Леонід Ушкалов про світ ідей та образів Тараса Шевченка через призму досвіду самопізнання

Сьогодні в рубриці #книгатижняДіЛ ми розповімо вам про наше видання: “Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання” Леоніда Ушкалова. (Більше тут: )

Ця книжка українського літературознавця складається з невеликих есеїв про світ ідей та образів Тараса Шевченка. Він постає тут людиною, яка надзвичайно тонко й трепетно відчуває природу, мистецтво, життя в усіх його проявах: від побуту до метафізики. Автор розглядає Шевченка у широкому контексті української та світової культури. Ушкалов чудовий митець, як і Іван Остафійчук, з чиїми ілюстраціями і обкладинка, і сторінки.

Шевченко, його життя і творчість – це дзеркало, в яке дивився сам Ушкалов. Видається, що будь-яка книга – це досвід самопізнання її автора, тільки Ушкалов виявився у цьому експліцитнішим і відвертішим.

У цій книзі багато статей, несподіваних як для праці видатного літературознавця про головного класика національної літератури, як-от “Дощ”, “Сало” і “Гітара”.

А також “Самогубство”, “Сфінкс”, “Ієрогліф”, “Запах”, “Зелене”, “Італія”, “Блондинка”, “Борода”, “Візантія”, “Віолончель”, “Кіт”, “Кат”, “Муха”, “Гарем”…

“Щоки”, “Осел”, “Англія”…

Коли відкриваєш цю енциклопедію, розумієш, що її хочеться читати вголос, речитативом, майже співати ці тексти… навіть наодинці з собою, чи телефоном, чи вийти на вулицю і наспівувати там…

Уривок із книжки:

МИША

Миша – цікавий і багатозначний образ. Справді-бо, це і позитивний персонаж дитячих казок, і персонаж старовинних легенд, і образ маленької людини, як у посланні одного з улюблених Шевченкових поетів Роберта Бернса “До польової миші…”. У Шевченка образ миші теж доволі барвистий. Миша виступає тут персонажем жанрових сцен. Згадаймо повість “Наймичка”… Миша тут – не що інше, як утілена пустка. А заразом у музичному малюнку цієї сцени вона виконує роль фінального акорду, крапки – вона ніби приносить у хату нічну тишу, за якою вже нічого нема. Хтозна, може, тут навіть відлунює навіть смерть. Недарма ж наші предки називали Чумацький Шлях Мишачою стежиною – по ній душа мандрує на той світ…

Це казкова книжка у різних сенсах цього слова.

Запрошуємо до прочитання!

Джерело: фейсбук-сторінка видавництва “Дух і Літера”
https://www.facebook.com/duhilitera/posts/2532252760162551
Дух і Літера
30.10.2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.