Tag Archives: 1967 рік

Якою стежкою поетичне слово Миколи Данька дісталося сторінок українсько-словацького журналу “Дукля” у 1967 році?

До 100-річчя поета-шістдесятника Миколи Данька

Ця стаття – фактично доповнення до нашого попереднього допису (Павло МУРАШКО. Поезія МИКОЛИ ДАНЬКА), своєрідне мікро-дослідження епохи і обставин, за яких поетичне і громадянське слово Миколи Данька стало відоме світу поза межами УРСР. Адже у частини уважних читачів (особливо молодих, для яких 1960-і роки – то вже достатньо «сива» історія) могли виникнути цілком обгрунтовані запитання на кшталт: Чи була згадана публікація випадковістю? Чому саме у словацькому журналі? А хто були люди, які зацікавилися новою збіркою «провінційного» поета Миколи Данька? Наскільки широким було коло таких зацікавлених? Чи був легким і безпечним для них був інтерес до українського самвидаву? Чим вони ризикували, привозячи з України таку «культурну контрабанду»? Continue reading

Павло МУРАШКО. Поезія МИКОЛИ ДАНЬКА

До 100-річчя поета-шістдесятника Миколи Данька

Увазі читачів пропонується нарис-презентація поетичної збірки Миколи Данька “Червоне соло”, надрукований 1967 року у числі 4 літературного журналу словацьких українців “Дукля” (м. Пряшів, ЧССР)*. Автор нарису – редактор згаданого журналу Павло Мурашко**, чехословацький літературознавець, українець за походженням, дисидент, який у 1972 році був заарештований і ув’язнений за участь у передачі з УРСР (“контрабанді”) та публікації українського самвидаву і опозиційної літератури. У цьому ж числі журналу, на с.39, було вміщено невеличку добірку поезій Миколи Данька. Continue reading

Юрій Царик про поезію Миколи Данька

24 травня (вперше допис опублікований 25.05.2011 – Краснопілля Інфо) виповнилося 85 років з дня народження відомого українського поета, нашого земляка Миколи Данька (1926–1993). Не побоюся сказати, що це найвідоміший сумський поет. Він прожив важке життя, що тотожне, мабуть, іншому вислову: він прожив справжнє життя поета. І як Поет з великої літери, що жив у часи авторитарного Совєтського Союзу він не міг не протистояти державі, компартії, КГБ. Мабуть тому, що поет за природою своєю інакодумець. Проблеми для Данька розпочалися після виходу у світ другої книги його поезій «Червоне соло» (1967 рік). Книга була гостро розкритикована за невідповідність основним ідеологічним догмам комуністичної доктрини, а частина її накладу – знищена.

Після виходу у світ збірки поезій М. Данька інший сумський інакодумець, Юрій Царик, написав на неї захоплену рецензію. Це тепер Юрій Царик – відомий український письменник, автор вісьми книг прози, а тоді, у 1967 році, він був молодим журналістом, що недавно звільнився після річної відсидки у колонії загального режиму, що знаходилась у селі Перехрестівка неподалік Ромнів. За що сидів, запитаєте? За вільнолюбиві розмови, за «довгий язик», за оригінальні думки. Коротше, за те, що хотів бути просто свободним у несвободній країні. Зрозуміло, що в умовах цькування книги М. Данька рецензія Ю. Царика не могла бути надрукована в принципі. А пізніше якось забулося-загубилося. І ось через 43 роки Юрій Миколайович випадково серед старих паперів розшукав цей текст. То ж прочитаємо рецензію і ще раз згадаємо легендарного сумського поета Миколу Данька. Згадаємо людину, яка, наважимося стверджувати, незважаючи ні на що, все таки була щасливою, щасливою у вищому розумінні цього слова. Continue reading