21 листопада цього року минає 95 років з дня трагічної загибелі самобутнього українського письменника, громадського діяча часів української національної революції, нашого земляка Гната Михайличенка. Обставини його розстрілу денікінцями у листопаді 1919 року лишаються невідомими і до цього часу… З метою вшанування пам’яті Гната Михайличенка пропонуємо відвідувачам «Краснопілля Інфо» цю статтю.
Можливо, у частини читачів виникнуть запитання чи застереження щодо завеликого обсягу статті, «надмірного» нагромадження понять, термінів та ідей (у тому числі до назви статті)… В той же час це свідчить про непересічність постаті Гната Михайличенка, унікальність та багатоплановість його творчої спадщини, якій судилося стати яскравою і неповторною сторінкою української культури. Пропонована стаття цінна також тим, що дає одну з найповніших бібліографій літературно-критичних праць про творчість Гната Михайличенка.
http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/3402/3/Spheres2012.pdf
Spheres of Culture / Ed. by Ihor Nabytovych, 2012, Vol. 2.
Галина Яструбецька
ТРАНСЦЕНДЕНТНИЙ НАТУРАЛІЗМ БЛАКИТНОГО РОМАНУ ГНАТА МИХАЙЛИЧЕНКА
Відомий літературний критик Олександр Білецький, аналізуючи українську прозу станом на 1925 рік, виокремив сім основних письменників: Андрія Заливчого, Михайла Івченка, Мирослава Ірчана, Григорія Косинку, Валер’яна Підмогильного, Миколу Хвильового і Гната Михайличенка. Всі інші, на думку дослідника, «потроху виявляли свою творчу індивідуальність» [7, 133]. Гнат Михайличенко у критичній свідомості перших десятиліть ХХ століття закріпився як лірик, імпресіоніст і символіст. Стильова парадиґма його Блакитного роману включала «лірику чистої води» (Б. Тиверець), «ліричну п’єсу на зразок симфоній А. Бєлого» (М. Зеров), «ліричну сповідь» (авторське означення), «червону символіку» (В. Коряк), «чистий символізм в поєднанні з революційним змістом» (А. Лейтес), «ідеологічно пророблену символіку», «невідомий стиль доби» (М. Доленго), «ритмічну прозу» (В. Поліщук). Щодо творчости Г. Михайличенка загалом, то, критика, сходилась на визнанні «своєрідного імпресіоністично-символістського стилю» (М. Доленго). Імпресіонізм адресували новелістиці, символізм – Блакитному роману.
Continue reading →
Після Громадянської війни і проголошення торжества Радянської влади на території колишньої Російської імперії тодішнім урядом на чолі з Йосифом Віссаріоновичем Сталіним була поставлена мета якнайшвидшої побудови комуністичного суспільства спочатку на території Радянського Союзу, а потім – на всіх континентах земної кулі. Для вирішення цієї мети сталінський уряд з багатьох методів цивілізованого правління народом обрав “найцивілізованіший” – диктатури пролетаріату, а точніше – середньоазіатського терору.
