Daily Archives: 20 Лютого, 2015

28-річна Героїня з чотирма класами освіти

Однією з перших звання Героя Соціалістичної Праці у нашому районі удостоєна Віра Никифорівна Ройко. Вона народилася 26 липня 1919 року у с.Мозкове в селянській родині.

Бог відміряв жінці довге життя, сповнене трудової звитяги і важких випробувань. Рано пізнала ціну хліба, неповнолітнім дівчам, залишившись без батьківської опіки, у 1930 році пішла працювати в колгосп після закінчення початкової школи, пережила фашистську окупацію.

Спочатку освоювала ази тваринницької справи, а потім її життєва дорога пролягла до рослинницької галузі. Саме праця на землі принесла їй визнання і славу. Свого часу її ім’я гриміло на всю Україну. Слава передової ланкової так і залишилася з нею до останніх днів життя.
Continue reading

Сивокозов Кирило Михайлович – Герой Соціалістичної Праці, уродженець села Порозок

150220_K_Syvokozov

Сивокозов Кирило Михайлович
Герой Соціалістичної Праці

Герой Соціалістичної Праці – почесне звання в СРСР у 1938–1991 роках, вища ступінь відзнаки за плідну працю людям, які «проявили виняткові заслуги перед Радянською державою, сприяли піднесенню народного господарства, науки, культури, зростанню могутності і слави СРСР». Положення про звання затверджено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 грудня 1938 року. За цей період найвищу нагороду отримали шість наших земляків: Гадяцький Олександр Васильович, Іскрич Федір Маркович, Ройко Віра Никифорівна, Сивокозов Кирило Михайлович, Смірнов Віктор Павлович, Чепульський Андрій Степанович.

Серед уродженців нашого району званням Героя Соціалістичної Праці першими були відзначені Віра Никифорівна Ройко та Кирило Михайлович Сивокозов.
Continue reading

Все, що він створив – залишилось людям!

150220_O_Tarasenko
Художник Олександр Петрович Тарасенко народився 27 травня 1918 року в селищі Краснопілля в сім’ї робітника. Ще в дитинстві Олександр захоплювався малюванням. З часом потяг до малюнків зростав і він обрав його своїм основним фахом. Але, перш, ніж здійснилася заповітна мрія, юнак пройшов немало важких років університетів життя.

Колишній курсант вищого військово-морського училища, під час служби на військовому кораблі і гадки не мав, що доведеться колись передчасно залишити море. Мріяв присвятити себе улюбленій справі. Війна перекреслила мрії. Він став піхотинцем. З першого дня «братішка», або «полундра», як жартома називали його друзі-солдати, припав побратимам до душі. Він завжди був попереду: і в розвідці, і в бою, в лавах автоматників 722 стрілецького полку 206 Червонопрапорної орденів Суворова, Кутузова та Богдана Хмельницького Корсунь-Шевченківської дивізії. А коли між боями залягала тиша, або випадали вільні години в обороні, Тарасенко брав олівця і малював. Пейзажі, портрети однополчан. Солдатські листи доносили їх з фронту матерям, дружинам, коханим.
Continue reading