Народний артист Росії Борис Михайлович Каширін: «Я народився на Україні, в селі Великий Бобрик, у звичайній, не дуже-то театральній сім’ї…»

Каширін Борис Михайлович (27 квітня 1920, Великий Бобрик, Сумський повіт — 4 липня 1992, Омськ) — радянський театральний актор, народний артист РРФСР, лавреат Державної премії РРФСР імені К.С. Станіславського (1973), учасник Великої Вітчизняної війни, кавалер Ордена Трудового Червоного Прапора, Ордена Вітчизняної війни другого ступеня, медалей «За відвагу» та «За бойові заслуги».

Борис Михайлович Каширін народився 27 квітня 1920 року в селі Великий Бобрик Сумського повіту Харківської губернії. Після школи вступив до Київського інституту театрального мистецтва імені В. Карпенка-Карого. Але навчання перервала війна… Бориса Каширіна призвали на службу до Червоної армії, навчався в Ленінградському автотехнічному училищі. Брав участь у Німецько-радянській війні у 1941—1945 роках, служив водієм на Карельському і Забайкальському фронтах.

Ось як сам Борис Михайлович розповідав про своє дитинство і юність:

«Я родился на Украине, в селе Великий Бобрик Краснопольского района Сумской области, в обычной, не слишком-то театральной семье. Отец – врач, мать – домохозяйка. С детства рисовал, собирался стать художником. В Киеве, ещё школьником, пристрастился к театру, там была блистательная плеяда актёров: Романов, Бучма, Пономаренко, Ужвий… В 1939 году, когда я окончил школу, в Киевском театральном институте имени Карпенко-Карого открылось русское отделение актёрского факультета. Решил рискнуть – случился такой порыв. Выдержал конкурс – сто человек на место, поступил. Но не проучился и года – меня призвали на действующую службу в армию. Направили учиться в Ленинград, в школу при военном училище, которое вскоре было переформировано в автодорожное. Стал инструктором вождения автомашин. Когда началась война, попал в обмывочно-дезинфекционную часть Карельского фронта. Всю войну провёл за баранкой».

Після війни Борис Михайлович продовжив навчання у Київському інституті театрального мистецтва імені В. Карпенка-Карого (курс Костянтина Павловича Хохлова), який закінчив у 1950 році. У 1950 – 1952 роках грав у Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки.

З 1952 року працював у Калінінському драматичному театрі, де зустрівся з режисером С.Ф. Владичанським. Коли у 1957 році Сергія Владичанського запросили головним режисером до Омського обласного драматичного театру, переїхав разом з ним. З 1957 року і до кінця життя служив в Омському театрі драми.

Був одружений з Оленою Олександрівною Аросєвою (1923—2016) – акторкою, заслуженою артисткою РРФСР, старшою сестрою Ольги Аросєвої (1925—2013), з якою зустрівся 31 грудня 1956 року, коли вони були артистами Омського театру.

Борис Михайлович Каширін пропрацював в театрі 42 роки, з них 35 – в Омському драматичному. За свідченням колег актора, Омську сцену 1957 – 1992 років без Бориса Каширіна просто неможливо уявити. Він належав до тієї плеяди акторів, яка в 50-60-ті роки минулого століття вдихнула в Омський драматичний нову творчу енергію. Каширін – один з тих великих артистів, про яких пам’ятають і знають не тільки в Омську, легенди про яких досі звучать у стінах цього театру.

На сцені Омської драми він виріс у великого художника, який умів передати гостру своєрідність людини. Психологічне дослідження особистості приносило Каширіну, за його словами, «болісну насолоду». Його завжди приваблювала можливість представити на сцені нову людину. Йому були підвладні численні, найрізноманітніші почуття тієї чи іншої зображуваної особи. Він умів бачити в своїх сценічних образах не одну якусь провідну рису натури, важливу для сюжету п’єси, але складне поєднання пристрастей, якостей, сторін душі. Характер персонажа ставав індивідуальним, суверенним в сюжеті вистави, по-своєму вільним у замкнутих рамках п’єси. Людина на сцені жила своїм незапрограмованим життям, викликала десятки найсуперечливіших вражень. Каширін володів таїною всебічності, він говорив про душевне багатство людей, навіть коли оголював бездуховність. Люди, що приходили до нас зі сцени, якщо їх грав Каширін, завжди були об’ємними, їх хотілося жаліти, ненавидіти, любити, зневажати, прощати, висміювати, викривати, оплакувати, відштовхувати. Каширін шукав доброту в злобі, жалість – у ненависті, щедрість – у скупості, невинність – в пороці. Він показував людину в її складності, суперечливості.

Каширін володів здатністю віртуозно створювати характерність, вмів користуватися гримом, в результаті його персонажі дивували глядачів своєрідністю, несхожістю. Якщо його хвилювала роль, він продовжував працювати над нею невпинно, дуже повільно, щоб потім, на останніх репетиціях, а часом і на бажаній, довгоочікуваній виставі, сконцентрувавшись, вихлюпнутися у потужному кидку.

Найзначніші ролі Бориса Михайловича Каширіна на Омській сцені: Циганов – «Варвари» М. Горького, Іван Грозний – «Смерть Івана Грозного» О. Толстого, Санчо Панса – «Людина з Ламанчі» Д. Вассермана і Д. Деріона, Плетньов – «Солдатська вдова» Н. Анкілова (за цю роль отримав Державну премію РРФСР ім. К. С. Станіславського), Лука – «На дні» М. Горького, Протасов – «Діти сонця» М. Горького, Фома Опіскін – «Село Степанчиково і його мешканці» Ф. Достоєвського, Фаюнін – «Навала» Л. Леонова, Кнуров – «Безприданниця» О. Островського, Аристарх Кузькін – «Енергійні люди» і Гліб Капустін – «Бесіди при ясному місяці» В. Шукшина, Лопатін – «Із записок Лопатіна» К. Симонова, Іхмєнєв – «Принижені і ображені» – за творами Ф.М. Достоєвського, О. Солженіцина, В. Шаламова, Порогін – «Ішов старий від старої» В. Злотнікова (остання роль).

Помер 4 липня 1992 року в Омську, похований на Старо-Сєвєрному кладовищі.

За матеріалами веб-джерел:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Каширін Борис Михайлович
Каширін Борис Михайлович

http://omskdrama.ru/artists/truppa/boris-kashirin/
Борис Каширин
Народный артист России

https://www.facebook.com/165794323510232/posts/2941959615893675/
Омский академический театр драмы
25 квітня 2020
26 апреля 2020 года исполняется 100 лет со дня рождения народного артиста России Бориса Михайловича Каширина (26.04.1920 — 4.07.1992).

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.