Літньої пори, коли розпочато сезон відпусток, завжди хочеться чогось незвичного, тож екзотичні теми, яким присвячено книжки цього огляду, – найбільш для цього підходять. Тематика сюжетів більш ніж розмаїта: від часу бароко до колоніальної Африки, не минаючи демонології в Україні та пияцтва в Єгипті – ось те, що пропонують автори, і читач, звісно, не пошкодує.
Леонід Ушкалов. Література і філософія: доба українського бароко. Х: Видавець Олександр Савчук, 2019 Continue reading
Поняття слобідської, чи харківської, літератури існує досить давно: ще наприкінці 1820-х років Петро Кеппен пробував був укласти словник харківських письменників[1], а Дмитро Багалій та Дмитро Міллер у своїй грубезній спільній книжці 1905 року «История города Харькова», здається, вперше зробили начерк харківської літератури, починаючи з доби колонізації краю[2].
Між іншим, тоді, на початку ХХ століття, не дивиною було навіть поняття “харківська культура”. Так, 1906 року у відгукові «Харьковских губернских ведомостей» на смерть знаного російського публіциста Юрія Говорухи-Отрока зазначалося, що “в історії харківської культури цей оригінальний письменник та глибокий мислитель посідає таке ж важливе місце, як Сковорода й Квітка-Основ’яненко”[3]. Continue reading
4 березня цього року у Краснопільській ЗОШ І – ІІІ ступенів Краснопільської селищної ради Сумської області стартувала триденна шкільна Шевченкіана, присвячена двохсотп’ятій річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Перший день змістовного плану роботи минув цікаво й захоплююче. На відкритті Шевченкіани переможці та лауреати як районних, так і обласних мистецьких конкурсів (Катриченко Валерія, учениця 9 Б класу, Корх Катерина, учениця 6 А класу, Загорулько Альона, учениця 6 Б класу, Забара Софія, учениця 3 В класу) продекламували улюблені твори Кобзаря. Учні школи прослухали музичні композиції за творчістю поета, переглянули альбом «Живописна Україна». Continue reading
Письменниця та журналістка з Чернігова Євдокія Тютюнник створила художній роман «Грабовський» про великого українського поета і патріота.
Що ми донедавна знали про Павла Арсеновича Грабовського? Зовсім мало. У радянській літературі його змальовували так, як це було вигідно ідеології того часу. Борець, революціонер, засланець – палкий непримиренний, затятий!.. А що в нього було на душі, окрім думок про боротьбу з ненависним царським режимом?
Проте ніхто не розповідав про те, що шаблонна постать на сірому літературному постаменті – живий, неординарний, яскравий, надзвичайно обдарований добродій, який проникливо мислив, дивовижно мріяв, пристрасно кохав і боровся за вільну Україну. Continue reading
Днями фонд Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Короленка поповнився унікальним виданням, яке представила чернігівська журналістка Євдокія Тютюнник. Вона розкрила постать непримиренного борця й талановитого письменника Павла Грабовського по-новому, показавши його без всіляких шаблонів та стереотипів.
«Я не співець чудовної природи»
Я не співець чудовної природи
З холодною байдужістю її;
З ума не йдуть знедолені народи, –
Їм я віддав усі чуття мої.
Напевно, багатьом з нас відомі ці поетичні рядки Павла Грабовського, в яких порушується проблема митця і суспільства. А також, згадуючи про його творчість, ми неодмінно цитуємо поезію «Швачка»: Continue reading
Яких жінок любив, яким напоям надавав перевагу і з яких елементів метафізики складався його світ? Далеко не все, що варто знати про Шевченка, можемо прочитати в книжках і дізнатись зі шкільної програми. Нам вдалось поспілкуватися з відомим літературознавцем, дослідником творчості Кобзаря – професором Леонідом Ушкаловим, який відкрив кілька таємниць душі та долі народного генія.
Шевченка ми розуміємо настільки, наскільки розуміємо самих себе. Ми дивимось на нього, як у дзеркало. Задля чого? Щоб розуміти Україну, любити її. Шевченківська картина України була барвистою і грандіозною. Він покинув її у чотирнадцять років, тому запам’ятав і описував рідний край таким, яким той здавався в дитинстві. Саме тому найкраще і дуже особливо сприймають сюжети Шевченка діти – з тією серйозністю, на яку не здатні дорослі. Їм легко пояснити його світ – світ не предметний, а світ ідей, які перегукуються між собою. Це прекрасна природа, величні могили, які постають декораціями до історичних сцен, і народні пісні, яких митець знав тисячі. Саме такий шевченків обрій легко подружить малечу з генієм, а дорослим допоможе заново побачити Тараса Григоровича, як реальну живу людину. Continue reading
21 лютого в Краснопільському районному палаці культури відбулася знаменна подія в культурному житті нашого району, а саме відкриття персональної виставки нашого земляка, художника–дизайнера Анатолія Савченка.
Гості свята мали можливість ознайомитися з творчістю відомого в Сумах художника, який володіє різними техніками живопису, постійно перебуває в невпинному пошуку нових форм вираження. Мистецтво його – це спомин про минуле, погляд у майбутнє і невпинний творчий процес. На виставці представлена лише частина його творчої спадщини, бо багато його робіт перебувають у виставкових залах України, частина від щирого серця подарована друзям та різним установам. Continue reading
Вже стало традицією кожного року у грудні місяці проводити районний фестиваль «Зорепад» у концертному залі Краснопільської дитячої музичної школи. Сам фестиваль був започаткований у 2003 році, розширив свою географію і кількість учасників. Так у цьому році участь взяли 31 учень – юні вихованці віком від 5 до 14 років, які завітали на фестиваль із Осоївки, Глибного, Самотоївки, Угроїд, Хмелівки та інших сіл нашого району. Continue reading
Мешканці району, принаймні, із числа тих, хто цікавиться подіями у культурному просторі Краснопільщини, знають хореографічний гурт «Доміно», який вже досить тривалий час функціонує у Краснопільському районному центрі дитячої та юнацької творчості під незмінним керівництвом ентузіаста та фахівця своєї справи С. Гриценко. Нинішньої осені юним самодіяльним митцям пощастило – вони стали дипломантами Міжнародного фестивалю-конкурсу хореографічних та вокально-хореографічних колективів «Самоцвіти», котрий цього року відбувся у м. Львові.
Рішення взяти участь у цьому масштабному заході приймалося колегіально і, як мовиться, відкритим голосуванням одноголосно. Чому це рішення сприймалося як відповідальне? Бо, навіть проект, підготовлений оргкомітетом, промовисто засвідчував суворість і високу планку при вимогах до хореографічної майстерності учасників, їх кількості, уміння володіти собою і діяти як одна команда. Необхідними були навички поведінки «на публіці». Саме місце, де планувався виступ, – сцена Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки, автоматично викликало збентеження: чи не головна працююча у культурній столиці України. Continue reading
За лаштунками сцени улюблениця краснопільської публіки енергійна, лірична і мрійлива, трохи збентежена Лариса Давиденко.
– Як настрій, Ларисо Анатоліївно?
– Нормально, переживаю.
– Вдачі на сцені!
Звучать святкові позивні і ведуча Оксана Дрозд запрошує на сцену яскраву, ніжну ювілярку, лунає перша пісня у її виконанні. Гучними оплесками і букетами квітів зустрічають її шанувальники, яких в той вечір зібралося не мало.
Підтримати її прийшли і найрідніші люди: мама Таїсія Федосіївна, донька Таїсія, онуки Давид і Діана. Привітати Ларису Анатоліївну завітали Анжела Назаренко, начальник відділу культури і туризму РДА; Ірина Юхта, секретар Краснопільської селищної ради об’єднаної територіальної громади. Continue reading
