Радивиловський А. Огородок Маріи Богородицы, розмаитыми цвѣтами словес на праздники Господскія, Богородичны и проч. святых <…> насаженный. – К., 1676. – 26+1128+3 с.
Радивиловський 1688 – Радивиловський А. Вѣнец Христов з проповѣдій неделных, аки з цвѣтов рожаных, на украшеніє православно-католической святой Восточной Церкви сплетеный<…>. – К., 1688. – 20+543 арк.
Рукопис – Рукопис М. І. Костомарова «Книги буття українського народу» // Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. – К. : Наукова думка, 1990. – Т. 1. – С. 250–258.
Рыльский – Рыльский Т. К изучению украинского народного мировоззрения // Киевская Старина. – 1903. – № 4. – С. 1–23.
Сакович – Сакович К. Вѣршѣ на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI–XVIII в. в. : Всезбірка передмов до українських стародруків. – К. : З друкарні Української Академії Наук, 1924. – С. 37–50.
Сергеевич – Сергеевич В. Лекции и изследования по древней истории русского права. Третье издание, дополнено. – СПб. : Типография М. М. Стасюлевича, 1903. – 664 с.
Сковорода – Сковорода Г. Повна академічна збірка творів / За ред. проф. Леоніда Ушкалова. – Харків: Майдан; Едмонтон; Торонто : Видавництво Канадського Інституту Українських Студій, 2011. – 1400 с.
Терен 1 – Терен Т. RECвізити : антологія письменницьких голосів. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2015. – Кн. 1. – 276 с.
Терен 2 – Терен Т. RECвізити : антологія письменницьких голосів. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2015. – Кн. 2. – 262 с.
Українська думка І – Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріяли / Упорядкували Тарас Гунчак і Роман Сольчаник. – Б. м. : Сучасність, 1983. – Т. І. – 510 с.
Українська думка ІІ – Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріяли / Упорядкували Тарас Гунчак і Роман Сольчаник. – Б. м. : Сучасність, 1983. – Т. ІІ. – 426 с.
Феденко – Феденко П. Михайло Драгоманів і П’єр Жозеф Прудон // Праці Українського Високого Педаґоґічного Інституту ім. Михайла Драгоманова у Празі. Драгоманівський збірник. Т. І / Під заг. ред. д-ра Василя Сімовича. – Прага : Заходом видавничого товариства «Сіяч» при Укр. Висок. Пед. Інституті, 1932 [на обкл. 1930]. – C. 271–292.
Франко – Франко І. Я. «Громада» і «задруга» серед українського народу в Галичині і на Буковині // Франко І. Я. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. – К. : Наукова думка, 1984. – Т. 44. – Кн. 1 : Економічні праці (1878–1887). – С. 487–495.
Франко 1903 – Франко І. Я. Що таке поступ? // Франко І. Я. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. – К. : Наукова думка, 1986. – Т. 45 : Філософські праці. – С. 300–348.
Чижевський – Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – Прага : Український громадський видавничий фонд, 1931. – 175 с.
Чубатий – Чубатий М. Огляд історії українського права. Історія джерел та державного права (Записки за викладами на Тайнім Українськім Університеті у Львові в рр. 1920–1923). IV вид. Перша і друга частина в однім томі. – Мюнхен, 1976. – 88+176 с.
Шевченко – Шевченко Т. Зібрання творів: У 6 т. – К. : Наукова думка, 2003. – Т. 1 : Поезія 1837–1847. – 784 с.
Bojko – Bojko Ju. H. S. Skovoroda im Lichte der ukrainischen Geschichte // Die Welt der Slaven. – Wiesbaden, 1966. – Jahrgang XI. – Hft 1–2. – S. 306–316.
Cicero – Cicero M. T. Opera ex recensione Christ. Godofr. Schützii additis commentariis. – Augustae Taurinorum : Ex typis Jozephi Pomba, MDCCCXXVI (1826). – T. 5. – 628 р.
Cynarski – Cynarski S. Sarmatyzm – ideologia i styl zycia // Polska XVII wieku: państwo, społeczeństwo, kultura / Pod red. J. Tazbira. – Warszawa : Wiedza Powszechna, 1969. – S. 220–243.
Dubowicz – Dubowicz Jan. Hierarchia, abo O zwierchności w Cerkwi Bożey. – Lwów, 1644. – 256 s.
Elenchus – Elenchus pism uszczpliwych<…>. – Wilno, 1622. – 50 k.
Hankiewicz – Hankiewicz C. Grundzuge der slawischen Philosophie. II Heft. – Lemberg : In der Buchdruckerei des M. F. Poremba, 1869. – 54 S.
Iustificacia – Iustificacia niewinności. – [S. l.], 1923. – 22 k.
Mokry 1996 – Mokry W. Literatura i myśl filozoficzno-religijna ukraińskiego romantyzmu: Szewczenko, Kostomarow. Szaszkiewicz. – Kraków : Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1996. – 211 s.
Mokry 1998 – Mokry W. Idea wolności w rozumieniu Hryhoria Skoworody i Tarasa Szewczenki // Z polskich studiów sławistycznych. Seria IX : literaturoznawstwo, folklorystyka, nauka o kulturze : prace na XII Międzynarodowy kongres slawistów w Krakowie. – Warszawa : Energeia, 1998. – S. 217–223.
Ornowski – Ornowski J. Bogaty w parenłele, sławę y honory wirydarz herbownewi welmożnych ich mościow panow p. Zacharżewskich… – Kijow, 1705. – 72 k.
Supplicacia – Supplicacia do przeoświęconego iaśne wielmożnego przezacney Korony Polskiey y Wiel. X. Lit. oboiego stanu, duchownego y świetskiego senatu<…>. – [S. l.], 1623. – 22 k.
Tazbir – Tazbir J. Glоsa do kultury sarmackiej // Tazbir J. Szlaki kultury polskiej. – Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1986. – S. 56–65.
ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА
Афанасьев – Афанасьев (Чужбинский). Словарь малорусского наречия // Собрание сочинений Александра Степановича Афанасьева (Чужбинского) / Под ред. П. В. Быкова. – СПб. : Книгоиздательство Герман Гоппе, 1892. – С. 289–464.
Беринда – Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Кутейно, 1653. – 324 с.
Грінченко – Словарь української мови. Зібрала редакція журнала «Кіевская Старина». Упорядкував, з додатком власного матеріялу, Борис Грінченко. – К., 1909. – 1109 с.
Горбач – Горбач О. Перший рукописний українсько-латинський словник Арсенія Корецького-Сатановського та Єпіфанія Славинецького. – Рим, 1968. – 335 с.
Житецкий – Житецкий П. Словарь книжной малорусской речи по рукописи XVII века // Киевская Старина. – 1888. – № 12. – С. 81–104 (приложения).
Етимологічний І – Етимологічний словник української мови. Т. І (Вип. І–ІІ) : А–Ґ / Опрацював Ярослав Б. Рудницький. – Вінніпеґ : Українська Вільна Академія наук, 1962–1972. – 968 с.
Етимологічний ІІ – Етимологічний словник української мови. Т. ІІ : Д–Ь (Вип. І–ІІ) / Опрацював Ярослав Б. Рудницький. – Ottawa : Українська Могилянсько-Мазепинська Академія наук; Товариство плекання рідної мови, 1982. – 1128 с.
Желеховский – Желеховский Є. Малоруско-німецкий словар. Т. І (А–О). – Львів: З друкарні тов. им. Шевченка, під зарядом К. Беднарского, 1886. – 589 с.
Желеховский, Недільский – Желеховский Є., Недільский С. Малоруско-німецкий словар. Т. ІІ (П–Я). – Львів: З друкарні тов. им. Шевченка, під зарядом К. Беднарского, 1886. – 1117 с.
Ізюмов – Ізюмов О. Російсько-український словник. – К. : Книгоспілка, 1926. – 656 с.
Іларіон ІІ – Іларіон, митр. Етимологічно-семантичний словник української мови / За ред. Ю. Мулика-Луцика. – Вінніпеґ : Накладом Товариства «Волинь», 1982. – Т. ІІ: Е–Л. – 399 с.
Іларіон IV – Іларіон, митр. Етимологічно-семантичний словник української мови / Редакція і доповнення М. Ласло-Куцюк. – Вінніпеґ : Накладом Товариства «Волинь», 1994. – Т. IV: П–Я. – 557 с.
Історичний словник – Історичний словник українського язика. Т. І (А–Ж) / Уложили проф. Е. Тимченко, Е. Волошин, К. Лазаревська, Г. Петренко; Зредагував проф. Е. Тимченко. – Харків; К. : Державне Видавництво України, 1930. – 528 с.
Малий – Малий церковно-слов’янсько-українсько-англійський словник. Склали: о. І. Дамаскин Попович, Ч. С. В. В. і о. Корнилій І. Пасічний, Ч. С. В. В. – Рим: Видавництва оо. василіян, 1962. – 114 с.
Мрочек-Дроздовский – Мрочек-Дроздовский П. Объяснительный словарь // Мрочек-Дроздовский П. Изследования о Русской Правде. Вып. ІІ: Текст Русской Правды с объяснениями отдельных слов. – М. : В Университетской типографии (М. Катков), 1885. – С. 129–289.
Огієнко 1924 – Огієнко І. Український стилістичний словник. Підручна книжка для вивчення української літературної мови. – Львів : З друкарні Наукового Товариства ім. Шевченка, 1924. – 496 с.
Словник мови Шевченка 1 – Словник мови Шевченка в двох томах. – К. : Наукова думка, 1964. – Т. І : А–Н. – 484 с.
Словник мови Шевченка 2 – Словник мови Шевченка в двох томах. – К. : Наукова думка, 1964. – Т. ІІ : О–Я. – 566 с.
Срезневский – Срезневский И. И. Материалы для словаря древне-русского языка по письменным памятникам. – СПб. : Типография Императорской Академии наук, 1912. – Том третий: Р–Я и Дополнения. – 1684+272+13 стб.
Трубачев – Трубачев О. Н. История славянских терминов родства и некоторых древнейших терминов общественного строя. – М. : Издательство Академии наук СССР, 1959. – 212 с.
Уманець, Спілка – Уманець М., Спілка А. Словарь російсько-український. Том четвертий : С–Я. – Львів : З друкарні Товариства імени Шевченка; під зарядом К. Беднарського, 1898. – 238 с.
Фасмер – Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Превод с нем. и доп. члена-корреспондента АН СССР О. Н. Трубачева; Под редакцией и с предисловием проф. Б. А. Ларина. Изд. второе, стереотипное. В четырех томах. – М. : Прогресс, 1986. – Т. III. – 827 c.
Miklosich – Miklosich Fr. Lexicon palaeoslovenico-graeco-latinum. – Vindobonae: Guilelmus Braumueller, 1862–1865. – 1171 p.
Slovník – Slovník jazyka staroslovĕnského. Lexicon linquae palaeoslovenicae. С–Υ. – Praha: Nakladatelství Českoclavenské Akademie Vĕd, 1958. – 1042 s.
Ukrainisch-deutsches Wörterbuch – Ukrainisch-deutsches Wörterbuch / Bearbeitet von Zeno Kuzela und Jaroslav B. Rudnyćkyj. 3. Auflage. – Wiesbaden: Otto Harrassowitz, 1987. – 1500 S.
Джерело:
https://kharkiv-nspu.org.ua/archives/5497
Леонід УШКАЛОВ. «ДУШУ Й ТІЛО МИ ПОЛОЖИМ ЗА НАШУ СВОБОДУ…»: ЩО ТАКЕ СВОБОДА ДЛЯ УКРАЇНЦЯ?
13 Вер. 2017
/ підбір ілюстрацій та підписи до них – Краснопілля Інфо /
