Напередодні Дня захисника Вітчизни у Сумах було відкрито меморіальну дошку на честь Героя Радянського Союзу Сергія Гребченка. Вона з’явилася на будинку по вулиці Новомістенській – там, де жив Герой разом із родиною. Ініціював встановлення пам’ятного знака сумський історичний клуб імені Булатовича за підтримки ветеранських організацій.
Народився Сергій Сергійович Гребченко в селі Малий Бобрик, закінчив 7 класів Великобобрицької семирічної школи, працював у колгоспі ім. Кірова на різних роботах. Восени 1939 року був призваний на військову службу. Його, як здібного солдата, направили на навчання в Ленінградське піхотне училище. Тут і застала його війна. За уміле керівництво, особисту мужність і відвагу, виявлені в боях проти німецько-фашистських загарбників, 26 березня 1944 року командиру взводу третього військового батальйону С. Гребченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Далі пропонуємо Вашій увазі статтю, яка була надрукована в районній газеті “Перемога”, датована 23 лютим 1945 року:
ВІН – НАШ ЗЕМЛЯК
Він народився в тому році, що й доблесна Червона Армія: в тисяча дев’ятсот вісімнадцятому… Його біографія схожа на біографію міліонів подібних йому юнаків і дівчат.
У нього рано не стало батька й матері. Сирітське життя змалку привчило його до дисципліни і подолання труднощів. В родині було ще дві менших від нього сестри і старший на чотири роки брат. Жили вони всі вкупі, поки й стали дорослими…
Рідним батьком й матір’ю для сиріт Гребченкових був колгосп імені Кірова (село Малий Бобрик). Від нього вони одержували повсякденну допомогу.
Старший Іван згодом почав працювати на різних колгоспних роботах, а Сергій став пастухом громадської худоби.
Енергійний, цікавий до всього підліток, Сергій на пастівнику проводив час за книгами. Погожими літніми днями, коли огрійливе сонце милувалося з високості земним життям, а на луках духм’яніли квіти, хлопець, як у цілющу воду, поринав усіма думками в сторінки книжок. З них він дізнавався про незлічених героїв минулого нашої неосяжної Батьківщини, які в боротьбі з ворогами всіх мастей відстояли її честь і незалежність.
Світило сонце, духм’яніли квіти, щебетали пташки, мирно паслася на соковитих луках худоба, співали бадьорих пісень дівчата й хлопці, збираючи запашне сіно, а Сергій читав про Щорса, Пархоменка, Чапаєва, Олександра Невського… Хлопцеві врізалися в пам’ять слова великого полководця:
– Хто з мечем прийде на нашу землю, той від меча й загине!
Підліток ще й припустити не міг, що на нашу вквітчану щастям і багатством землю, нападе хижа страшна звірюка – німецько-фашистські загарбники.
…Сергій виріс у міцного мужнього юнака. Його покликали в ряди Червоної Армії. Коли ворог нав’язав нам війну, Сергій Сергійович Гребченко був уже досвідченим, добре навченим сталінським воїном.
Батьківщина й народ наказав тов. Гребченку громити ворога без промаху, і він його саме громив і громить.
…Були тяжкі дні: під великим натиском ворога наші війська відходили на схід. Як і всі червоні воїни, Сергій Сергійович ніс у серці віру у неминучий розгром німецьких загарбників. В усій повноті поставало в його свідомості значення сталінських слів: «…гітлерівська фашистська армія… може бути розбита і буде розбита…» і ще одне запам’ятоване в дитинстві: – Хто з мечем прийде на нашу землю, той від меча й загине!
Почалися нечувані в історії людства битви. Ворог був зупинений, зім’ятий і під натиском Червоної Армії тікав на захід.
В усіх боях на фронтах Вітчизняної війни лейтенант тов. Гребченко відзначився, як один з найкращих загартованих сталінських воїнів. Йому присвоєно високе звання – Герой Радянського Союзу.
Взвод розвідників, яким командує Сергій Сергійович Гребченко, з червня по вересень минулого року знищив 500 солдатів і офіцерів противника і 400 німців узяв в полон.
Тов. Гребченко перебуває в Діючій Армії. Він штурмує ворога у його фашистському лігві. Він мстить ворогові за горе і сльози своїх земляків, що тимчасово були під фашистським чоботом.
Звістка про подвиги знатного земляка облетіла всіх колгоспників і колгоспниці артілі ім. Кірова. Натхненні ратними подвигами тов. Гребченка, кіровці на загальних зборах колгоспу зобов’язалися так працювати на колгоспних ланах і на фермах, щоб бути гідними славних справ свого земляка.
Своєю самовідданою працею вони наближають той день, коли ворог остаточно буде розбитий і Сергій Сергійович повернеться додому, в свій рідний колгосп.
Ол. ШКИРЯ
23 лютого 1945р.
Джерело:
http://krasnews.at.ua/news/pro_geroja_nagaduvatime_memorialna_doshka/2012-03-01-1551
01.03.2012
Про Героя нагадуватиме меморіальна дошка
