Tag Archives: Харківська

Ділянку українсько-російського кордону відвідали експерти Посольства США в Україні

Leave a reply

Державна прикордонна служба України продовжує активно розвивати міжнародну співпрацю. Днями, в рамках співробітництва Держприкордонслужби України з Державним Департаментом США, в рамках реалізації Програми з питань експортного контролю та безпеки кордонів (EXBS), відбувся візит групи експертів на ділянку українсько-російського державного кордону в Сумській та Харківській областях. Continue reading →

З історії перебігу епідемій у нашому краї минулих часів

Leave a reply

Сьогодні кожен з нас через засоби масової інформації та соціальні мережі пильно слідкує за драматичним перебігом пандемії китайського коронавірусу у світі. Розуміючи доволі вагому важкість ситуації, всі намагаються притримуватись рекомендацій епідеміологів, виконувати прості правила санітарії та гігієни. Можливо, деякі уроки для себе ми можемо винести і з історії перебігу епідемій страшних хвороб у нашому краї минулих часів. Continue reading →

Сивокозов Кирило Михайлович – Герой Соціалістичної Праці, уродженець села Порозок

Leave a reply

150220_K_Syvokozov

Сивокозов Кирило Михайлович
Герой Соціалістичної Праці

Герой Соціалістичної Праці – почесне звання в СРСР у 1938–1991 роках, вища ступінь відзнаки за плідну працю людям, які «проявили виняткові заслуги перед Радянською державою, сприяли піднесенню народного господарства, науки, культури, зростанню могутності і слави СРСР». Положення про звання затверджено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 грудня 1938 року. За цей період найвищу нагороду отримали шість наших земляків: Гадяцький Олександр Васильович, Іскрич Федір Маркович, Ройко Віра Никифорівна, Сивокозов Кирило Михайлович, Смірнов Віктор Павлович, Чепульський Андрій Степанович.

Серед уродженців нашого району званням Героя Соціалістичної Праці першими були відзначені Віра Никифорівна Ройко та Кирило Михайлович Сивокозов.
Continue reading →

У Старому Салтові бережуть пам’ять про Героя Радянського Союзу Олександра Щербака

Leave a reply

150209_O_Shcherbak
Швидко плине час. Але чим більше років відокремлює нас від пам’ятного травня сорок п’ятого року, тим яскравіше постає перед усім світом безсмертний подвиг, який здійснив народ у Великій Вітчизняній війні. Незабаром 9 травня 2012 року, світ відзначатиме 67 річницю Великої Перемоги, перемоги, яка принесла людству мир, надії, щасливе дитинство. І все це ми маємо завдяки тому, що інші загинули, віддавши найдорожче –  життя. Ми не маємо права забути події Другої світової війни, не можемо ні забути, ні простити того, що зробили фашисти. Якби ми забули і простили це, ми зганьбили б святу пам’ять мільйонів людей.

Кожне місто, кожне село пам’ятає героїв, які самовіддано захищали від фашистів рідну землю. У нашому селищі таким героєм був Олександр Михайлович Щербак. Його ім’я увіковічнене на меморіальній дошці, яка встановлена на будівлі Старосалтівської селищної ради. Мешканці та гості Старого Салтова можуть прочитати такі рядки: «У цьому селі жив і працював герой Радянського Союзу секретар підпільного Харківського обкому комсомолу Олександр Михайлович Щербак».
150209_2_O_Shcherbak_memory
Хто ж він такий Олександр Михайлович Щербак? Про нього вам може розповісти кожен учень нашої Старосалтівської школи. Вже кілька поколінь учнів Старосалтівської школи продовжують добру традицію по вивченню життєвого шляху та бойового подвигу героя. Свідченням цього є проведення численних зустрічей, екскурсій, походів, уроків мужності, урочистих лінійок, робота пошукової групи. Все це допомагає зберегти пам’ять та відкрити все нові і нові сторінки книги життя Олександра Михайловича Щербака.
Continue reading →

Сильніші за смерть

Leave a reply

150209_O_Shcherbak
Народився Олександр Михайлович Щербак 22 лютого 1915 року в селі Пушкарне (тепер Грабовське) в селянській сім’ї. Після закінчення Славгородської семирічної школи навчався в сільськогосподарській школі в с. Рясне. В 1931 році переїхав до Харкова, де закінчив партійну школу.

В 1937-1939 роках обирався секретарем Старосалтівського райкому комсомолу. Велика Вітчизняна війна застала Олександра в Старому Салтові Харківської області, де він працював завідуючим парткабінетом райкому партії. Олександр мав пошану й авторитет серед населення, особливо у молоді.

Фронт швидко наближався до території Харківщини. Олександра Щербака викликали в Харківський обком партії. Тут він одержав направлення політруком в партизанський загін, що мав оперувати в навколишніх лісах. Їх було небагато, всього 15 чоловік, але загін бився з ворогом відважно.
Continue reading →

ЗА СОЛДАТСЬКИМИ СПИНАМИ НЕ ХОВАВСЯ

Leave a reply

150206_F_Lysenko1
Народився Федір Костянтинович Лисенко 19 березня 1913 року в селянській сім’ї на Харківщині. Та трудове, самостійне життя розпочалося в с. Осоївка (нині Краснопільського району Сумської області), де працював зоотехніком. А потім війна.

Підполковник Лисенко – командир 249 стрілецького полку 16 Литовської стрілецької дивізії з 8 грудня 1943 року. Він прийняв командування, коли полк знаходився у виключно тяжких обставинах, займав оборону на болотистій місцевості, і, маючи малочисельний склад, перебої в постачанні, піддавався систематичним атакам противника.

Та й у командира 249-го СП 16-ої Литовської Дивізії підполковника Федора Лисенка йшло не все так гладко. Лисенко влітку 1943-го “залетів” у штрафбат з посади командира полку, а в Литовську Дивізію потрапив уже “після спокути кров’ю” (цей факт відбитий у двох мемуарних книгах його однополчан).

Новий командир відразу здобув у бійців і офіцерів славу героя. Нерідко особисто відбивав атаки противника, очолюючи ті чи інші підрозділи полку, надихав своєю відвагою й хоробрістю, а разом з тим за період командування полком, з перших же днів в усіх боях склалася думка, як про грамотного у військовій справі, вольового, рішучого командира.
Continue reading →

Леонід Дідоренко: Рядки з історії рідного краю (II)

Leave a reply

150116_Didorenko_history1
(закінчення, початок див. https://krasnopillia.info/2015/01/15/leonid-didorenko-ryadky-z-istoriji-ridnoho-krayu-i/)

***
У 1708-1709 роках була проведена адміністративно-територіальна реформа, результатом якої стало створення Київської губернії, що включала і деякі нинішні російські території. Отже, поряд з гетьманською владою запроваджується і губернське правління на чолі з князем Голіциним. При гетьмані постійно знаходився російський резидент. А в 1722 році цар створив у Глухові Малоросійську колегію, яка фактично перебрала на себе владу на Україні. На чолі полків стають росіяни. Російським чиновникам цар надає в Україні земельні маєтності. Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. на українських землях поступово запроваджуються загальноросійські органи влади і управління, суд, становий поділ, адміністративна і правова системи.

Феодальні відносини не були скасовані і поступово відбувається закріпачення основних товаровиробників. Остаточно це сталося у 1783 році. Панівна верхівка українського суспільства – козацька старшина й українська шляхта – була зрівняна у правах з російським дворянством.
Continue reading →

«Соловей» Беломорстроя»

Leave a reply

1028_Alymov_Belmor1
(другий зліва – Сергій Алимов, 1917 рік, Харбін)

5 квітня 2012 року виповнилося 120 років від дня народження відомого радянського поета, автора слів багатьох популярних пісень 30-40-х років минулого століття, Сергія Яковича Алимова, який народився у селищі Славгород нашого району. Життєвий шлях Сергія Алимова був надзвичайно цікавим і непростим – заслання в Сибір, втеча, компанія поетів-футуристів, Австралія, Далекий Схід, Манчжурія (Харбін), Китай, Японія, Примор’я… Довелося «скуштувати» талановитому поету і сталінських репресій…

З нагоди 120-річчя Сергія Алимова сайт «Краснопілля. Край Слобожанський», з метою більш різностороннього знайомства своїх читачів з самобутньою постаттю відомого земляка, запропонував уривки з книги російського письменника Костянтина Гнєтньова «Беломорканал: времена и судьбы» із глави з промовистою назвою «Соловей» Беломорстроя»:

***
Навряд чи знайдеться на великих просторах СРСР літератор, який ще так багато і так щиро послужив справі будівництва Біломорсько-Балтійського каналу, як це зробив відомий радянський поет Сергій Якович Алимов.

Битва наша смелая,
Темпов не сдадим,
Балтийское и Белое
Моря соединим!
(Алимов)
1028_Alymov_Belmor2
На Бєломорстрої, а точніше в Біломорсько-Балтійському виправно-трудовому таборі НКВД СССР, шанували всякого, у кого виявлявся хоча б який-неякий літературний талант. Тут «до багнета прирівняли перо» в буквальному сенсі слова, нітрохи не бентежачись дрібноті талантів. Для роботи в культурно-виховному відділі і його підрозділах на місцях (КВЧ) були залучені десятки самодіяльних поетів-в’язнів…

Тим більш помітною ставала тут поява поета відомого, який володів професійними навичками та мав впевнену руку і власний стиль. Зовсім не випадково, Сергій Алимов дуже швидко став вельми помітним співробітником КВО Бєломорстроя по всій довжині будівництва від Повенця до Сороки і бажаним автором численних табірних видань. А в середовищі керівництва, інженерів і простих табірників виявився вельми шанованим і навіть популярним. Я бачив його фотографію, ймовірно, літа 1932 року. Нічого в ньому немає від ув’язненого: довге шкіряне пальто, хромові чоботи, сталевий погляд під козирком кепки… Заміни кепку на кашкет із зіркою, і ось він перед тобою – справжній чекіст.
Continue reading →