Понад пів року тому вони пройшли важку дорогу, рятуючи власні життя. 75 переселенців із прифронтових територій знайшли прихисток у гуртожитку Лебединської громади. Більшість із них — люди літнього віку, малорухомі, самотні, але з великою жагою до життя, розповідає керівниця місця тимчасового проживання Любов Білокобильська. Як переселенці облаштувались на новому місці та як змінилася їхня доля — дізнавалися кореспонденти Суспільного.

“Я що встиг взяти: документи й кілька речей. І то, я ті речі брав, і мені страшно було, бо дрони над головою, як мухи, літали. Мою хату розбомбили, довелося виїжджати терміново”, — згадує Руслан Охріменко — переселенець із Новомиколаївки Хотінської громади. Чоловік каже: тут, у гуртожитку, познайомився з жінкою, яка теж втекла від обстрілів — із Краснопілля. Разом тепер планують майбутнє життя.

Руслан Охріменко та Олена Горбач. Суспільне Суми

“Село розбомбили, хату мою зруйнували, нічого не залишилось. Волонтери в Суми привезли, із Сум сюди. Поки є дах над головою, спасибі. Тут добре, можна попрати, обід дають, слава Богу, не голодні сидимо. Головне, що є де жити, а вертатися мені нікуди, у мене дому немає. До дружини поїдемо, якщо хата вціліє”, — говорить чоловік.

Олена Горбач — із Краснопілля. Вона також мешкає у гуртожитку. Каже, що згадувати день, коли залишила дім, боляче.

“Дві сумки речей, що змогла, те й забрала. Щось на першу пору поки що. Їздила в червні, там вікна повибивали, дах ремонтували, а зараз навіть не знаю, бо туди не можна доїхати. Там знову обстріли, знову дрони літають”, — говорить пані Олена.

Гуртожиток для переселенців у Лебединській громаді. Суспільне Суми

У Лебединській громаді, розповідає жінка, їх прийняли добре: “Все допомагають нам. Щойно ми приїхали, кімнату дали. Все добре, прийняли дуже гарно. Ще гуманітарку дають, і нам, слава Богу, їсти привозять”.

Переселенка з Краснопілля Ольга Скоревич живе в гуртожитку з маломобільною матір’ю. Жінка каже: щоб не сумувати, в’яже для захисників балаклави.

Ольга Скоревич. Суспільне Суми

“У нас постійно там стріляли, але ми ще терпіли. А потім, у березні, була сильно загострена обстановка, вимушені були виїжджати звідти. У хаті стіни в мене повідходили, пічка пошкоджена. В мене вісім вікон, немає жодного. Всі повилітали, вони зараз позабивані“, — розповідає Ольга.

Мати й донька Балабаєнки — теж переселенки з Краснопілля, виїхали після чергового обстрілу.

Віра та Наталія Балабаєнки. Суспільне Суми

“Ми приїхали з Краснопілля в березні. Я працювала в лікарні медсестрою. Останні декілька років не працювала, бо маю інвалідність. Почали дуже КАБами обстрілювати, і ми вирішили зателефонувати на Червоний Хрест, і вони нас вивезли. Хочеться додому…”, — ділиться Наталія Балабаєнко.

Віра Балабаєнко додає: з дому виїжджали поспіхом, під звуки дронів і вибухів. Встигли взяти з собою тільки найнеобхідніше, згадує жінка: “Думали, тижнів на два чи на місяць, може. В чому стояли, в тому й поїхали. В мене все розбито, все знищене, немає нічого. Простирадла немає“.

Керівниця місця тимчасового проживання Любов Білокобильська розповідає: переселенців тут почали приймати навесні: “Нині проживає 75 ВПО, але було і 90. Власне, наш центр для проживання розрахований на 90 переселенців. Було зроблено кімнату для відпочинку, бо наближається зима і їм потрібно проводити вільний час десь. Оскільки це люди літнього віку переважно, їм потрібна така кімната, вони переглядають телевізор, який нам подарувала благодійниця. Також благодійники допомогли облаштувати пральню”.

Любов Білокобильська. Суспільне Суми

Любов Білокобильська додає: за час спільного проживання люди стали майже родиною: “Люди, які проживають в нашому гуртожитку, звісно, з різних населених пунктів, але вони здружилися. Підтримують одне одного, вимагають одне від одного порядку, дисципліни, взаємопідтримки. Різні долі людські. Хтось переживає віддаленість від родини десь за кордоном, хтось не має зв’язку взагалі з рідними. Вражає болісно те, що останнім часом люди пішли з життя, покинувши домівку, не пережили таких стресів. Три такі людини, це люди літнього віку”.

Кімната для відпочинку. Суспільне Суми

Попри втрати та біль, каже Любов Білокобильська, люди намагаються почати нове життя з надією на повернення.

Джерело:
https://suspilne.media/sumy/1163312-droni-nad-golovou-ak-muhi-litali-ak-zminilas-dola-pereselenciv-iz-prifrontovih-sil-aki-oselilisa-na-lebedinsini/
“Дрони над головою, як мухи, літали”: як змінилась доля переселенців із прифронтових сіл, які оселилися на Лебединщині
Катерина Іваненко
Катерина Ворона
13 листопада 2025, 10:01