На краснопільських сайтах вперше ця меморіальна стаття була оприлюднена у 2008-му («Краснопілля», krasnopillya.com.ua) і 2010-му («Краснопілля Край Слобожанський», krasnews.at.ua) роках. Нинішня публікація наводиться з невеликими редакційними змінами, а також з урахуванням зміни назв вулиць (вулиця Колгоспна стала Калиновою).

Замість вступного слова

Цей нарис про жертв 1933-го на кутку Коломиївка селища Краснопілля.

Всі фактичні дані, які тут наведені, записані восени 1989 року за спогадами моєї бабусі, Онопрієнко (дівоче прізвище Кучеренко) Орини Семенівни, 1912 року народження, яка у 1933 році проживала на кутку Коломиївка. Це спроба згадати поіменно всіх сусідів, які не дожили до осені 1933-го.

Онопрієнко Орина Семенівна. Світлина 1980-х років

Зараз цей куток складається з чотирьох вулиць (власне Коломиївки, а також Матросова, Польової і Калинової), а тоді він мав одну спільну назву. Тут буде наведений подвірний список жертв голодовки 33-го всієї нинішньої вулиці Коломиївка та частини двох вулиць (Калинова та Матросова), що до неї прилягають. По вулиці Коломиївка вказані номери садиб за нумерацією станом на 1989 рік (рік запису спогадів). По кожному двору вказаний склад сім’ї до катастрофи 1932-33 років і кількість померлих у той страшний рік. З метою максимального збереження відомостей про той час та надання можливості всім, хто це прочитає, скласти власне уявлення про масштаб тієї трагедії, не пропущені і ті двори, де ніхто не помер.

Інші необхідні пояснення:
1) кожен рядок відповідає сім’ї, що жила в одному сільському дворі;
2) всі двори йдуть послідовно у тому порядку, як вони були розташовані у 32-33-му роках (на деяких місцях зараз дворів немає);
3) можливо, не у всіх випадках названі «справжні» (паспортні) прізвища, деякі прізвища можуть бути «вуличними», такими, як їх звали сусіди по кутку.
По-перше, у 1933-му у наших земляків не було паспортів (селянам таку «розкіш» мати було «нє положено»), так що достеменно сказати, яке в кого було «справжнє» прізвище, – не таке вже й елементарне завдання. По-друге, людська пам’ять не зовсім досконала (хоча у старих людей вона все-одно набагато краща, ніж у сучасників; особисто я, наприклад, зовсім не впевнений, що через 55 років після навіть такої страшної події згадав би стільки імен). Ну і по-третє, в людській пам’яті краще зберігаються саме живі, народні імена.

Світлій пам’яті моїх родичів та земляків присвячується

Західний край нинішньої вулиці Калинової:

Сім’я Цибульків (2 душі, чоловік Тимофій, дружина, сім’я бездітна) – голод пережили.
Сім’я Калюжних (4 душі, чоловік Макар, дружина Антоніна, дорослий син Юхим, невістка) – померли всі, крім невістки.
Сім’я Калюжних (4 душі, чоловік, дружина, дві доньки) – померли батьки.
Сім’я (прізвище не збереглося) (2 душі, дід, баба) – голод пережили.
Сім’я Калюжних (7 душ, чоловік Карпо, дружина, донька Галя, син Іван, невістка Галя, двоє їх дітей) – померли всі, крім невістки Галі.
Сім’я Калюжних (5 душ, чоловік Григорій, дружина Софія, троє дітей) – померли всі, крім одного сина Івана.
Сім’я Жаботинських (6 душ, чоловік Семен, дружина, син, невістка, дві доньки) – померли всі.

Вулиця Коломиївка (у напрямку з півдня на північ, на початку рядка вказана сучасна вулична нумерація):

(№ 26) Сім’я Жаботинських (7 душ, чоловік Петро, дружина, п’ятеро дітей) – померли всі діти.
(№ 24) Сім’я Бесарабів (7 душ, чоловік Яків, дружина Василина, п’ятеро дітей) – померли двоє дітей.
(№ 22) Сім’я Бесарабів (мати, кілька дітей) – помер один син.
(№ 20) Сім’я Минченків (чоловік, дружина, кілька дітей) – померли всі.
(№ 18) Сім’я Кунців – померла стара мати.
(№ 16) Сім’я Жаботинських (2 душі, чоловік Никифор, дружина, сім’я бездітна) – голод пережили.
(№ 14) Сім’я (мати Віра, кілька дітей) – померли всі, крім сина Кузьми і доньки Одарки.
(№ 12) Сім’я Несторів (5 душ, чоловік, дружина, троє дітей) – померли всі.
(№ 10) Сім’я Журавлів (3 душі, чоловік, дружина, донька) – сім’я вижила, бо їм «повезло» – перед 1932-м розкуркулили і відправили в Сибір, звідки після 33-го повернулися. В зиму 32-33-го в їхній хаті жив міліціонер.
(№ 8) Жила одна вдова – голод пережила.
(№ 6) Сім’я Бесарабів (мати, донька, троє внуків – Іван, Настя, Прокіп) – померли всі діти.
(№ 4) Сім’я Бесарабів (чоловік Борис, дружина, кілька дітей) – померли всі діти, крім сина Якова.

Західний край нинішньої вулиці Матросова:

Сім’я Храпків (чоловік Михайло, дружина, кілька дітей) – померла мати і двоє дітей.
Сім’я Капинусів (чоловік Григорій, дружина, діти (малих дітей не було)) – вижили, бо виїхали на заробітки до Токмака Запорізької області.
Сім’я Капинусів (чоловік Яків, дружина, кілька дітей) – померли всі, крім двох дітей.
Сім’я Прокопа Бесараба (точні дані про склад сім’ї невідомі) – помер батько, троє дітей.
Сім’я Бесарабів (даних про склад сім’ї немає) – помер старий батько.
Сім’я Роєвських (даних про склад сім’ї немає) – померла стара мати.
Сім’я Івана Гладушка (даних про склад сім’ї немає) – вижили всі.

Сім’я Кучеренків (сім’я автора цих спогадів – Онопрієнко (Кучеренко) Орини Семенівни: дід Майборода Антон, дід Кучеренко Петро, батько Кучеренко Семен, мати Одарка Антонівна, діти – Орина, Василь, Галя) – померли всі, крім батька Семена і доньки Орини.
Пом’янемо також родичів моєї бабусі по матері, які жили в той час на іншому кутку – Чернеччина (зараз вулиця Пушкіна):
Сім’я дядька Майбороди Єгора Антоновича (дядько, дружина Поля, донька Галя) – померли всі.
Сім’я дядька Майбороди Григорія Антоновича (дядько, дружина Віра, сини Василь та Яків) – померли дядько та син Яків.
Сім’я тітки Уляни Антонівни (чоловік, тітка Уляна, двоє синів) – померли всі, крім чоловіка.

Продовження списку жителів західного краю нинішньої вулиці Матросова:

Сім’я Гладушка Антона (даних про склад сім’ї немає) – помер батько.
Сім’я Гладушків (даних про склад сім’ї немає) – вижили, бо були перед цим розкуркулені і вивезені в Сибір.
Сім’я Калюжних (чоловік Іван, дружина Дуня, кілька дітей) – померло двоє синів: Василь та Іван.
Сім’я Жаботинських (дід, баба, батько, мати, діти) – померли дід і баба.
Сім’я Бесарабів (батько, мати, син) – вижили всі.
Сім’я Бесарабів (даних про склад сім’ї немає) – не помер ніхто.
Сім’я Бесарабів (дід, баба, батько, мати, діти) – померли дід і баба.

Буду вдячний всім, хто зможе уточнити чи доповнити цей мартиролог.
Душі наших невинно убієнних родичів дивляться на нас. Всі їхні імена мають бути згадані.

Сергій Онопрієнко

***

Замість епілогу

На першій ілюстрації: супутниковий знімок кутка Коломиївка. Орієнтовний ареал сільських дворів, про які йдеться у спогадах, позначений на знімку рамкою жовтого кольору. Як бачимо, у цій статті згадані імена жертв меншої частини кутка Коломиївка. А скільки ж їх було на всьому кутку? А скільки у всьому Краснопіллі? А скільки потрапило до «офіційного» Мартирологу – Національної книги пам′яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, виданої у 2008 році? Розшукайте сторіночку з Краснопіллям… І зробіть висновки…