Tag Archives: долина

Поселення черняхівської культури на Краснопільщині

Тривають осінні польові роботи. Сьогодні механізатори, керуючи сучасною потужною технікою, рідко зіскакують з підніжки трактора чи комбайна на землю. Коли ж така потреба виникає і грунт стає до очей ближче – в поле зору іноді потрапляють невеликі уламки старовинного посуду сірого кольору – явно дуже старого. Часто ділянка поля просто всіяна такими черепками. Невже тут колись жили люди?

Перші чотири століття після Різдва Христового – найспокійніший час в історії людства. Ні війн, ні великих загарбницьких завоювань, тільки поодинокі походи римлян у провінції на придушення повстань. Велика Скіфія, до складу якої входила вся територія сучасної України, значно ослабла. Цим скористалися готи – східнонімецьке плем’я, котре бурхливо розвивалось. Землероби швидко облюбували під колонізацію безкрайні чорноземні простори сучасних України, Румунії та Молдови. Continue reading

Ми хочемо жити у ріднім селі!..

150615_Brantsivka1
…Я повертаюсь серцем молодим
До витоків через літа й облуду
Й доки живу, пишатись буду тим,
Що я з села, що я з простого люду!
(Петро Ротач, збірка «Що збулось, що не збулося…»)

Між Мезенівкою і Жигайлівкою, Лозовим та Семереньками в долині річки Дернова у всій своїй красі розкинулось наше рідне село Бранцівка. Уже понад 360 років живе, працює і відпочиває, радіє і сумує, народжується і відходить у потойбіччя бранцівський люд. Чого тільки не випадало на долю наших односельчан, адже ми всі і є невід’ємною складовою історії нашої України.

Дуже непросто жилося нашим дідам-прадідам. В пам’яті нащадків залишилися їх оповіді. На їх долю випала повсякденна боротьба за право мати свою ниву та мирно працювати на ній. Велике бажання змінити своє життя на краще, відмінивши кріпосне право. Пізніше – прогнати пана Пилипця і розподілити його землі. Далі ще складніше – громадянська війна, примусова колективізація, укрупнення колективних господарств з переселенням хуторів Заярний, Степ, Коханий. І найжорстокіше – голодомор 1933 року.

Щемить душа за своїх рідних, які опухлими від голоду ногами йшли працювати, щоб вижити. Але знесилені падали, як зорі, і гасли. А у рідних і сусідів не вистачало сил, щоб захоронити по-християнськи. Тому поховання часто велися прямо на обійстях. Так моя прабабуся Параскева в 33-му році спочила прямо за глухою стіною своєї хати. До неї підхоронили сусідську дитину. А прадіда Григорія спровадили відпочивати до загальної могили ще живого, але вже безнадійного. Гробарі економили сили, щоб зайвий раз не їхати.
Continue reading

На місці скіфських поселень

1119_Krasn_archeolog1
Вперше наш розвідковий археологічний загін з’явився у Краснопіллі весною 1986 року. Саме із цього містечка розпочалися наші пошукові роботи уздовж річки Сироватки аж до Псла. Цікавили нас пам’ятки археології різних часів. І можу сказати, що нам пощастило, оскільки в межах Краснопілля і його околиці виявили 5 стародавніх поселень: чотири з них знаходилися в межах Краснопілля і п’яте – в районі глиняного кар’єру ближче до села Самотоївки.

Наступного року розпочали охоронні археологічні розкопки. Так, протягом 1986-1988 років наша експедиція, якщо пам’ятають краснопільчани (а її табір знаходився в посадці біля водонасосної станції) здійснювала археологічні розкопки в основному в чотирьох місцях: це в позаплавній терасі, що розмістилася внизу, поблизу магазину, що по вулиці Пушкіна, неподалік від садиби М.П.Бондаренка, біля нашого табору та в районі кар’єру.

За той час встановили, що перші поселення в Краснопіллі з’явилися десь наприкінці XII ст. до н.е., тобто більше 3000 років тому. Селище те знаходилось на піщаній терасі лівого берега р.Сироватки біля вже згаданого кар’єру. Невеличкі там розкопки виявили порівняно велику кількість фрагментів ліпного з добре вимішеної глини посуду з якісно обпаленою поверхнею, іноді навіть орнаментованою, що взагалі властиво для цієї кераміки, оскільки такі поселення є багаточисельними на території Лівобережної України і певна частина їх навіть добре досліджена.
Continue reading