Tag Archives: есей

Проєкт видавництва «Дух і Літера» знайомить з Постатями культури

Leave a reply

…Ще дві книжки з серії «Постаті культури» являють собою спогади про активних і важливих діячів, які померли нещодавно або відносно нещодавно. Перший із них — блискучий дослідник і знавець літератури Леонід Ушкалов. Пам’яті професора Ушкалова присвячено книжку «Запах дощу… Спогади про Леоніда Ушкалова». Її написали дружина й син науковця — Олександра й Олександр Ушкалови. Звісно, це робить текст «Запаху дощу…» (до речі, назву взято з віршів Леоніда Ушкалова, не надто широко знаних, але цікавих) щемким і болісним. А втім, у ньому є чимало і світлого, і пізнавального. …

*** Continue reading →

Re:цензії. Леонід Ушкалов і Тарас Шевченко

Leave a reply

Леонід Ушкалов. Моя Шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання (Видання друге. – Київ: Дух і Літера, 2019)

Насправді ця книга – не зовсім енциклопедія, це радше збірка із 272 есеїв про образи та явища Шевченкового світу (від «Автопортрету» до «Янгола»), заверстаних, неначе статті енциклопедії, за абеткою у дві колонки. Суб’єктивність і пристрасність цих есеїв у поєднанні із подиву гідною обізнаністю Леоніда Ушкалова у темі стали тим крейдяним захисним колом, яке убезпечило його книгу від демонів кітчу, публіцистичного пафосу та академічної пихи. Continue reading →

Леонід Ушкалов про світ ідей та образів Тараса Шевченка через призму досвіду самопізнання

Leave a reply

Сьогодні в рубриці #книгатижняДіЛ ми розповімо вам про наше видання: “Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання” Леоніда Ушкалова. (Більше тут: http://bit.ly/2WrvGBp)

Ця книжка українського літературознавця складається з невеликих есеїв про світ ідей та образів Тараса Шевченка. Він постає тут людиною, яка надзвичайно тонко й трепетно відчуває природу, мистецтво, життя в усіх його проявах: від побуту до метафізики. Автор розглядає Шевченка у широкому контексті української та світової культури. Ушкалов чудовий митець, як і Іван Остафійчук, з чиїми ілюстраціями і обкладинка, і сторінки.

Шевченко, його життя і творчість – це дзеркало, в яке дивився сам Ушкалов. Видається, що будь-яка книга – це досвід самопізнання її автора, тільки Ушкалов виявився у цьому експліцитнішим і відвертішим. Continue reading →

Мар’яна Барабаш: Літературні делікатеси в українській літературі

Leave a reply

160311_L_Ushkalov_book_s
Леонід Ушкалов. Що таке українська література : Есеї. – Львів, ВСЛ, 2015

На тему «що таке українська література» можна говорити різними мовами: й академічною, і популярною. Професор Леонід Ушкалов обирає шлях «золотої середини»: не цураючись набутих академічних знань, пише цикл популярних есеїв, доступних для найрізноманітніших верств населення.

Отже, якщо у вас поняття «українська література» асоціюється зі шкільною системою освіти, програмовими письменниками, які, мовляв, описували тільки сільський побут, і якщо ви не пов’язуєте з читанням українських письменників свого дозвілля, то ви – саме ті потенційні слухачі альтернативного курсу «Уроків літератури від Л. Ушкалова», такого собі, можна уявити, півторамісячного лекторію (це якщо його 45 уроків «поглинути» за 45 днів та не враховувати, що есеїв насправді було 46 і один із них технічно загубився, за власним зізнанням автора, під час однієї з презентацій книжки).
Continue reading →

Леонід Ушкалов: Пізнання природи речей має своїм наслідком любов

Leave a reply

160311_L_Ushkalov1Героями 45-ти есеїв, які публікувалися в 2012–2013 роках на шпальтах газети «Україна молода» в рубриці «Уроки літератури від Леоніда Ушкалова», стали Сковорода, Квітка-Основ’яненко, Шевченко, Гоголь, Драгоманов, Франко, Леся Українка, Кобилянська, Винниченко, Хвильовий, Йогансен, Маланюк, Довженко, Яновський та багато інших авторів.  А напередодні цього року побачила світ збірка есеїв «Що таке українська література» у «Видавництві Старого Лева».

2016 року Ушкалов, літературознавець, письменник, доктор філологічних наук, професор Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди, автор численних монографій і публікацій про українську літературу «від бароко до постмодерну», відзначає свій 60-річний ювілей. Про певні підсумки та нові задуми ми поговорили з ним після презентації нової книжки.
Continue reading →

Як із літератури зробити «іскристий лимонад»?

Leave a reply

160311_L_Ushkalov_book_s
Леонід Ушкалов. Що таке українська література: есеї. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 352 с.

Дорога мені й ця книжка, бо вона, може, краще за всі інші віддзеркалює мою візію української літератури.
Леонід Ушкалов

Звернімо увагу, як зміна назви «Що таке українська література» на, скажімо, «Якою є українська література» вплинула на враження. Перша (й реальна) назва сягнула суті:

Що ти такеє?

Поява книжки «Що таке українська література» свідчить: це питання на часі. Мода на 20-ті роки, перепрочитання наших класиків після Революції, низка проектів («Метро до Кибинець», антологія «Постріл на сходах», «Кав’ярня Пока», «Розстріляний календар») стають тим підвісним мостом через культурну прірву, яка віддаляє Україну від… України. Книжку Леоніда Ушкалова теж можна вважати таким місточком.
Continue reading →

«Світлі вчинки – то наші мечі» (Пам’яті Павла Грабовського)

Leave a reply

0909_Hrabovsky_soldat

11 вересня цього року виповнилося 150 років від дня народження нашого великого земляка Павла Арсеновича Грабовського. Його ім’я стоїть поряд з такими титанами українського духу як Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Борис Грінченко, Михайло Старицький, Леся Українка, Михайло Грушевський, Агатангел Кримський, Іван Огієнко…

Слово Євгена Сверстюка про світлу постать Павла Грабовського написане 50 років тому – до 100-річчя з дня народження видатного письменника і національного діяча. Зараз ми маємо можливість сприйняти ці слова ще гостріше і багатогранніше, бо часи однобокого сприйняття характеристики наших діячів як «революціонер-демократ» лишилися в минулому. Читачам сайту пропонуємо есей «Світлі вчинки – то наші мечі» з книги Євгена Сверстюка «На святі надій».

Євген Сверстюк

Світлі вчинки – то наші мечі

(ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ)

Павло Грабовський належить до тих iсторичних постатей, що залишаються вiчно живими передусiм як люди. З хрестоматiї не вимальовується його образ, з аналiзи кiлькох творiв також не можна схопити визначальних прикмет поета й глибинно-драматичного пiдтексту його героїчного життя. Його поезiї, переклади, критичнi й публiцистичнi статтi – це тiльки окремi кришталевi камiнцi до його мозаїчного портрета.  У них багато характерних для Грабовського iнтенсивних барв, скристалiзованих у словi тривог i болiв, вистражданих iдей.  Але це лише хвилини, синi вогники життя, що згасло за тридцять вiсiм рокiв надривного горiння в холоднiй i сирiй темрявi.

Основний твiр Павла Грабовського – це карбованi сторiнки його життя. Його громадянський i етичний профiль визначила могутня хвиля революцiйного народництва 70–80-х рокiв, яке вперше привернуло до Росiї здивований погляд усiєї Европи.
Continue reading →