З уже раритетного на сьогодні енциклопедичного видання «Історія міст і сіл Української РСР» (у нашому випадку – з його пізнішої редакції, російськомовного доповненого видання «История городов и сел УССР») та в деяких довідках про Краснопільський район можна довідатися, що одним з відомих уродженців села Великий Прикіл нашого району є доктор ветеринарних наук І.І. Андрієвський. Це найпоширеніша і майже єдина інформація про І.І. Андрієвського, яку можна знайти у Всесвітній мережі і друкованих виданнях. На жаль, маємо дуже мало матеріалів про життєвий шлях професора І.І.Андрієвського. Пошуки привели авторів сайту до електронних сторінок Львівської академії ветеринарної медицини…
Сайт Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького (така повна сучасна назва вказаного ВНЗ, який, до речі, є найстарішим вищим навчальним закладом такого профілю в Україні і Європі) повідомляє, що доктор ветеринарних наук, професор Іван Іванович Андрієвський тривалий час (з 1961 по 1977 рік) очолював кафедру мікробіології цієї академії. Професор І.І. Андрієвський займався вивченням біологічних властивостей лістерій, еризипелотриксів та мікобактерій туберкульозу. Під його керівництвом підготовлено 8 кандидатських дисертацій.
Андрієвський Іван Іванович – уродженець Сумської області, син священика, закінчив Харківський ветеринарний інститут і тривалий час працював ветлікарем-практиком. Понад 3 роки очолював експедицію по боротьбі з чумою ВРХ у республіках Закавказзя. За ліквідацію цієї небезпечної хвороби в 1928 р. отримав урядову нагороду – персональну грамоту та іменний золотий годинник.
Поряд із практичною та науковою діяльністю, Андрієвський І.І. додатково закінчив Московський інститут іноземних мов і працював перекладачем у відповідних органах у Москві. За невдалий переклад відбував покарання в таборах. Під час війни воював у складі штрафного батальйону і був важко поранений у штиковій атаці під Кенігсбергом. Після одужання працював у ветеринарній службі армії та дійшов до посади начальника ветеринарної служби фронту.
Після звільнення зі збройних сил в запас працював науковим співробітником у Новочеркаському ветеринарному інституті, де захистив кандидатську і докторську дисертації. У 1975-1977 рр. був обраний завідувачем кафедри патанатомії та деканом ветеринарного факультету цього інституту. За сумісництвом працював науковим співробітником у Новочеркаському медичному інституту мікробіології.
З 1961 до 1977 р. завідував кафедрою мікробіології Львівського зооветеринарного інституту. Під його керівництвом захищено 8 кандидатських дисертацій за науковою тематикою – дослідження біологічних властивостей лістерій, еризипелотриксів та мікобактерій туберкульозу.
Джерела:
http://vetuniver.lviv.ua/fakultety/160-fvm/kafedra-mikrobiolohii-ta-virusolohii/istoriia-kafedry/588-istoriia-kafedry.html
http://www.igsu.org.ua/Sumskaja.obl/Krasnopolxskij.rajon/Malaja_Rybica.html
http://vetuniver.lviv.ua/history-now.html
https://www.facebook.com/vetuniver
Фото професора Івана Івановича Андрієвського люб’язно надане науковцями Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького. У Всесвітній мережі публікується вперше.
Сайт «Краснопілля Інфо» щиро вдячний співробітникам Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького, зокрема адміністрації сторінки «ЛНУВМ та БТ імені С. З. Ґжицького» у мережі facebook, за надані матеріали.
Коротка довідка про «ЛНУВМ та БТ імені С. З. Ґжицького»
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького (ЛНУВМтаБТ імені С.З. Гжицького) є найстарішим вищим навчальним закладом даного профілю в Україні і Європі. Його історія бере початок з кафедри у новоствореній Львівській академії (1661 р.). Класичною університетською кафедрою ветеринарної медицини вона стала у 1784 році. У 1897 році Львівській ветеринарній школі був наданий статус вищої школи (академії). З початку ХХ ст. Львівська ветеринарна академія провадила активну навчальну та наукову роботу. 1922 року академія отримала нову назву – Львівська академія ветеринарної медицини, що проіснувала до осені 1939 року. У післявоєнні роки заклад називався Львівським зооветеринарним інститутом. У 1992 році навчальному закладові повернуто попередню назву – Львівська академія ветеринарної медицини.
