Вперше наш розвідковий археологічний загін з’явився у Краснопіллі весною 1986 року. Саме із цього містечка розпочалися наші пошукові роботи уздовж річки Сироватки аж до Псла. Цікавили нас пам’ятки археології різних часів. І можу сказати, що нам пощастило, оскільки в межах Краснопілля і його околиці виявили 5 стародавніх поселень: чотири з них знаходилися в межах Краснопілля і п’яте – в районі глиняного кар’єру ближче до села Самотоївки.
Наступного року розпочали охоронні археологічні розкопки. Так, протягом 1986-1988 років наша експедиція, якщо пам’ятають краснопільчани (а її табір знаходився в посадці біля водонасосної станції) здійснювала археологічні розкопки в основному в чотирьох місцях: це в позаплавній терасі, що розмістилася внизу, поблизу магазину, що по вулиці Пушкіна, неподалік від садиби М.П.Бондаренка, біля нашого табору та в районі кар’єру.
За той час встановили, що перші поселення в Краснопіллі з’явилися десь наприкінці XII ст. до н.е., тобто більше 3000 років тому. Селище те знаходилось на піщаній терасі лівого берега р.Сироватки біля вже згаданого кар’єру. Невеличкі там розкопки виявили порівняно велику кількість фрагментів ліпного з добре вимішеної глини посуду з якісно обпаленою поверхнею, іноді навіть орнаментованою, що взагалі властиво для цієї кераміки, оскільки такі поселення є багаточисельними на території Лівобережної України і певна частина їх навіть добре досліджена.
Окрім посуду знайшли і досить велику кількість кісток тварин, які будуть досліджувати науковці Сумського сільськогосподарського інституту. Нас цікавить, наприклад, кому належали ці кістки – свійським чи диким тваринам, яка була їх кількість і т.д., із цих даних будуть зроблені відповідні висновки. Але вже, як нам здається, зараз можна зробити висновок про те, що заплави і береги р.Сироватки в ті далекі часи були насичені достатньою кількістю трави, яка і дозволила як утримувати, так і випасати великі стада худоби – як свійської, так і дикої – причому відзначимо, що так було протягом віків, про які ще мова попереду.
Але, оскільки нас цікавили пам’ятки, які, як кажуть, знаходилися в зоні розорання, то ми і зосередили свою увагу саме на них. Свої роботи спрямували спочатку на розкопки стародавнього поселення, що знаходилося “біля магазину”. За два літніх сезони розкопали 2248 квадратних метрів площі і виявили 4 житла, напільне глинобитне вогнище і 20 господарських ям. Читачі, мабуть, здогадуються, що мова йде тільки про залишки, але в археології прийнято називати їх об’єктами за відповідними їх призначеннями.
Що ж це за об’єкти, що в них було знайдено, та до якого часу вони належать?
Залишки глиняного горщика.
Скажу відразу, що сподівалися на одне, а виявили те, чого тут не чекали, а саме: залишки шести невеликих господарських ям, згаданого напільного вогнища, що відносилися до так званого скіфського часу і датуються, як підказують нам спеціалісти, що вивчають цей період, VI-V ст. до н.е. Скільки часу проживали тут скіфи і коли саме, однозначно сказати поки що важко, оскільки знахідок знайдено мало, а в основному то кераміка: уламки горщиків, мисок. Мабуть, що взагалі згадані племена довго тут не проживали, а знаходилися якийсь певний час, очевидно, влітку, випасаючи в долині р.Сироватки стада худоби.
Нарешті, втретє, в стародавні часи поселення на території Краснопілля з’явилися вже в ранньому середньовіччі, а саме під час бурхливих подій, які відбувалися в той час на землях Південно-Східної Європи в зв’язку з появою гунських племен, що прийшли сюди з Азії, залишивши після себе на місці квітучих колись міст у Північному Причорномор’ї тільки руїни, поклавши кінець Римській імперії і її провінціям на Дунаї, а було це в IV-V ст. н.е. Цими поселенцями стали племена так званої черняхівської культури, над проблемами вивчення якої уже не одне десятиліття серед науковців тривають дискусії.
У згаданому вже розкопі, де був виявлений скіфський культурний шар, відкриті три напівземлянки і одне велике наземне житло та 14 господарських ям. Залишки заглиблених жител збереглися у вигляді овальних і прямокутних ям, глибиною 0,9-1,2 метра від сучасної поверхні, площею 6-15 квадратних метрів. На долівці цих жител збереглися невеличкі ямки або заглиблення, де в давнину горів вогонь і готувалася їжа. Такі житла мали наземні стіни, виготовлені з деревних плах, і покрівлю. Стіни замазувалися глиною, мабуть, тільки з внутрішнього боку, а стеля перекривалася плахами і поверх – соломою або ж очеретом. В такому житлі зимою було тепло, а влітку – прохолодно. Як правило, саме в таких житлах проживали ранньослов’янські племена. Біля цих жител, як правило, знаходилися невеличкі, а іноді і великі (діаметром 2 метри, глибиною 1,9 метра від сучасної поверхні) ями-погреби, в яких зберігалися продукти: плоди, м’ясо і т.д.
Поряд із заглибленими житлами на відстані 10-12 метрів розкопали залишки досить великої (96 квадратних метрів) наземної будівлі. В давнину вона була збудована із дерева і глини, мала конічну покрівлю із соломи або очерету, а стіни висотою до 2 метрів нагадували тин, замощений з обох боків глиною завтовшки 10-15 сантиметрів. Споруда була двокамерна, приблизно посередині перегороджена стінкою. В одній камері діяло два вогнища, інша, мабуть, служила для господарських потреб, найбільш імовірно, там могли утримувати худобу. В жилій камері разом з залишками глиняного вогнища ми знайшли біля 2-х десятків цілих і розбитих глиняних грузиків різної форми, розмірів і ваги. Очевидно, там стояв ткацький верстат, який ми хочемо реконструювати, оскільки, зважаючи на грузила, він був не зовсім звичний. Тут же, на долівці, знаходився і нижній круглий камінь “лежак” від жорнова, на якому в ті часи розтирали на борошно зерно. Ця знахідка досить важлива, оскільки вона вказує на те, що місцеве населення займалося землеробством.
Знахідка під ткацьким верстатом.
В цьому таки житлі виявили і залізний бойовий топірець, а також, як і в заглиблених житлах, знахідки виключно гончарної сірої з добре вимішаної глини кераміки, як кухонної (горщики), так і столової (миски, кухлики), фрагменти грецьких та римських амфор, як свідчення торговельних зв’язків. Шановний читач може запитати, а чи не є ці об’єкти різночасові, скажімо, наземне житло велике належало населенню, що проживало тут раніше, а потім сюди прийшли племена, які збудували заглиблені житла? Знахідки амфор і залізного топірця дають змогу визначити взагалі рамки життя на поселеннях, в межах IV ст. н.е. Більше того, знахідки (кераміка, кістки тварин, амфорна тара, грузила, залізні речі) як із заглиблених, так і з наземного житла одинакові, їх ніщо не відрізняє. Це дає можливість припустити, що на черняхівському поселенні, а зараз, в Краснопіллі проживали разом місцеве, мабуть, ранньослов’янське населення, що мігрувало сюди десь із Придніпров’я, а може і Присейм’я, і прийшлі взагалі на землі Південно-Східної Європи в III ст. н.е. германські племена готів, доля яких на якийсь час в другій половині IV ст. н.е. виявилася тісно пов’язаною із місцевими племенами внаслідок тієї загрози, яка рухалася із півдня і була пов’язана з приходом в азово-причорноморські степи кочових гунів.
Таке співжиття на одному й тому ж селищі племен різного етнічного походження, як це сталося в ті драматичні часи на території Краснопілля, є надзвичайно цікавою сторінкою в історії і культурі стародавнього населення нашої Вітчизни.
О.Журко,
кандидат історичних наук, доцент Сумського педінституту.
Газета “Перемога”, 9 серпня 1990 року.
Джерело:
http://desalex.ru.gg/_-%26%231056%3B%26%231086%3B%26%231079%3B%26%231082%3B%26%231086%3B%26%231087%3B%26%231082%3B%26%231080%3B.htm
На місці скіфських поселень