У 1991 році завершився наймасштабніший та, мабуть, найбезглуздіший експеримент в історії людства, експеримент з побудови ідеального комуністичного суспільства. Завершився він, на щастя, повною поразкою і розпадом СРСР. Замість одного величезного Радянського Союзу на мапі світу з’явилося 15 нових країн, в числі яких була і Україна. Ми отримали довгоочікувану незалежність але разом із цим взяли на себе багато обов’язків, і один з них: обов’язок охороняти кордони своєї держави. На той момент справа ця здавалася абсолютно формальною, бо з одного боку у нас була Європа, яка нічим нам не загрожувала, з іншого – взагалі «братня країна» Росія. Та невдовзі на зміну уявленням про ідеальний світ прийшла реальність: контрабанда, нелегальні мігранти, вивіз цінностей, кордон потрібно було захищати, якщо не від ворогів то принаймні від кримінальних елементів. Continue reading
Tag Archives: перший
120 років тому через Краснопілля пройшов перший потяг
Після скасування кріпаччини в Росії за рахунок розорення ошуканого селянства і вивільнення у зв’язку з цим дешевої робочої сили, набувало темпів зростання майже всіх галузей промисловості. В другій половині 19-го століття на Краснопільщині діяли Угроїдська, Великобобрицька, Стрілківська, Грязнянська, Мезенівська, Славгородська цукроварні, Наумівська гуральня, два спиртових заводи Подольських у Гречанівці. Continue reading
Покращені умови для важкохворих: як у Краснопіллі працює хоспісне відділення
Територія Краснопільської лікарні розташувалася між деревами та клумбами. Корпуси тягнуться рівною вервицею: один одного змінюють приміщення для первинної ланки та педіатрії, стоматологія, інфекційка, баклабораторія, поліклініка, стаціонар, адмінкорпус.
Цьогоріч у лікарні запрацювало ще одне відділення. Відділення, яке вже існувало раніше, але було закрите у листопаді 2019 року. Continue reading
Перший із українських модерністів
До 125-річчя від дня народження
Згадаймо забутого Гната Михайличенка
В українському історичному календарі є такі скупі рядки: «21 листопада 1919 р. денікінською розвідкою розстріляно українських письменників Василя Чумака та Гната Михайличенка». Але якщо ім’я поета Василя Чумака вряди-годи можна було зустріти в літературних дослідженнях творчості діячів культури, літератури, мистецтва періоду Розстріляного Відродження — словом, того «вибитого покоління геніїв», які буремним вітром увірвалися в молоду українську літературу 1917 р., — то Гната Михайличенка відкриваємо лише зараз. І перегортаючи сторінку за сторінкою, дізнаємося, що його вважав своїм літературним «батьком» Микола Хвильовий. Саме з Михайличенкової політично-естетичної тусовки вийшов Олександр Довженко, великий вплив мав його модерновий літературний доробок також на творчість Павла Тичини.
А нещодавно, перечитуючи поезію Богдана-Ігоря Антонича, спіймав себе на думці, що тут теж не обійшлося без Гнатової «участі». Наведу лише чотири рядки з вірша Антонича «Розмова з листком»:
В руці з землі листок
маленький дру.
О, як є повно в нім
зими примар,
Та крихта літа ще
життя трима.
Листок маленький,
мій зів’ялий друг.
Берегиня роду свого
Сьогодні розповідь про нашу ювілярку, щиру, дивовижну людину, унікальну, щасливу маму, найкращу дружину, жінку з великим серцем, уродженку смт Угроїди Бондарєву Світлану В’ячеславівну. Їй 3 вересня цього року виповнилось 55. Цій жінці Господь дав доброту і теплоту, які вона дарує тим, хто ніколи їх не відчував, тим, кого вона хоче відігріти. Вона взяла віру і ділиться з кожним, у кого цієї віри немає. Взяла надію, і підтримує нею тих, хто почав її втрачати. Взяла любов і несе цю любов всьому світу. Для Світлани В’ячеславівни любов – це повітря, а без повітря немає дихання, а з цим почуттям у серці дихається легко. Про добрі справи, зроблені цією жінкою окрема розповідь. У народі говорять, що добра людина із скарбниці свого серця добуває добро, а лиха людина із злої скарбниці добуває лихо. Світлана В’ячеславівна – це добра, мудра, гуманна, правдива людина, оптимістка по життю.
Дитинство Світлани проходило у мальовничих Угроїдах. Вже тоді доля посилає випробування – тяжка хвороба на десять років прикувала до ліжка її маму. Всі турботи про найдорожчу людину лягли на дитячі плечі. Але це не зламало тендітну білявочку, а загартувало та додало в її серце милосердя. З дитячого будинку повертає в родину братика Михайлика, стає йому опікуном. Після успішного закінчення школи вступає до Лебединського педагогічного училища на факультет дошкільного виховання. Continue reading
65 років тому вийшов з друку перший том першого повного зібрання творів Івана Котляревського
15 лютого 1952 р. був надрукований перший том першого повного зібрання творів класика української літератури Івана Котляревського. Видання зібрання письменника у двох томах було доручено Інституту української літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук Української РСР.
Керував процесом підготовки першого зібрання до друку видатний літературознавець Агапій Шамрай. Саме його стаття «Проблема реалізму в «Енеїді» І. П. Котляревського» і відкриває перший том видання. Більшість істориків літератури сходяться на думці, що це видання стало новим етапом у всій науці про Котляревського. А ті примітки, які вніс Шамрай до прочитання «Енеїди», потім входили в усі наступні перевидання твору нарівні з авторськими.
Continue reading