Борис Георгійович Лазарєв
(06.08.1906 – 20.03.2001)
Народився в с. Миропілля Краснопільського району Сумської області, український фізик-експериментатор, академік Академії наук Української РСР (з 1951). Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1930). Працював у Ленінградському (1930-1936) і в Уральському (1936-1937) фізико-технічних інститутах. З 1937 р. працював у Фізико-технічному інституті Академії наук Української РСР.
Наукові роботи відносяться до фізики твердого тіла і конденсованого стану, вакуумної техніки, зокрема до дослідження властивостей речовини при низьких температурах. Дослідження надпровідних властивостей сплавів лягли в основу розробки та створення надпровідних соленоїдів з потужними магнітними полями до 130 000 Ерстед. Встановив зв’язок надпровідних властивостей металів з особливостями топології поверхні Фермі. Спільно з Л. В. Шубніковим відкрив ядерний парамагнетизм твердого водню (1937), з К. Д. Синельниковим створив високопродуктивні дифузійні і кріогенні насоси (1946-1949). Досліджував властивості зріджених газів, розробив методику створення високих тисків при низьких температурах. Удосконалив низькотемпературний метод поділу ізотопів гелію, відкрив квантові осциляції опору і сприйнятливості у великої групи металів. Застосовував методи фізики низьких температур для вирішення технічних завдань, зокрема для одержання металів високої якості. Сталінська премія СССР (1951), Державна премія УССР (1982). Створив школу фізиків (Б. І. Вєркін, А. А. Галкін, Є. С. Боровик, І. М. Дмитренко, В. І. Хоткевич, І. А. Гіндін, Б Н. Есельсон та ін.)
***
…Він – герой нашого часу, тому що в житті встигав бути не тільки вченим, тому що високі технології 21 століття засновані саме на його роботах…
Мирна бомба, або “Елементарно, Ватсон!”
На дверях кабінету табличка “Б.Г. Лазарєв “, за дверима цілком робоча обстановка: велика “шкільна” дошка списана крейдою – формули, графіки – намітки майбутніх відкриттів. Для вчених це слово має цілком певне значення. У Харківському фізико-технічному інституті, де Лазарєв пропрацював більше шістдесяти років, кажуть так: відкриття змінює уявлення людства про природу речей. Це винаходів багато, а відкриттів, наприклад, у шістдесяті роки було офіційно зареєстровано всього кілька сотень, і це на весь величезний Радянський Союз.
Майже всі роботи академіка Лазарєва – саме відкриття. Причому, друзі кажуть, що фірмовим стилем Бориса Георгійовича була простота в рішенні самих складних наукових завдань. Так було і зі знаменитою “льодовою бомбою” (назва умовна і до вибухів відношення не має). Дано: є провідник, поміщений в умови низьких температур. Знайти: яким чином можна помістити його ще й під тиск. Академік Лазарєв згадав приклад зі шкільного підручника з фізики, – якщо в пляшку налити води і винести на мороз, вода замерзне та розірве судину. А що якщо зробити подобу пляшки з надміцного матеріалу, всередину помістити провідник і залити рідину. Відповідь: вода замерзне та провідник виявиться одночасно під тиском і в умовах низьких температур. Але ще до мирної “льодової бомби” лабораторії Лазарева довелося вирішувати і великі військові завдання.
Фізик-вантажник, або Подорож з Харкова до Алма-Ати
Вузький зошит з пожовклими сторінками, на обкладинці напис “Бортовий журнал. Рік 1941”. Йде війна, і Харківський фізико-технічний інститут евакуювали в Казахстан. Запис олівцем у зошиті: “15 жовтня, нарешті, дали вагони”. Далі список бригади вантажників, більше схожий на перелік учасників міжнародної наукової конференції, Лазарєв в цьому списку під номером один.
Коли потяг з людьми та обладнанням в ніч на 19 жовтня 1941 відходив від станції Левада, записує Лазарєв, німці були вже на Холодній горі. Подорож в Алма-Ати затяглася, два місяці фізики окружним шляхом добиралися до Казахстану. Станції, пише Лазарєв, які вчені буквально недавно бачили цілком мирними, після чергової петлі пропливали за вікном ледь впізнаваними остовами будівель серед випаленої трави. “23 і 24 листопада. Весь день ходив за високим начальством, щоб наші два вагони і платформу причепили до будь-якого поїзда, так як перспектив на виїзд немає. Старання увінчалися успіхом – нас причепили до військового ешелону “. На окремій сторінці “бортового журналу” у стовпчик перелік станцій і відстаней між ними, – разом п’ять тисяч кілометрів через війну.
Наступні журнали воєнного часу вже не бортові, а лабораторні. У них і про винахід БВ УФТІ – детонатора для знаменитого “коктейлю Молотова”, і про роботу з розмагнічування суден, для захисту радянського флоту від магнітних торпед, і про дослідження на майбутнє, коли війна зовсім закінчиться. Зворотний шлях додому до Харкова зайняв у фізиків “лише” два тижні, повернення до мирного життя – набагато більше.
Закрита зона, або Ширше коло
Відразу після війни багатьом співробітникам Фізико-технічного інституту довелося у прямому розумінні слова жити на робочому місці. Але навіть коли закінчилося будівництво відомчого будинку для сімей фізиків, поняття “робота” та “дім” для Лазарева так і не розділилися – під’їзд будинку за два кроки від прохідної інституту, і на роботу ходили всією родиною.
Кабінет дружини Бориса Георгійовича – Любові Самійлівни – двері в двері з його власним, разом подружжя Лазарєвих працювали і над “льодовою бомбою”, з тих пір дослідження надпровідності стали візитною карткою наукової сім’ї. Дочка академіка Марина Борисівна теж фізик, після інституту прийшла в батьківську лабораторію. Згадує, що ніколи не замислювалася над майбутньою професією, завжди знала, – буде працювати в УФТІ. Борис Георгійович приходив до інституту о пів на дев’яту ранку і працював по дванадцять-чотирнадцять годин, але при цьому фізика була не єдиною пристрастю академіка.
Гори. Друзі Лазарева розповідають, БГ завжди казав: у гори ходять тільки розумні люди. Легко повірити, якщо подивитися списки перших радянських підкорювачів найнебезпечніших вершин: кандидати, доктори наук і навіть академіки зустрічаються. Альпініст, якщо історію почитати, як і фізик, – професія стратегічного значення. “Йшла підготовка до звільнення Кавказу. Співробітники інституту (Харківського фізико-технічного, евакуйованого в Казахстан. – Д.Ю.), альпіністи, закінчили школу інструкторів альпіністів з навчання елементам альпінізму військових підрозділів”. Під час мирних експедицій, як, втім, і в будь-який інший вільний від наукової роботи час, Лазарєв не розлучався з кінокамерою – ще одним своїм захопленням на все життя.
Постскриптум, або…
Народжений до революції, який закінчив Ленінградський політехнічний інститут в 1930 році і що починав наукову кар’єру в УФТІ в самий розпал репресій, Борис Георгійович Лазарєв прожив важке життя. В його сім’ї було дванадцять братів і сестер, і більшість з них були заслані або розстріляні. Потім війна, відновлення інституту, кілька десятиліть спокійного життя і знову випробування.
У 90-х наука залишилася без грошей, з УФТІ звільнилася половина співробітників, Лазарєв залишився і працював до останнього дня. Меморіальної дошки на будинку, де жив академік, ще немає, в інституті кажуть, занадто мало часу пройшло з тих пір, як його не стало. Вже видано книгу про нього, але поки жоден режисер не запропонував зняти фільм про його дивовижну долю. Мабуть, і правда поки рано, – лабораторія Лазарєва ще працює над його проектами, вчені в усьому світі обговорюють його ідеї і в інституті кожен співробітник не просто пам’ятає, а добре знає, яким був видатний вчений, всесвітньо відомий фізик-експериментатор і організатор науки Борис Георгійович Лазарєв.
Дар’я Юровська
Агентство “МедіаПорт”
Джерело:
http://www.media-objektiv.com/pages.php?gazeta_id=222&page=6
Мастер открытий
Дарья Юровская
Агентство “МедиаПорт”
(українська версія статті наводиться згідно з:
http://krasnews.at.ua/publ/majster_vidkrittiv/2-1-0-15
Переклад – О.Моцний, krasnews)
