Tag Archives: журналіст

Історія зі щасливим хвостом. Як врятована з Краснопільщини собака Аліса знайшла дім у родині журналіста

Leave a reply

Війна змусила тисячі людей покинути свої домівки. Зазвичай у новинах це звучить сухо – цифрами, статистикою, зведеннями. Але за кожною цифрою стоїть окрема доля, окрема трагедія, окрема історія втрати.

І дуже часто ці історії – ще й про братів і сестер наших менших. Бо коли люди евакуюються у невідомість, далеко не завжди є можливість забрати із собою тварин. Знайти житло навіть для себе – складно. А знайти прихисток, де погодяться прийняти ще й песика чи кішку, – задача із зірочкою. Не кожен готовий впустити чужу людину, а тим більше – людину з тваринами. Самим тваринам теж потрібні умови, увага, лікування. Continue reading →

Павло МУРАШКО. Поезія МИКОЛИ ДАНЬКА

Leave a reply

До 100-річчя поета-шістдесятника Миколи Данька

Увазі читачів пропонується нарис-презентація поетичної збірки Миколи Данька “Червоне соло”, надрукований 1967 року у числі 4 літературного журналу словацьких українців “Дукля” (м. Пряшів, ЧССР)*. Автор нарису – редактор згаданого журналу Павло Мурашко**, чехословацький літературознавець, українець за походженням, дисидент, який у 1972 році був заарештований і ув’язнений за участь у передачі з УРСР (“контрабанді”) та публікації українського самвидаву і опозиційної літератури. У цьому ж числі журналу, на с.39, було вміщено невеличку добірку поезій Миколи Данька. Continue reading →

НА СХРЕЩЕНИХ МЕЧАХ (До 100-річчя Миколи Данька)

Leave a reply

До 100-річчя поета-шістдесятника Миколи Данька

Продовжуємо цикл дописів, присвячених постаті і творчості нашого видатного земляка Миколи Данька. Увазі читачів сайту пропонується літературознавчий нарис про українського поета трагічної долі, колегу Миколи Данька по журналістському цеху, одного із найяскравіших представників шістдесятництва Василя Симоненка, життя якого обірвалося 13 грудня 1963 року. Цей нарис побачив світ у Сумській обласній газеті, в якій працював тоді Микола Данько, в одному з номерів січня 1965 року, коли Василь Симоненко міг би зустріти лише своє тридцятиліття… Continue reading →

ПРИХИЛЯЄ ДО СЕРЦЯ БАНДУРУ… (До 100-річчя Миколи Данька)

Leave a reply

До 100-річчя поета-шістдесятника Миколи Данька

24 травня цього року виповниться 100 років від дня народження нашого земляка, видатного славгородця, щирого українського патріота, чесного і вільнолюбного поета-шістдесятника Миколи Михайловича Данька.

На нашому сайті вже зібрано чималий масив статей про талановитого і самобутнього поета-земляка ( див., зокрема, https://krasnopillia.info/category/slovo/mykola-danko/ ). Зараз ми започатковуємо цикл дописів, що дадуть змогу читачам повніше ознайомитися з різноманітною творчістю Миколи Данька: від його журналістських нарисів і публіцистики – до поезії і літературно-критичних статей.

Цей нарис 1966 року з Сумської обласної газети – про відомого роменського кобзаря Євгена Олександровича Адамцевича. Continue reading →

Михайло Прудник: «Доки усміхатимемося, доти й будемо людьми. Будемо народом, котрого не збороти!»

Leave a reply

19 листопада виповнилося б 70 років відомому письменникові-гумористу і сатирикові, редакторові популярного журналу «Перець», нашому незабутньому земляку Михайлу Васильовичу Пруднику.

Пропонуємо низку спогадів про ювіляра.

*** Continue reading →

Дружина багаторічного редактора «Перця» письменниця Світлана Прудник: «Михайло завжди бажав читачам: «Нехай буде сонячно!»

Leave a reply

19 листопада йому б виповнилося 69. Проте спекотне літо, на жаль, стало для нього останнім у житті. Наш колега помер від важкої хвороби. А далі так сталося, що сумна іронія супроводжувала цю напрочуд світлу, веселу і дотепну людину навіть після смерті. Одне видання, друкуючи некролог, назвало його лауреатом Нобелівської премії, хоч насправді йшлося про премію Нобельську, яку вручають майстрам веселого слова у селі Нобель на Рівненщині.

Ідеться про письменника-гумориста і сатирика, фейлетоніста, багаторічного редактора журналу «Перець» Михайла Прудника. До речі, вся родина Прудників творча, адже дружина гумориста і сатирика Світлана теж письменниця. Вона багато років працювала у не менш популярному вітчизняному журналі для дітей «Барвінок», авторка зовсім не сумних книжок. Наша сьогоднішня співрозмовниця — журналістка і письменниця Світлана Прудник. Continue reading →

Михайло Прудник: Бувальщини від лауреата Нобельської премії

Leave a reply

Вшановуючи пам’ять нашого незабутнього талановитого земляка, який відійшов у Вічність 7 серпня цього року, пропонуємо читачам «Краснопілля Інфо» замальовки з однієї з останніх літературних зустрічей Михайла Прудника з колегами і читачами. Запам’ятаймо його таким.

***

Михайло Прудник – персона відома у журналістському та літературному середовищі. Навіть легендарна. З 1975 року працює в журналі «Перець» фейлетоністом, на посадах завідувача відділу культури, відповідального секретаря. З 2002 року — головний редактор видання. Член Національної спілки письменників України (1987), Спілки журналістів України (1979), член приймальної комісії НСПУ. Член журі Всеукраїнських фестивалів гумору та сатири. Постійний учасник всеукраїнських фестивалів «Вишневі усмішки». Лауреат багатьох премій. Continue reading →

Відійшов у вічність Михайло Прудник – відомий письменник-гуморист, земляк, який розпочинав свій журналістський шлях в районній «Перемозі»

Leave a reply

Колектив Краснопільської газети «Перемога» з сумом повідомляє, що 7 серпня пішов у засвіти Михайло Прудник – відомий письменник-гуморист, земляк, колишній головний редактор журналу «Перець». Не дожив навіть до свого 70-ліття.

Михайло Прудник народився 19 листопада 1952 р. в с. Мозкове Краснопільського району на Сумщині. Continue reading →

Соло, що стало піснею Україні

Leave a reply

95 років служіння рідному краю сумського поета-журналіста Миколи Данька

У його трудовій книжці рівно 30 записів. Перший датовано 20 серпня 1950 року, коли прийняли різноробочим на завод №10 Глино-Наварійського заводоуправління на Львівщині, останній — 2 вересня 1991-го, коли звільнили з посади позаштатного літконсультанта відділу культури і освіти сумської обласної газети «Ленінська правда».

Ідеться не про якогось літуна, який у пошуках кращого місця і вищих заробітків міняв роботу. Річ в іншому: для нього обставини часто складали (саме складали, а не складалися) так, що був змушений звільнятися з одного місця і переходити на інше, бо не вписувався (точніше, совість не дозволяла) в межі тогочасної нормованої ідеології, яка регламентувала погляди, думки, переконання, змушувала підлаштовуватися під когось чи під щось, не терпіла вільнодумства. Continue reading →

Володимир Брюханов: Мої споминки про Василя Діденка

Leave a reply

Було це десь у кінці 50-х років. До Кривого Рога тоді приїздили Олесь Лупій, Василь Діденко і ще хтось. Зустріч з місцевими любителями поезії відбулася, здається, в колишньому тісному приміщенні редакції міської газети по вулиці Карла Маркса.

В ті часи в Кривий Ріг часто навідувалися у творчі відрядження київські літератори. Вони, як правило, розповідали про літературний процес в Україні, читали свої твори. Того разу молодих поетів представляв руданівцям керівник їхньої групи, хтось із когорти письменників старшого покоління. Та до того ми вже встигли перезнайомитися. Приємне враження справляє Олесь Лупій, скромний, стриманий, чемний у поводженні, спокійний у рухах. Статуру мав незавидну – тонкий, мов зелений пагінець, худорлявий до блідості. У великих очах – прихована задума. Continue reading →