Після скасування кріпаччини в Росії за рахунок розорення ошуканого селянства і вивільнення у зв’язку з цим дешевої робочої сили, набувало темпів зростання майже всіх галузей промисловості. В другій половині 19-го століття на Краснопільщині діяли Угроїдська, Великобобрицька, Стрілківська, Грязнянська, Мезенівська, Славгородська цукроварні, Наумівська гуральня, два спиртових заводи Подольських у Гречанівці.

Безпосередній вплив на розвиток продуктивних сил справляв транспорт, зокрема залізничний. Будуючи сталеві магістралі, царський уряд мав на меті втягнення в торговий обіг сільськогосподарські райони країни. Кожна верста залізниці виконувала це нагальне завдання.

Залізничний вокзал у місті Білгород. Початок 20 століття.

Економічному розвитку Краснопільщини сприяло будівництво Бєлгородської залізниці, яке розпочалося у 1898 році. Процес виконання величезного обсягу робіт долав великих труднощів, котрі виникли з моменту планування будівництва. Адже смуга відводу земель під прокладку залізниць займала чималу площу. А майже всі землі, де повинна була пролягати колія, належали приватним землевласникам. Тож прокладка дороги планувалась по неугіддях, в основному берегами річки Сироватка та її приток, місцями по напівзаболоченій місцевості. На земляних роботах працювали тисячі селянських підвід. Немов комахи в мурашнику по всій лінії робіт безупинно метушилися люди з лопатами, носилками, тачками – всі роботи велися вручну.

Ширина колії відразу, на відміну від Західної Європи й Америки, була визначена, як і по всій Росії – 5 футів (1524 мм), ширина земляного полотна у виїмках – 32 фути (9733 мм), а в насипах – 31 фут (9469 мм), баластний шар укладався на земляне полотно з крупного кварцевого піску або гравію, прикритого шаром гранітного щебеню товщиною 7 дюймів (178 мм). На основні шпали, термін служби яких визначений був на 5 років, вкладалися рейки, довжина яких була 18 футів (5486 мм), а вага – 162,4 кг.

Водночас з виконанням робіт по будівництву полотна залізниці, проводився монтаж засобів зв’язку. До появи блок-системи залізничні станції обмінювалися між собою телеграмами по прийому і відправці поїздів. Телеграф заміняв і неіснуючий на першій порі телефон, ділові переговори в межах залізниці велися за допомогою термінових і простих депеш.

Залізничний вокзал у місті Суми. Початок 20 століття.

Бєлгород-Сумська залізниця – залізниця Російської імперії, побудована на кошти приватного капіталу. З’єднувала Бєлгород Курської губернії зі станцією Баси по Харківсько-Миколаївській залізниці (гілки Харків – Ворожба); довжина 139 верст (148 кілометрів).

Статут товариства затверджений в 1899 році. Дорога збудована в 1901 році, акціонерному товариству була видана концесія на 85 років (до 1986 року), з правом скарбниці викупити дорогу в 1923 році. Спорудження дороги обійшлося в 6876200 рублів (по 49 469 рубля на версту). Ця сума була покрита випуском не гарантованих урядом акцій на 2100000 рублів і облігаційних позикою в 4776200 рублів.

Такий вигляд міг мати перший паровоз, що прибув на станцію Краснопілля 120 років тому

Після закінчення всіх підготовчих робіт до відкриття руху 2 серпня 1901 року окружною лінією залізничної колії, що повторювала собою стрічки річок, струмків, боліт, балок, ярів, непридатних для сільського господарства угідь, милуючись краєвидами, пройшов перший поїзд. Його тягнув за собою паровоз серії К, котрий мав дві спарені осі з колесами діаметром 1705 мм і передній двохосьовий візок. Важив він 40 тон. Його висока тонка труба вгорі мала широкий розтруб, схожий на гігантську лійку. В порівнянні з нинішніми потужними пасажирськими паровозами, він був майже втричі меншим. Паровоз розвивав швидкість 50 верст за годину, на паровозі цієї серії були встановлені перші автоматичні гальма системи Вестінгауза.

Станція Готня. 1903 рік.

Крім телеграфа по всій лінії існувала дзвінкова сигналізація Егера. Дзвінки Егера, будучи включені в телеграфний дріт (до речі дроти мідні) були встановлені на дахах будок сторожів на переїздах, казарм, напівказарм, де жили залізничні робітники, дорожні майстри. При виході поїзда із станції на перегон, черговий по станції включав сигналізацію і дзвони, які мали годинниковий механізм, здіймали передзвін по всьому перегоні, сповіщаючи лінійному сторожу про наближення поїзда. Згодом – у зв’язку із збільшенням розмірів і швидкостей руху поїздів, ця система сигналізації втратила своє значення і була знята в 1910 році.

Станція Краснопілля. Сучасне фото.

Залізниця з’єднала Суми з Бєлгородом, а Краснопілля стало залізничною станцією. Начальником станції був Станіслав Шотт, а його помічником – Захар Іщенко.

Із архіву Л. ДІДОРЕНКА.

Джерело:
Газета “Перемога”, № 31, 30 липня 2021 року
ПАМ’ЯТНІ ДАТИ
120 РОКІВ ТОМУ ЧЕРЕЗ КРАСНОПІЛЛЯ ПРОЙШОВ ПЕРШИЙ ПОТЯГ