Вже півтора роки рашистська федерація випробовує український народ на міцність, єдність, витривалість, стресостійкість та всі інші людські якості. Ворог знищує мирне населення та інфраструктуру нашої держави. Весь цей час Угроїдський старостинський округ був свідком прикордонних подій з перших днів повномасштабного вторгнення росії до нашої держави. Повз село з 11 години ранку 24 лютого 22-го року до 17-ї години безперервно рухались колони танків у напрямку села Осоївка. Пані Любов з подругою у бінокля з горища почали рахувати одиниці техніки.

Коли відлік перевищив сотню, то залишили цю справу. Лише пильнували чи, не поверне ворожа техніка до Угроїд. Минулося…

Лише сім кілометрів відокремлюють Угроїди від ворожого кордону. Жителі селища навчились жити під звуки вибухів та обстрілів, що лунали десь неподалік. Але 30 травня 2023-го ворожі снаряди вперше влучили у самісінький населений пункт, по складському приміщенню місцевого сільгоспвиробника.

– У якому, на той час не було не лише військовослужбовців та зброї, але й картоплі, на вирощуванні якої спеціалізується господарство. Того травневого дня у селищі постраждав двоповерховий будинок, ще декілька будинків зазнали пошкоджень. З того дня Угроїди живуть у постійному страху несподіваних «прильотів» та постійного відновлення ушкоджень. Від прямого влучання в будинок одна жінка втратила кінцівку, її син теж був поранений та прооперований. Родина втратила житло.

Але завдяки підтримці Краснопільської селищної ради, сім’ї було придбано оселю у сусідньому селі Наумівка, – розповідає староста Угроїдського старостинського округу Віталій Миколайович Кириченко.

ЛЮБОВ ПРОКОПЕНКО: «ТО БУВ СОНЯЧНИЙ ЛИПНЕВИЙ ДЕНЬ»

22 липня Любов Андріївна розпочала прибирання, аби причепурити свою оселю до престольного свята Пророка Іллі. Винесла на сонечко перини та подушечки.

Відчинила вікна свого будинку для провітрювання, що і врятувало оселю від руйнування під час вибухів. «І тут пролунав такий жахливий свист, що яким би ти сміливим не був, не злякатись не можливо», – згадує жінка. Боячись не встигнути дістатись погреба, вона причаїлась у найпотаємнішому куточку будинку: «Мною заволодів страх і відчай. Слова молитви не згадувались. Все навколо тріщить, свистить, грюкає, розлітається…. І раптом тиша. Але її порушив галас сусідки Алли про допомогу. Вмить забувся страх пережитого і можливості нових прильотів. На думці було одне: «Мушу йти на допомогу. Такі ми, українці». Одночасно на допомогу бігли Кондратенки Ліда і Віталій, Савченко Таня, Нікулін Ігор. Побачили сусіди Аллу геть всю закривавлену. Вона просила покликати маму. Цю місію було доручено пані Любі. Але жінка, поспішаючи сільською дорогою, вирішила зупиняти військові автівки, аби Аллі надали допомогу. Одне авто зупинилось. Військові поспішили оглянути поранену, і один з них надав першу професійну медичну допомогу.

Його звали Віктором. Потім на авто військові під постійними обстрілами й госпіталізували тяжко поранену Аллу до Краснопільської лікарні.

ПІСЛЯ ТЯЖКИХ ПОРАНЕНЬ АЛЛА ВЕСЬ ЧАС БУЛА У СВІДОМОСТІ

На своєму городі працювала Алла Козакова, коли почали лунати вибухи. Жінка поспішала в укриття, але снаряд влучив прямісінько до її будинку. Від поранення осколками Алла впала біля хвіртки господарського двору і кликала на допомогу. Вона бачила і відчувала, що її ногу відірвано трішки вище ступні і ледь тримається її тіла.

Були поранення у живіт. На крик прибігли сусіди. Але допомогу надав військовий, професійно наклавши джгута на ногу. Чим і врятував Аллі кінцівку. Чоловіка звати Віктор. Він попрямував до автівки, обіцяв повернутись, але так і не повернувся. Пізніше Алла дізналась, що тоді чоловік теж отримав поранення. Осколки наздогнали і сусідів. Під обстрілами Аллу військові транспортували до Краснопільської лікарні. Жінка лежала, а військовий підтримував її нутрощі. Разом з нею в машині були ще поранені. Серед них і сусід Сергій, який, на жаль, помер дорогою https://krasnews.com.ua/nezabutni-imena/rozbyte-sercze-materi/

Після надання допомоги жінку перевезли до однієї з Сумських лікарень, де її було прооперовано.

Коли прийшла до свідомості після наркозу і побачила ногу, то неймовірно зраділа. Адже не сподівалась, що її буде врятовано. Там же, у лікарні, на інвалідному візку до Алли в палату завітав і Віктор, який теж лікувався після поранення.

Зараз Алла перебуває під наглядом своєї мами Раїси. Вдома лікують і стіни. Її ж будинок не придатний для проживання. Проте Алла перебуває у доброму гуморі. Багато жартує і має чимало планів на майбутнє. Виїздити ж після пережитого, з рідних Угроїд не планує

ЖИТТЯ ТРИВАЄ

Незважаючи на жорстокі ворожі обстріли, нещодавно жителі селища Угроїди вийшли на ремонт місцевої дороги. Староста Віталій Кириченко організував підвіз необхідного матеріалу і разом з односельчанами взяв до рук лопату.

У селищі функціонують торгові точки. Проводить прийом сімейний лікар. Організовано систематичну роботу стоматології. Незважаючи на постійні обстріли, спеціалісти з обласного центру не залишають своїх пацієнтів. Жителі Угроїд отримують гуманітарну допомогу у вигляді продуктових наборів. Завдяки гуманітарній місії «Проліска» вчасно проводиться покрівля дахів та відновлення вікон після ушкодження ворогом. Оперативно проводиться відновлення електропостачання. Люди працюють на присадибних ділянках. Хоча будь якої миті може розпочатись ворожий обстріл.

На сьогодні, за словами старости, в Угроїдах проживає близько двох тисяч мешканців. Сам же Віталій Миколайович доглядає стареньку маму і навіть під час затишшя приймав у гостях маленьких внучок, які проживають у Сумах і давно не були у дідуся з бабусею через постійні обстріли.

А ТИ СІЙ КВІТИ

Одним з найпривабливіших місць селища Угроїди стало лавандове поле. Цей оазис краси і аромату створила на своїй садибі родина Світлани Ганночки. Хоча зараз жінка з сім’єю і проживає у обласному центрі та з лютого і до літа всі були у рідному селі.

Робота відволікала, але впевненості, що урожай буде зібрано, і можна буде надалі працювати в Угроїдах, не було. Гарно відпрацювали сезон 2021 року. Готувались до 2022-го. Війна і наша прикордонна зона позбавила підприємців відвідувачів, а людей можливості приїздити на фотосесії та помилуватись красою лаванди. Але урожай зібрали. Є з чим працювати до нового сезону.

Родина вже дуже багато пережила, щоб здаватись, і не готова відмовитись від своєї мрії. Шукає способи і варіанти, як врятувати та продовжити справу. На сьогодні біля будинку обробляється до 20 соток і 0,5 у полі.

Планує ще створити лавандову ділянку далі від кордону, але ж і в Угроїдах під звуки вибухів та часті «прильоти» залишаються відданими своїй мрії.

І. ЗАГОРУЛЬКО, ГАЗЕТА “ПЕРЕМОГА”

Джерело:
https://krasnews.com.ua/gromada/ugroyidy-nas-ne-zlamaye-vijna/
16.10.2023
ГРОМАДА
УГРОЇДИ – НАС НЕ ЗЛАМАЄ ВІЙНА