Monthly Archives: Серпень 2015

Синьо-жовтий бойовий стяг Главі держави вручив наш земляк-краснопільчанин молодший сержант Павло Деревицький

150827_P_Derevytskyi1Під час зустрічі з особистим складом підрозділів Збройних сил Україні в місті Чугуєві Харківської області військовослужбовці вручили президенту Петру Порошенку прапор України, під яким воювали в зоні АТО. Синьо-жовтий стяг голові держави вручив наш земляк-краснопільчанин молодший сержант Павло Деревицький. З цим прапором бійці 81-ї бригади брали участь у бойових діях на Донбасі.

Президент України Петро Порошенко став на коліно, приймаючи прапор 81-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ.
150827_P_Derevytskyi2
“В Чугуєві, звідки на передову відправили сотні одиниць бойової техніки, молодший сержант Павло Деревицький вручив мені цей прапор, який з бійцями 81-ї окремої аеромобільної бригади пройшов Авдіївку, Піски, Водяне, Донецький аеропорт. Continue reading

Олександр Якович Ладний – доктор медичних наук, професор

150821_O_Ladnyi
Ладний Олександр Якович (25.04.1940, с. Запсілля Сумської обл. — 4.05.2008, Львів) — професор кафедри фтизіатрії і пульмонології (від 1995).

Закінчив медичний факультет Львівського медичного інституту (1963).

Працював: дитячий хірург 4-ї міської лікарні Львова (1963-64); торакальний хірург (1964-67), завідувач торакального відділу (1967-76) пульмонологічної лікарні Львівської залізниці; заступник головного лікаря (1976-78), головний лікар (1978-81) Львівського обласного протитуберкульозного диспансеру; заступник завідувача (1981-87), завідувач (1987-90) Львівського облздороввідділу; асистент (1990-93), доцент (1993-96), професор (від 1996) кафедри фтизіатрії та пульмонології Львівського медичного університету.

Кандидат медичних наук (1988), доцент (1993), доктор медичних наук (1994), професор (2001). Заслужений лікар України (2004).
Continue reading

Віктор Михайлович Лупир – вчений-морфолог зі Славгорода

150821_V_Lupyr
Віктор Михайлович Лупир, професор, доктор медичних наук, академік Української академії національного прогресу та Міжнародної академії інтегративної антропології

В.М. Лупир народився 3 березня 1938 року в смт Славгород Краснопільського району Сумської області в сім’ї службовців. Початок його трудової діяльності був типовим для молоді післявоєнного часу – навчання в професійно-технічному училищі, робота на заводі, служба в лавах Радянської армії, участь в освоєнні цілинних та перелогових земель. І все ж таки доля не обійшла здібного й працелюбного юнака, який з дитинства мріяв отримати професію лікаря. У 1962 р. він став студентом лікувального факультету Харківського медичного інституту, в славетних стінах якого повною мірою розкривається талант майбутнього вченого-морфолога.
Continue reading

Знай наших!

150819_3_L_Zhabotynskyi1
Були колись богатирі!

Хто сьогодні не знає ім’я нашого славного земляка, неодноразового олімпійського чемпіона, важкоатлета Леоніда Жаботинського? Свого часу це прізвище лунало на весь світ! Та виявляється, Леонід Іванович був не єдиним богатирем у родині Жаботинських. Наприклад, у с. Васюки до війни жив дядько олімпійського чемпіона Василь Лукич Жаботинський, про силу якого в цих краях і досі пам’ятають старожили.

Ці розповіді від знайомих неодноразово чув і житель Новоолександрівки В.А. Корх.  Володимир Андрійович залюбки поділився своїми записами про богатиря Василя Жаботинського.

– В.Л. Жаботинський народився у 1912 році. До Васюків з Успенки його батько разом з сім’єю перебрався у 1925 році, – розповідає Володимир Андрійович. – Люди згадували, що Василь Лукич був трішки вище середнього зросту, але вирізнявся надто кремезною статурою. Він носив чоботи 50 розміру, в яких розшивав халяви і викидав клинки, бо інакше не влазили товсті, як колоди, ноги.
Continue reading

Отець Іван МАЛЮК: НАМ НІЧОГО ДІЛИТИ, БО МОЛИМОСЯ ОДНОМУ БОГУ!

150819_UPCKP1Посада цього чоловіка, на перший погляд, звучить доволі гучно: Благочинний Краснопільського Благочиння, настоятель храмів Покрова Пресвятої Богородиці, Успіння Божої матері. Оце, зрештою, і все Благочиння отця Івана Малюка, принаймні поки що. Попри те, що до Краснопілля він переїхав менше року тому, але вже здобув добру славу серед місцевих жителів, згуртував навколо себе хоч і нечисленну, але дружню громаду. В цьому немає нічого дивного, адже у спілкуванні отець Іван напрочуд щирий і відвертий. Що привело його до Краснопілля, як зустріли його місцеві жителі і з якими повсякденними проблемами зіштовхнувся – відповіді на ці та інші питання він дав під час нашого інтерв’ю.

– Родом я із Львівської області. Сан священика отримав 14 років тому, – починає знайомство отець Іван. – Служив в одному з маленьких сіл Лохвицького району Полтавщини. На жаль, сьогодні це село майже зникло. Тоді звернувся до архієпископа Сумського і Охтирського УПЦ КП Мефодія, який запропонував на вибір очолити Благочиння у Великописарівському або Краснопільському районах. Коли ж вперше відвідав Краснопілля, усі сумніви, що залишусь саме тут, відразу зникли.

Чесно кажучи, я не сподівався, що місцева громада так добре мене прийме, адже район прикордонний. Та згодом дізнався, що у краснопільчан – козацьке коріння, люди свободолюбові, працьовиті, словом, я задоволений. Щонеділі у нас служба, молимося, і так просто люди заходять. Відчувається, що люди тягнуться до духовності.
Continue reading

Українські боги Олімпу: кумир Шварценеггера

150818_L_Zhabotynskyi1
Важкоатлет Леонід Жаботинський п’ять років носив титул найсильнішої людини планети

На церемонії закриття Олімпіади 1964 року в Токіо прапор СРСР ніс новий олімпійський чемпіон з важкої атлетики Леонід Жаботинський. Згідно з правилами, проходячи мимо ложі імператора Японії Хірохіто, прапороносець повинен був злегка нахилити прапор на знак пошани. Але радянський богатир, який ніс важкий прапор однією витягнутою рукою, цього не зробив. Таку поведінку розцінили, як виклик, і після повернення додому Леонід не отримав ордена, яким нагородили його товаришів чемпіонів.

З легкої атлетики у важку

Леонід Іванович Жаботинський народився 28 січня 1938 року в селі Успенка Краснопільського району на Сумщині. У 1941 році сім’я Жаботинських перебралася до Харкова, де і почалася кар’єра майбутнього чемпіона.

Любов до спорту Льоні прищепив батько, котрий і сам був завзятим спортсменом-аматором. Він неодноразово говорив Леонідові: «Замість того щоб вештатися без діла та по двору бігати, займався б краще спортом, ходив би на стадіон». Льоня послухався і пішов на легку атлетику – метання диска і штовхання ядра. Після восьмого класу він почав працювати на Харківському тракторному заводі й навчатися токарній справі. Майстер, у якого вчився Жаботинський, був громадським тренером з боксу, і Льоня, не кидаючи легкої атлетики, почав займатися і боксом.
Continue reading

На вершині Олімпу

150818_1_L_Zhabotynskyi1
Темна ніч. Спить Успенка. Тільки два хлопчики, схилившись над столом, під керосиновою лампою захоплено читають «Тараса Бульбу».

Такими словами розпочинає свою книгу «На вершині Олімпу» наш земляк, уродженець с. Успенка (тепер північно-східна околиця Краснопілля), Леонід Іванович Жаботинський.

28 січня цього року вся спортивна громадськість України і світу вшанували Леоніда Івановича з ювілеєм – 75-річчям з дня народження. Його спортивні здобутки  протягом багатьох років дивували, без перебільшення, всіх людей планети. Неодноразовий переможець внутрішніх чемпіонатів Радянського Союзу, багато разів здобував чемпіонство на змаганнях важкоатлетів у суперважкій вазі Європи і світу. Але основні досягнення Леоніда Івановича – це перемога на Олімпійських іграх 1964 р. в Токіо і 1968 р. в Мехіко. Дві золоті олімпійські медалі – це незгасима пам’ять про молоді роки, славу, спортивне довголіття. Десятки змагань – і майже на кожному встановлення нових світових чи олімпійських рекордів. Овації, оплески, здавалося, піднімали дахи залів, де проходили змагання за участю нашого славетного богатиря.
Continue reading

Краснопіллю – 375! (фоторепортаж)

150814_Krasnopillia-375_day018 серпня вперше за майже десять років саме в Краснопіллі, а не у Миропіллі, як було раніше, на стадіоні «Колос» за ініціативи районної влади при активній підтримці сільських територіальних громад, трудових колективів, обласних депутатів, спонсорів і благодійників відбулося великомасштабне і велелюдне свято – День Краснопільського району, приурочене 72-й річниці визволення Краснопілля від німецьких загарбників, 375-річчю заснування селища та 92-річчю Краснопільщини.

Ще тільки серпневе сонце почало кидати на землю своє ласкаве проміння, як на території стадіону «Колос» почали розгортати свої стилізовані садиби сільські і селищні ради, а сільгосппідприємства, заклади торгівлі райспоживспілки, приватні підприємці району, області, прибулі на свято з інших куточків України – власні торгові точки. Апетитно запахло шашликами, ковбасою, кондитерськими виробами, свіжим хлібом. Continue reading