В біографії визначного українського художника Никанора Харитоновича Онацького помітне місце займає Краснопільщина. Його приваблював цей край багатим історичним минулим, високоталановитими майстрами народного мистецтва.
Никанор Онацький, автопортрет, 1919 рік
Часто в селах району митцеві довелося бувати в 20-і роки, коли він обіймаючи посаду директора Сумського художньо-історичного музею, посилено збирав по окрузі художні цінності і вів археологічні розкопки.
Кожного разу, повертаючись з поїздки на Краснопільщину, Онацький віз з собою цінні картини, меблі, старовинні рушники, килими, вишивки, фарфорові вироби, зразки запорізької зброї.
У Славгороді, який колись належав князю Голіцину, йому пощастило знайти картину геніального західноєвропейського художника XVII століття Рубенса «Христос на соломі». Знайдена картина була, напевно, ескізом до центральної частини Рубенсівського триптиху, який зберігається в Антверпенському музеї.
Peter Paul Rubens, Michielsen Triptiek. Christus op het stro, ca. 1618 (1617 – 1619)
Koninklijk Museum voor Schone Kunsten Antwerpen
Пітер Пауль Рубенс, Триптих Міхельсена. Христос на соломі,
близько 1618 року (1617 – 1619)
Королівський музей образотворчих мистецтв, Антверпен
За дорученням Всеукраїнського археологічного комітету дослідник вів розкопки у селі Великий Прикіл. У землі були виявлені кістки мамонта, а коло станції Золотницької Бєлгородської залізниці – деякі речі неолітичної доби: уламок, стріли, стародавні черепки.
Никанор Онацький, фото 1920-х років
Збереглися документи про відвідання Онацьким Рясного і Мезенівки.
Влітку 1926 року митець тривалий час жив у Краснопіллі. Його увагу привернула розповідь одного селянина про те, що років зо три-чотири тому на околиці села провалилася земля. Селяни кинулися копати, сподіваючись відрити скарб, але під лопату потрапляли лише кахлі різного розміру з різними малюнками. Малюнки, як розповідали вони пізніше, зображували «людей на конях», «людей в брилях», «людей з піднятими вгору руками», птахів і квіти.
Онацький здогадався, що провал стався на місці, де колись випалювались кахлі, спробував відшукати їх. Він знав, що вони становлять неабиякий інтерес для вивчення матеріальної культури Слобожанщини.
Було вирішено почати археологічні розкопки. Про їх результати Онацький написав наукову розвідку «Старовинні кахлі Сумщини». В цій праці він виявив себе глибоким знавцем минулого Краснопілля. Розвиток виробництва кахлів розглядається на широкому історичному тлі.
Макет Краснопільської фортеці
Краснопільський краєзнавчий музей
Мабуть кожного в статті зацікавлять згадки про те, що на початку заснування в II половині XVII століття Краснопільська кріпость розмірами значно переважала Харківську і лише трохи поступалась Сумській. Довжина стін Краснопільської фортеці становила 3294 сажні, Сумської – 3475, Харківської – 475. Переселенці з Задніпрянщини принесли сюди з собою знання і досвід у різних галузях народної творчості. Народне виробництво на нових місцях особливо сприяло розвиткові кераміки. Відомо, що на Слобожанщині були дуже поширені кахляні грубки з різними фігурами. Так і виник в Краснопіллі один з осередків кахляного виробництва.
Автор статті високо оцінює вироби краснопільських майстрів, розповідає про рештки знайдених випалювальних печей, подає опис їх.
Чимало зробив Онацький, щоб не загинули на Краснопільщині пам’ятки культури, щоб про них знали і пам’ятали люди. Давно вже немає з нами митця. У цьому році відзначалося 90-річчя з дня його народження і 25-річчя з дня смерті. Разом із всім українським народом складають йому свою шану і трудящі Краснопільщини.
Геннадій Петров
Перемога. – 1965. – 7 верес. – С. 2.
Веб-джерело:
http://ounb.sumy.ua/index.php?page=on4
Петров Г. Никанор Онацький на Краснопільщині : з блокнота краєзнавця / Геннадій Петров // Перемога. – 1965. – 7 верес. – С. 2.
