Category Archives: Творці слова

Відійшов у вічність літературознавець Леонід Ушкалов, який зумів «оживити» забронзовілих українських класиків

Leave a reply

Вітчизняна наука, культура й освіта зазнали гіркої втрати — на 63-му році життя відійшов у вічність Леонід Ушкалов — український літературознавець і письменник, доктор філологічних наук, професор кафедри української і світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

За словами колег, учений щойно завершив роботу над створенням книги про Михайла Драгоманова, якій уже присвоїли статус «неписаної історії української літератури».

Далі у планах була повна енциклопедія символів, образів і метафор, якими повняться твори Григорія Сковороди. Розшифрувавши їх для широкого читача, професор хотів наблизити сучасників до осягнення українського першорозуму. Леонід Ушкалов — один із найвидатніших сковородинознавців сучасності, який присвятив вивченню життя і творчості українського мандрівного філософа більшу частину свого життя. Літературознавцю вдалося підготувати і видати Повну академічну збірку творів митця. Він також написав художню і водночас філософську оповідь «Ловитва невловного птаха» та путівник по творчості Григорія Сковороди «Семінарій», якими націлив майбутніх дослідників на глибоке розуміння постаті видатного письменника. Continue reading →

Непоправна втрата: пішов з життя професор Леонід Ушкалов

Leave a reply

Цими днями не тільки Харків, а й уся Україна прощатиметься із людиною-епохою, науковцем і автором численних академічних, науково-популярних і художніх книжок Леонідом Володимировичем Ушкаловим (5 листопада 1956 — 25 лютого 2019).

Український літературознавець і письменник, доктор філологічних наук, професор кафедри української і світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, один із найвидатніших сковородинознавців і дослідник української літератури (до того ж надзвичайно широкого розмаху — від бароко і до постмодерну), для багатьох українських гуманітаріїв був і залишиться вчителем, другом, взірцем наукової етики. Continue reading →

Чудове повернення Павла Грабовського

Leave a reply

Письменниця та журналістка з Чернігова Євдокія Тютюнник створила художній роман «Грабовський» про великого українського поета і патріота.

Що ми донедавна знали про Павла Арсеновича Грабовського? Зовсім мало. У радянській літературі його змальовували так, як це було вигідно ідеології того часу. Борець, революціонер, засланець – палкий непримиренний, затятий!.. А що в нього було на душі, окрім думок про боротьбу з ненависним царським режимом?

Проте ніхто не розповідав про те, що шаблонна постать на сірому літературному постаменті – живий, неординарний, яскравий, надзвичайно обдарований добродій, який проникливо мислив, дивовижно мріяв, пристрасно кохав і боровся за вільну Україну. Continue reading →

У Чернігові презентували нову книгу про Павла Грабовського і його родину

Leave a reply

Днями фонд Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Короленка поповнився унікальним виданням, яке представила чернігівська журналістка Євдокія Тютюнник. Вона розкрила постать непримиренного борця й талановитого письменника Павла Грабовського по-новому, показавши його без всіляких шаблонів та стереотипів.

«Я не співець чудовної природи»

Я не співець чудовної природи
З холодною байдужістю її;
З ума не йдуть знедолені народи, –
Їм я віддав усі чуття мої.

Напевно, багатьом з нас відомі ці поетичні рядки Павла Грабовського, в яких порушується проблема митця і суспільства. А також, згадуючи про його творчість, ми неодмінно цитуємо поезію «Швачка»: Continue reading →

У Краснопіллі відкрили меморіальну дошку Івану Багряному

Leave a reply

Меморіальну дошку, встановлену на честь відомого українського поета, прозаїка, публіциста, політичного і громадського діяча, лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка Івана Багряного (справжнє прізвище – Лозов’ягін), відкрили 5 липня в нашому селищі.

Дошка прикрашатиме старовинну двоповерхівку, зараз – гуртожиток Краснопільського ДПТНЗ «Краснопільське ПТУ», де юний Іван Лозов’ягін у 20-х роках XX століття навчався малярській та гончарній справі. Continue reading →

“Чим би я не був, в мені жив перш за все українець” (пам’яті Павла Грабовського)

Leave a reply

12 грудня виповнюється 115 років із дня смерті поета, публіциста, перекладача та громадського діяча П. А. Грабовського, чий пам’ятник височить у Валках на Харківщині. Науково-практична конференція «Другі Грабовські читання», яка пройшла у Валках 12 вересня 2017 року – в день народження Павла Арсеновича, присвячувалась цій даті та 25-річчю з часу заснування Валківського краєзнавчого музею, котрий став ініціатором Читань. Пропонуємо скорочений текст доповіді, з якої почалися Другі Грабовські читання.

 

“Чим би я не був, в мені жив перш за все українець” (пам’яті Павла Грабовського)

Доля відміряла Павлу Грабовському коротке, трагічне, але яскраве життя. Із 38 прожитих років лише 18 пройшли на волі, а решта – під наглядом поліції, в царських тюрмах та сибірському засланні.

Відбуваючи покарання в Якутську, політичний в’язень із гіркотою і тугою зазначав: «Можна б вирватися звідси, написавши прошеніє на тему «Грех юности моей и неведения моего не помяни», але такого прошенія не можу написати і не напишу. Значить, сиди, і «нічогісінько не жди», – закінчував він словами Тараса Шевченка. Поет трагічної долі Павло Грабовський був справжнім мучеником за найкращі, найвеличніші християнські ідеали, несучи непохитно тяжкий хрест мук і страждань за Україну, за свободу рідного народу. Він не встиг здійснити й сотої частки задуманого, але позиція «з ума не йдуть знедолені народи, – їм я віддав усі чуття мої» зробила його у слов’янській духовній культурі постаттю неординарною, незабутньою. Continue reading →

Літературні зв’язки Харкова: П. А. Грабовський

Leave a reply

12 грудня 2017 – 115-і роковини з дня смерті Павла Грабовського

Дошку на честь П. А. Грабовського відкрито у 1958 році за адресою вулиця Семінарська, 46 на будівлі, в якій в різні часи містилися Духовна семінарія, Школа червоних старшин, Харківське авіаційно-технічне училище. Нині будівля належить Харківському апеляційному адміністративному суду.
«Тут у 1879 – 1882 рр. учився видатний український поет, революційний демократ Павло Грабовський».
[Меморіальна дошка на честь П. А. Грабовського : фото] // Прапор. – 1964. – №8. – С. 86. Continue reading →

“Огник серед поля” (Павло Грабовський та інші валківські історії)

Leave a reply

12 грудня цього року виповниться 115 літ від дня смерті поета, публіциста, перекладача, громадського діяча Павла Грабовського – нашого земляка, гарячого українського патріота, захисника прав рідного народу.

В Україні ці роковини вже не лишилися непоміченими – у місті Валки на Харківщині, з яким пов’язаний невеличкий період біографії Павла Грабовського, 11 вересня цього року влаштували теплі зворушливі “Другі Грабовські читання“.

Пам’ятник Павлу Грабовському у місті Валки Харківської області

Вшановуючи пам’ять видатного сина нашого краю, творця і захисника рідного слова, пропонуємо репортаж про згадані Валківські “Грабовські читання”. Не може не тішити те, як наші слобожанські сусіди з райцентру Валки з вдячністю бережуть пам’ять про нашого талановитого земляка.

Згадаймо ж і ми незлим, тихим словом Павла Грабовського, якому за його коротке тернисте життя не судилося спізнати ні слави, ні визнання, ні простої людської уваги і співчуття… Найбільшим його щастям і втіхою були думки і сподівання про волю і долю для України та її зневаженого селянства. Continue reading →

Краснопільськими стежками Івана Багряного

Leave a reply

З давніх-давен наша благодатна земля багата на таланти, які дарують нам свої твори, кличуть переглянути їх книги, помилуватися художніми картинами. Ці роботи – сторінки з історії багатостраждального народу, часів його культурного відродження і довгожданого піднесення. Постійно відкриваємо імена тих, хто загубився з різних причин на стежинах людського буття, розгадуємо таємниці життя письменників, художників, артистів, тих, хто, прагнув самоудосконалюватися, зачарувати словом, ідеєю. Нерідко на заваді цьому були перепони, які складалися через певні історичні обставини.

Складна доля була у нині відомого на увесь світ видатного митця, літератора, письменника-емігранта Івана Багряного (Лозов’ягіна). Він – уродженець Охтирщини, з дитинства відчув потяг до світу прекрасного, школярем почав малювати, виготовляти з глини скульптурки, віршував, писав оповідання.

З благословення батьків 14-літнім хлопцем приїхав у 1920 році до Краснопілля, де відкрилася художньо-керамічна школа, щоб набути досвіду роботи з глиною, побачити життя. У всьому йому сприяв рідний дядько, що проживав у тодішньому нашому селі. Воно справило на нього невтішне враження, бо значно поступалось перед Охтиркою. Тут була лише залізнична лінія, якою перевозили в основному сільськогосподарську сировину, окремі виробничі підрозділи, діяв Ростаків млин, побудований у 1914 році неподалік від залізничної станції. Через дорогу від нього зведений був і постоялий двір, де мешкали прибульці з села, щоб змолоти борошна. Continue reading →

Михайло Ларін – поет, воїн, журналіст

Leave a reply

Життя Михайла Петровича Ларіна, який народився 10 січня 1924 року в селі Осоївка Краснопільського району, було з раннього дитинства і тяжким, і одночасно легендарним. Той, хто глибоко вдумається у зміст довгого наступного речення, сам переконається у цьому.

Батька хлопчик не знав, мати не витримала голоду й померла в жахливому 1933-му, і він став круглим сиротою. Аби отримати якусь крихту гіркого хліба, водив дворами одинокого сліпого кобзаря, потім працював у млині, пас чужих корів і коней, а їсти доводилось то калачики, то духмяний цвіт акації, а іноді й перепадало яблуко дички.

З 1935-го виховувався у Сумському, Юнаківському дитбудинках та в Охтирському дитячому містечку. Як трохи звівся на ноги, вивчав слюсарну справу у фабрично-заводському училищі, що на Криворіжжі, був токарем по металу й по дереву на Харківському канатному заводі, осягав навики помічника паровозного кочегара, а вже 1940 року освоював професію модельника в Київському ремісничому училищі. Continue reading →