Віктор Сергійович Нагорний народився 26 жовтня 1922 року в селі Угроїди, нині селище Краснопільського району Сумської області, в родині робітника. Закінчив 7 класів початкової середньої школи, працював слюсарем на заводі в місті Суми, займався в аероклубі. З 1940 року в Червоній Армії, рік по тому закінчив Чугуївську військову авіаційну школу пілотів. З серпня 1942-го в діючій армії. До вересня 1942 року служив у 297-му ВАП; потім – 27-му ВАП; по травень 1945 – в 293-му ВАП.

До лютого 1944 року командир ланки 293-го винищувального авіаційного полку (11-й змішаний авіаційний корпус, 15-а Повітряна армія, 2-й Прибалтійський фронт). Літаючи на Як-1, брав участь у боях під Сталінградом. Ядро 293-го авіаполку, яким командував Олександр Іванович Кетов, складали майстри стрімких атак, справжні радянські аси Григорій Олійник, Микола Логвиненко, Сергій Сафронов. 24 серпня 1943 року всім трьом було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Схожі на них були Григорій Яроцький, Іван Мороз, Микола Спєвак. Віктор Нагорний виявився гідним служити поряд з такими асами. Він зарекомендував себе відважним льотчиком, відмінно володіючи технікою пілотажу. До лютого 1944 року старший лейтенант В. С. Нагорний здійснив 169 бойових вильотів, беручи участь у 59 повітряних боях, збив особисто 19 і в складі групи 6 літаків супротивника.

1 червня 1944 року за мужність і військову доблесть, проявлені в боях з ворогами, удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Всього до травня 1945 зробив близько 250 бойових вильотів, збив 25 літаків противника особисто і 6 – у групі з товаришами. Після війни продовжував служити у ВПС. У 1950 році закінчив Вищу офіцерську льотно-тактичну школу. З 1960 року підполковник В. С. Нагорний – в запасі. Жив у місті Суми. Працював на заводі електронних мікроскопів. Трагічно загинув 12 липня 1964 року. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора (двічі), Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки (чотири рази), медалями.

* * *
…На переправі біля Сталінграду горіли баржі, цистерни з пальним. Суцільна димова завіса, що простягнулася вздовж річки, служила надійним укриттям для радянського повітряного мисливця. Одного разу в димових хмарах Віктор Нагорний ледь не зіткнувся з Ме-109 під номером “7”. Машину цього фашистського аса добре знали на фронті. Німець пройшов повз, не зробивши жодного пострілу. Наступного дня вони знову зустрілися і на цей раз вступили в бій. Але поєдинок закінчився безрезультатно. Розв’язка наступила тільки при 3-й зустрічі.

Німецький ас вирішив будь-що-будь збити радянського льотчика. Нагорний розумів, що має справу з майстром повітряного бою. Радянський льотчик вправно маневрував, кожен раз йшов з-під вогню, прагнучи зайняти найвигідніше положення для атаки. І ось Нагорний повів машину в лобову атаку. В останню хвилину у ворога здали нерви. Повертаючи вбік, він підставив днище свого літака під град куль і снарядів. На аеродромі друзі привітали Нагорного з перемогою. А незабаром йому вручили незвичайний бойовий трофей – уламок кіля від збитого ним Ме-109 з 13 червоними прямокутниками – символами перемог, здобутих німецьким пілотом.

У небі Сталінграда були випадки, коли один наш льотчик зустрічався в повітрі з кількома літаками противника, вступав з ними в бій і виходив переможцем. Так було, наприклад, і з лейтенантом Віктором Нагорним, який в нерівній сутичці з 4 Ме-109 збив 2-х з них, а 2 інших звернув на втечу. При такому ж співвідношенні сил і точно з такими ж результатами провів бій і Григорій Гультяєв, так само став згодом Героєм Радянського Союзу.

67 бойових вильотів здійснив у сталінградському небі уродженець Сумщини льотчик-винищувач В. Нагорний. 10 ворожих літаків знищив влучним вогнем цей хоробрий комсомолець. Пізніше Нагорний бився на Кубані, в Білорусії і Прибалтиці, брав участь у ліквідації Курляндського угрупування. Воював вже на Як-9.

…У травні 1943 вісімка наших винищувачів прикривала наземні війська в районі станиці Неберджаєвська. В повітрі льотчики зустріли велику групу німецьких бомбардувальників і винищувачів і вступили з ними в бій. Наші пілоти засмутили бойовий порядок противника, перешкодивши йому скинути смертоносний вантаж на радянські війська. 5 літаків втратив ворог у цьому бою. Одного бомбардувальника збив Віктор Нагорний. У цьому ж районі ланка старшого лейтенанта Нагорного незабаром знову зустріла 25 бомбардувальників і 10 Ме-109. Смілива атака радянських льотчиків внесла паніку в ряди противника. В безладді скинувши бомби на розташування своїх військ, ворог стрімко залишив поле бою. Переслідуючи противника, Віктор Нагорний першими ж пострілами збив одного “юнкерсів”. В короткій сутичці німці втратили 4 бомбардувальники та винищувачі. Всі наші літаки повернулися на свій аеродром.
Віктор Нагорний (справа в першому ряду) з товаришами по 293-му ВАП.

Командира ланки 293-го винищувального авіаполку Віктора Нагорного природа наділила великими здібностями до льотної справи. Льотчик вільно відчував себе в повітрі, знаходив вихід із найскладніших положень, мав дар чіпким поглядом “бачити” небо бою, блискавично оцінити обстановку і прийняти рішення, що забезпечує перемогу. Одного разу при супроводі штурмовиків перед його очима постала така картина. Назустріч йшли 3 групи ворожих винищувачів: у верхньому ярусі 4 FW-190, у другому – 6, внизу на бриючому неслися 4 Ме-109. Для “Ілів” створилася велика загроза. Нагорний негайно перебудував бойовий порядок своєї групи “Яків”. На флангах шеренги штурмовиків зайняли місце пари винищувачів безпосереднього прикриття, з перевищенням йшла ударна група, від якої відвалилась пара – і, круто спікірувавши, перейшла на бриючий політ. Штурмовики йшли до мети, не змінюючи курсу. Четвірка “Яків” вступила в бій з “Фоккерами”, націленими на “Ілів”. Винищувачі щільно прикрили групу від атак на флангах. Внизу пара “Яків” запобігла спробі ворожих літаків атакувати групу на малій висоті. Штурмовики виконали завдання і повернулися на свій аеродром. Згодом командир полку Олександр Іванович Кетов, досвідчений в боях винищувач, не раз ставив у приклад рішення Нагорного та дії його відомих у складній обстановці, відзначаючи особистий успіх ведучого, який збив ще один ворожий літак.

Фронтовий поет у ті дні писав про повітряного бійця так:

Кто в атласной синеве просторной
Тронул солнце остриём крыла?
Это снова капитан Нагорный
Вышел на геройские дела.

Если с ненавистными врагами
В бой вступил он в небе голубом,
Самолёты с чёрными крестами
Падают, сожжённые огнём…

До лютого 1944 року командир ланки 293-го винищувального авіаційного полку старший лейтенант В. С. Нагорний здійснив 169 бойових вильотів, у 59 повітряних боях особисто збив 19 і в групі 6 літаків супротивника. Указом Президії Верховної Ради СССР від 1 липня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, старшому лейтенанту Віктору Сергійовичу Нагорному присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка” (№ 4042).

 

До травня 1945 року капітан В. С. Нагорний здійснив близько 250 успішних бойових вильотів. Воював на Сталінградському, Південному, Північно-Кавказькому, Брянському і 2-му Прибалтійському фронтах. У повітряних боях відважний льотчик-винищувач знищив 25 літаків супротивника особисто і 6 – у складі групи.

 

Після війни Віктор Сергійович продовжував службу у ВПС СРСР. У 1950 році закінчив Вищу офіцерську льотно-тактичну школу.

З 1960 року підполковник В. С. Нагорний – в запасі. Жив в обласному центрі України – місті Суми. Працював на заводі електронних мікроскопів. 12 липня 1964 року трагічно загинув. Похований у Сумах на Центральному кладовищі.

За матеріалами сайту http://airaces.narod.ru

Джерело:
http://airaces.narod.ru/all0/nagorny.htm
http://krasnews.at.ua/publ/rozpovidi_pro_zemljakiv/geroji_nashogo_kraju/povitrjanij_mislivec/16-1-0-27
19.09.2009
ПОВІТРЯНИЙ МИСЛИВЕЦЬ

 

 

 

 

 

 

Розповідь про Віктора Нагорного на сайті «Герои страны»:
http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=2923
Нагорний Віктор Сергійович
26.10.1922 – 12.07.1964
Герой Радянського Союзу